+3 8(066) 185-39-18
fкрові людині, тварині чи птиці визначають за допомогою реакції преципітації, яка полягає в тому, що в крові, яка досліджується із застосуванням конкретних преципітуючих сироваток, склеюються білки відповідного виду (людини, тварини, птахів).
Групову належність крові визначають за системами АБО, Резус, Льюіс, MN, Р, Gm, Gc, Hp.
Визначення групи крові за системою АВО полягає у визначенні в крові, що досліджується, антигенів А, В, Н та аглютининів анти-А та анти-В.
Для групи О (перша група) характерна відсутність антигенів А та В, повинні визначатися два аглютинина (анти-А та анти-В) та антиген Н.
Для групи А (друга група) характерна наявність антигену А, аглютинину анти-В, може виявлятися антиген Н як супутній.
Для групи В (третя група) характерна наявність антигену В, аглютинину анти-А, може виявлятися антиген Н як супутній.
Для групи АВ (четверта група) характерна наявність антигенів А та В, відсутність аглютининів анти-А та анти-В, може виявлятися антиген Н як супутній.
Якщо при дослідженні крові не виявлені ні антигени, ні аглютинини – група крові не визначена.
Статеву належність крові визначають за наявністю статевого Х-хроматину у жінок, або У-хромосоми у чоловіків.
Експертиза виділень. До виділень людини належать сперма, сеча, кал, слина тощо. При проведенні експертиз виділень людини вирішуються такі питання:
Яка природа плями (сперма, сеча тощо)?
Людині чи тварині вона належить?
До якої групи належить?
Чи можливе походження виділень від конкретної людини?
Видові та групові властивості виділень людини та часток органів і тканин визначаються за тими самими методиками, якими визначають видові та групові властивості крові.
Щодо експертизи спрного батьківства, материнства та підміни дітей, то вона проводиться традиційними методами з метою встановлення можливості чи неможливості походження дитини від передбачуваних осіб шляхом дослідження та порівняння грунового поліморфізму антигенів, білків, ферментів тощо (геноти-поскопічна експертиза викладена в окремому підрозділі). Вона може бути проведена також у випадку, коли одного з батьків чи дитини немає в живих, але є який-небудь біологічний матеріал від них (плями крові, виділення, волосся) чи медична документація з зазначенням груп крові.
Дана експертиза здійснюється у такій послідовності: ознайомлення з наданими документами; збір даних про перенесені захворювання, переливання крові; відбір крові та слини; аналіз крові, а за необхідності – і слини; складання висновку.
Забір крові і слини у осіб, що проходять у справі, здійснюється тільки при одночасному їх прибутті до відділення.
Судово-цитологічні експертизи проводяться з метою встановлення в слідах на речових доказах наявності клітин тканин людини, визначення їх видової, групової, статевої та органно-тканинної належності з використанням спеціальних цитологічних методів, методик та знань у галузі судової медицини.
Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експертизи.
До документа про призначення експертизи мають додаватися речові докази, протокол огляду речових доказів, зразки біологічного матеріалу та необхідна медична документація, в тому числі матеріали експертиз, які проводилися раніше.
Судово-медичні експертизи у відділеннях судово-медичної криміналістики проводяться з метою визначення знарядь травми, їх деформації та ідентифікації на підставі вивчення ушкоджень на тілі, одязі, взутті потерпілого, а також ототожнення особи, визначення природи та елементного складу мікрооб'єктів, слідів, накладень, а також реконструкції ситуації, за якої були нанесені ушкодження.
Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи.
Всі експертизи, які можуть бути виконані у відділеннях судово-медичної криміналістики, поділяються на діагностичні, ідентифікаційні, ситуаційні, комбіновані (поєднання трьох попередніх груп у будь-якій послідовності) групи.
Кожна з перелічених груп включає:
трасологічні експертизи (дослідження ушкоджень, слідів, зброї, знарядь та предметів травми) ;
експертизи вогнепальних ушкоджень (балістичні) ;
експертизи з ідентифікації особи (остеологічні та антрополо гічні) ;
мікрологічні експертизи (дослідження мікронакладень та елементного складу об'єктів судово-медичної експертизи).
При виконанні трасологічних експертиз досліджуються ушкодження, заподіяні гострими (колючими, колюче-ріжучими, рубаючими), тупими предметами (знаряддями), сліди і накладення, що утворилися при транспортній травмі, сліди крові, виділень, відбитки зубів (людини чи тварини) тощо. Об'єктами медико-криміналістичного дослідження можуть бути також частки біологічного походження (м'які тканини, органи, кістки, оболонки) і небіологічні об'єкти (одяг, взуття, побутові речі тощо), на яких є ушкодження, накладення та сліди від конкретної взаємодії з травмуючими предметами, знаряддями чи зброєю.
У деяких випадках об'єктами є відображення слідів чи ушкоджень у вигляді словесно-мовних, графічних, фоторентгеногра-фічних, математичних та інших моделей, зафіксованих у матеріалах кримінальних справ та медичних документах.
При проведенні балістичних експертиз об'єктами дослідження можуть бути частини тіла людини, предмети одягу та взуття, їх частини, вогнепальна зброя, боєприпаси, мішені або їх моделі.
Експертизи з ідентифікації особи – це остеологічні та антропологічні експертизи, які проводяться щодо невпізнаних трупів у будь-якій стадії трупних змін.
