+3 8(066) 185-39-18
fречові докази, зберігаюся при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.
Для зберігання речових доказів у судах обладнуються спеціальні приміщення, ці приміщення повинні бути з дверима, оббитими металом, заґратованими вікнами та обладнані пожежною та охоронною сигналізацією. Якщо такого приміщення немає, то для збереження речових доказів використовуються сейфи та металеві шафи.
Найчастіше в суді як речові докази перебувають аудіо- та відеокасети із записами слідчих дій, документи, одяг, взуття, мобільні телефони, газети і т. п.
У приміщеннях судів, як правило, немає спеціальних приміщень для зберігання речових доказів з відповідними умовами, передбаченими Інструкцією. Тому наказами голів судів обладнано окремі сейфи.
Іноді речові докази можуть бути повернуті їх володарям до вирішення справи в суді, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження по справі (ст. 79 КПК) тільки після винесення мотивованої постанови. Речові докази у вигляді швидкопсувних товарів та продукції, зберігання яких ускладнене або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких порівнянні з їх вартістю, можуть бути також повернені їх володарям. Перед цим вони мають бути сфотографовані або зняті на відео – або кіноплівку. У справі має зберігатися документ про їх повернення володарям.
У разі неможливості повернення таких речових доказів володарям, вони можуть бути передані для реалізації в спеціальні магазини, про що складається акт.
Наркотичні засоби, вогнепальна чи холодна зброя, що є речовими доказами, зберігаються тільки в органах слідства після попереднього дослідження в експертно-криміналістичних підрозділах і судом на зберігання не приймаються.
Речові докази у вигляді вибухонебезпечних речовин, як правило, передаються на зберігання на склади військових частин або відповідних режимних державних підприємств.
Отрута або сильнодіючі препарати передаються на склади аптеко управлінь, інших організацій, де є належні умови для їх зберігання, згідно з відома їх керівництва.
Речові докази у вигляді вилучених з незаконного обігу етилового спирту, алкогольної та спиртовмісної продукції передаються для їх технологічної переробки або знищуються, про що складається протокол.
Грошові знаки, валюта та інші цінності, вилучені при провадженні слідчих дій та які є речовими доказами, після проведення необхідних досліджень здаються на зберігання в банк або іншу спеціалізовану кредитно-фінансову установу, а також можуть бути передані на зберігання матеріально відповідальній особі.
Зберігання транспортних засобів, які визнані речовими доказами, проводиться за письмовим дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора або судді (суду) відповідними службами МВС або СБУ (якщо вони не можуть бути передані на зберігання володарям, їх родичам або іншим особам, а також організаціям), керівники яких видають про це збережену розписку, яка прилучається до справи.
Згідно зі ст. 80 КПК України речові докази повинні зберігатися до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.
Строки зберігання речових доказів, коли володар встановлений, але не заявив вимог про їх повернення за якихось причин, кримінально-процесуальним законом не встановлені.
У цих випадках повинні діяти цивільно-правові відносини, які встановлюють трьохрічний строк позовної давності, протягом якого володар предмета, визнаного речовим доказом, може отримати його назад та набути право власності на нього.
РОЗДІЛ 3. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА РЕЧОВИХ ДОКАЗІВ
При судово-медичній експертизі речових доказів досліджуються різні об'єкти як біологічного (кров, сперма, волосся, слина, сеча, кал, жіноче молоко, кістки, органи та тканини тощо), так і небіологічного походження (одяг, знаряддя травми, транспортні засоби тощо). Судово-медична експертиза речових доказів проводиться у відповідних відділеннях судово-медичної лабораторії бюро судово-медичної експертизи. Кожне відділення у своїй роботі керується спеціальним нормативним документом – відповідними Правилами, які затверджені вищезгаданим наказом МОЗ.
Речові докази надходять до експертної установи разом з постановою слідчого, прокурора, судді, їх, як правило, надають у запечатаному вигляді, вони мають бути промарковані. Судово-медичний експерт при одержанні речових доказів оглядає упаковку, звернувши увагу на штампи та підписи, оцінює стан пакунка та штампів. Після розкриття упаковки експерт оглядає речові докази, співставляє їх з переліком у постанові (направленні). Якщо мають місце розбіжності, то складається акт, який підписується трьома співробітниками експертної установи. У лабораторії речові докази зберігаються в спеціальних шафах, а такі, що швидко псуються, – в холодильнику. Після закінчення експертизи (дослідження) речові докази видаються особі, яка призначила експертизу (дослідження), і в подальшому зберігаються разом з матеріалами справи.
Судово-імунологічні експертизи проводяться з метою встановлення наявності і групової належності об'єктів людського походження (крові, виділень, волосся, кісток тощо), встановлення батьківства, материнства, підміни дітей тощо з використанням спеціальних методів, методик і знань у галузі судової медицини.
Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи.
До документа про призначення експертизи повинні додаватися речові докази, протокол огляду речових доказів, зразки біологічного матеріалу та необхідна медична документація, в тому числі матеріали експертиз, які проводилися раніше.
Експертиза крові – це найбільш поширений вид судово-імунологічних експертиз. Може досліджуватися рідка кров та кров у вигляді її слідів (крапель, плям, відбитків, замивних вод тощо). Кров має бути висушена без доступу прямого сонячного світла.
Належність