Визначення виховного потенціалу родини крізь призму ролі родинного виховання у становленні особистості

Обряди відзначали біологічну і фізичну зрілість людини, одруження, народження дітей, охрещення їх, проводи людини в інший світ тощо. За Іваном Огієнком "обряд - означений нормами спосіб зовнішнього вияву релігійного культу".

Щодо звичаїв, то Олекса Воропай відзначив: "Звичаї народу - це ті прикмети, по яких пізнається народ не тільки в сучасному, а й у його історичному минулому". Відомо, що звичаї охоплюють усі ділянки життя народу і вказують на його етнічні ознаки.

Обряди і звичаї бувають родинні, регіональні, загальнолюдські. Аналізуючи народнокалендарні засоби виховання в першу чергу звертаємо увагу на зимові, весняні, літні, осінні обряди, свята і звичаї, дотримання яких супроводжує ці заходи.

Зимові обряди сприяли підведенню підсумків року, який закінчується. Вони були наповнені глибоким народним змістом, оскільки супроводжувались піснями (переважно колядками та щедрівками), хороводами, іграми, танцями, властивими конкретному народу.

Значний виховний вплив мало прикрашання на зимові свята "дідуха" - снопа жита чи пшениці, як символа найбільшого багатства. На початку лютого відзначалось свято Громниці (Стрітення), яке символізувало зустріч зими з весною.

Важливою виховною функцією весняних свят було залучення молоді до мистецької творчості, естетичного сприйняття світу. Особливий виховний вплив мали Велесові святки, коли гурти людей (велесових жерців) у вивернутих кожухах ходили від хати до хати з магічними промовами та заклинаннями про здоров'я господаря, його роду, домашніх тварин.

Орієнтовно за місяць до Великодня відзначали Масляну (Колодія) спрямовуючи обряди на магію родючості, "караючи" тих дорослих неодружених хлопців, які порушували природний процес життя і не знайшли собі пари прив'язуванням до ноги "колодок" -символів продовження роду. Таким чином засвідчувався високий статус сім'ї і роду.

За тиждень до Великодня святкували Вербну неділю, яка супроводжувалась освяченням верби і магією здоров'я.

Чи не найбільший виховний вплив мали Великодні свята. Великодні короваї (баби, куличі) та писанки, крашанки вважалися символами пробудженої природи.

Тиждень після Великодня присвячувався шануванню пам'яті предків, душі яких з приходом весни мають сприяти врожаю і добробуту нащадків.

Найбільш визнаним літнім святом було і залишається свято Івана Купайла. Воно проводилось на берегах річок і славилось цікавими шлюбними ритуалами: проходженням молодят через огонь і воду (очищення), переповіданням прикмет і повір'їв, легенд щодо влаштування і облаштування сімейного життя.

Яблучний і хлібний Спаси відзначалися влітку для освячення дарів нового врожаю.

Відомим осіннім святом врожаю було відзначення осіннього рівнодення, яке припадає на вересень. Праця жінки-трудівниці відзначалась під час вшанування Мокоші у жовтні і, обов'язково, у п'ятницю.

Серед засобів виховного впливу (крім коротко проаналізованих нами засобів народного календаря), які народ вважав найбільш дієвими, була рідна мова. Засвоюючи рідну мову з малого віку діти "…поступово стають носіями національного змісту, духу: засобами рідної мови у них найефективніше формується національна психологія, характер, світогляд, свідомість і самосвідомість та інші компоненти духовності народу".

Значне місце у формуванні особистості посідав фольклор. "У фольклорі - першовитоки оригінального світосприймання, самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя. У думах, піснях, прислів'ях і приказках, скоромовках, лічилках та інших фольклорних перлах у високопоетичній і глибоко ліричній формі відображено весь культурно-історичний, мистецький шлях українського народу".

Навколишня природа є підгрунттям національної духовності, культури. Астрономічні, географічні та інші фактори природи обумовили специфіку характеру, психології, світогляду українців, їх спосіб мислення. Природні явища здавна мають впливове місце у виробничій, побутовій, культурній сферах життя нашого народу.

Домашній побут включає оформлення помешкання, садиби, наповнення кімнат необхідними речами та оздоблення їх в національному дусі. Він доповнюється взаємостосунками в сім'ї: шанобливим ставленням до її старших представників, повагою до батька й матері, батьківською і материнською любов'ю до літей, їх прив'язаністю до отчого дому. Його деталі впливають на рівень виховання підростаючого покоління.

Символи є важливими засобами патріотичного виховання молоді. Державну, політичну, економічну, національну незалежність України символізують герб (тризуб), прапор (жовто-блакитний), гімн, герби різноманітних географічних і історичних зон України. Існують етнічні символи, які дорогі кожному українцю: різні обереги, калина, верба тощо. Символи сприяють етнізації особистості, формуванню свідомості, розвитку історичної пам'яті, виробленнюпочуття любові до всього рідного.

Існує велика кількість природних засобів народної педагогіки. Ми проаналізували лише їх незначну частину. Вважаємо за необхідне розкрити суть надприродного її засобу - релігії.

Здавна наші предки поклонялися богам, сповідуючи язичницьку релігію. Після прийняття Християнства багато з нащадків вважають себе православними. Відомо, що під впливом релігії розвивається віра в майбутнє, формуються гуманні погляди на суспільство, оточення, природу, трудові стосунки. У вихованні підростаючих поколінь використовуються церковні та релігійні історичні здобутки. Це сприяє плеканню національного духу, збереженню етноособливостей кожної людини.

Розглядаючи суть основних напрямів виховання (духовно-моральне, трудове, розумове, фізичне, естетичне, етичне) вникнемо у проблему головних цінностей, які посідали вагоме місце у формуванні особистості у давнину і є актуальними в умовах сьогодення.

Головними цінностями, які формували у молодих поколінь наші прадіди, були: загальнолюдські цінності (добро, правда, краса, користь, совість, любов, гідність, чесність та інші); національно-патріотичні (пошана до рідної землі, бажання її захищати, історична пам'ять, відданість князю (керівнику держави), сміливість, жертовність); родинні (пошана до найстарших членів сім'ї, до