Дослідженню підлягають розчленовані трупи, відчленовані частини тіла, скелетовані трупи, окремі кістки та кісткові уламки, зольні залишки, попіл. Об'єктами дослідження також можуть бути документально зафіксовані відомості про осіб, які перебувають у розшуку, та їх родичів, фотографічні, рентгенологічні та інші відомості про конкретних людей.
Вирішення завдань ідентифікації конкретної особи можливе лише за наявності достатнього комплексу відомостей про конкретну людину, а саме про стать, зріст, вік, групу крові, патологічні зміни (насамперед зубів та щелеп), а також за надання прижиттєвих фотозображень ототожнюваної особи в двох і більше ракурсах, рентгенограм, стоматологічних та інших медичних документів.
Експертизи з дослідження мікрооб'єктів та слідів мікроскопічного розміру проводяться при ушкодженнях тупими та гострими предметами, транспортній травмі, при термічних, хімічних ушкодженнях, електротравмі тощо.
Об'єктами дослідження можуть бути сторонні тіла, включення, накладення в ушкодженнях живих осіб, на трупах, окремих органах і тканинах, одяг, зола, попіл та різні контрольні зразки. При вивченні мікрооб'єктів можливе виявлення кусочків скла, піску, порошинок та Інших часток.
Судово-тосикологічні експертизи (дослідження) виконуються з метою виявлення, ідентифікації, кількісного визначення або виключення отруйних, наркотичних, сильнодіючих речовин, продуктів їх перетворення, головним чином, в органах і біологічних рідинах організму людини, а також у фармпрепаратах, їжі, предметах тощо.
Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи.
До документа про призначення експертизи, залежно від характеру випадку, додаються копія протоколу огляду та вилучення речових доказів, виписка з висновку експерта (акта) дослідження трупа, виписка з історії хвороби (якщо до експертизи потерпілому надавалась медична допомога), первинна судово-токсикологічна документація (якщо раніше проводились токсикологічні дослідження).
Перелік токсичних речовин, які підлягають судово-токсикологічному виявленню, викладено в додатку 3 до зазначених Правил проведення судово-медичних експертиз.
Причинами позитивного результату за відсутності отруєння можуть бути лікування певними лікарськими препаратами, утворення ряду токсичних речовин при гнитті трупа, надходження токсичних речовин до тканин трупа з грунту та одягу, а також при його санітарній обробці тощо.
Причинами негативного результату за наявності отруєння можуть бути прижиттєве перетворення отрути в організмі, виведення отрути з організму, неправильний забір матеріалу для дослідження, неправильний вибір методик дослідження тощо.
Судово-гістологічні експертизи (дослідження) проводять з метою встановлення наявності та оцінки патологічних змін в організмі, які обумовлені ушкодженнями та захворюваннями, встановлення зажиттєвості та давності цих змін.
Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної гістології бюро судово-медичної експертизи.
До документа про призначення експертизи повинні бути додані копія протоколу розтину трупа (висновку експерта), а при проведенні повторних та додаткових експертиз – первинна судово-гістологічна документація та архівні об'єкти.
Об'єктами судово-гістологічного дослідження є: шматочки органів і тканин людини; розміщені на предметних стеклах препарати для дослідження планктону; шматочки тканин, знятих зі знаряддя злочину, транспортних засобів тощо; інші об'єкти біологічного походження.
ВИСНОВКИ
Законодавство України містить легальне визначення доказів у кримінальній справі. Процесуальні джерела доказів є формою збереження фактичних даних.
Докази встановлюються: показами свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого; висновком експерта; речовими доказами; протоколами слідчих і судових дій; протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів; іншими документами.
Поняття доказів належить до фундаментальних категорій у кримінальному процесі. Адже від правильного розуміння цього поняття залежить і напрям пошуку доказів, і вміння їх використовувати в процесі встановлення істини. У кримінальному процесі докази виступають як засоби доказування конкретних обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.
Потрібно констатувати, що поняття доказів досліджувалося багатьма вченими, оскільки правильне його визначення має безпосереднє відношення до якості розслідування злочинів, вирішення кримінальних справ, законності й обґрунтованості рішень, які приймаються органами досудового розслідування та судової влади. Для того щоб краще пізнати окреслену проблему та розглянути можливі шляхи її вирішення, доцільно проаналізувати розвиток цього поняття з більш ранніх часів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28. 06. 96р № 254к/96-ВР.
2. Кримінальний процесуальний кодекс від 13. 04. 2012 № 4651-VI.
3. Галдецька І. П. Судово-медичне дослідження речових доказів // Підприємство господарство і право 2009 № 3. – 258с.
4. Грошевий Ю. М., Стахівський С. М. Докази і доказування у кримінальному процесі. – К.. 2007 – С. 90.
5. Марчук А. І. Судова медицина: Курс лекцій. – К., 1997.
6. Судово-експертна діяльність: Довідник для суддів. – К., 2003.
7. Судові експертизи в Україні: Збірник нормативних актів. - К., 2002.
8. Томилин В. В., Барсегянц Л. С., Гладких А. С. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств. – М. : Медицина, 1989.
9. Yarovoi L. К., Abramov A. A., Gnatovskiy A. V., Robur L. Y., Udalov Е. P., Komarov V. A., Robur I. Y. New approaches to the hologram security elements examination / / Фізичні методи та засоби контролю середовищ, матеріалів та виробів. – Київ-Львів, 2001.