Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Ядерна зброя

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
27
Мова: 
Українська
Оцінка: 

інфрачервоне (56%). Оскільки ультрафіолетове випромінювання сильно поглинається повітрям, основну уражуючу дію створюють видиме та інфрачервоне випромінювання.

Світлове випромінювання призводить до виникнення пожеж, а у людей викликає опіки відкритих ділянок тіла та ураження очей.
Основним параметром, який визначає дію світлового випромінювання, є світловий імпульс. Він характеризує кількість світлової енергії за весь період свічення, що припадає на одиницю площі освітлювальної поверхні, і вимірюється у кал/см2.
Величина світлового імпульсу прямо пропорційна потужності ядерного вибуху і зворотно пропорційна квадрату відстані від центру вибуху. Вона також залежить від виду вибуху і прозорості атмосфери.
Опіки шкіри від світлового випромінювання ядерного вибуху мають переважно поверхневий характер у зв'язку з короткочасною дією цього фактору.
В залежності від величини світлового імпульсу опіки поділяються на 3 ступені важкості.
 
Таблиця. Характеристика опіків від світлового випромінювання ядерного вибуху
 
Ступінь важкості (форма) Клінічні прояви Величина світлового імпульсу кал/см2
Перший (еритоматозний) Почервоніння, набряк, біль 3, 4-5, 1
Другий (бульйозний) Утворення пухирів з серозною рідиною 3, 5-6,. 0
Третій (виразково-некротичний) Омертвіння шкіри і утворення виразок 5, 0-7, 0
 
Тяжкість опікового ураження людини також визначається площею обпеченої поверхні тіла та локалізацєю опіку. При глибокому опіку (20% поверхні тіла) виникає опікова хвороба, яка супроводжується шоком, токсемією, інфекцією, загальним виснаженням.
Для захисту від світлового випромінювання використовуються сховища, фортифікаційні споруди, а також будь-які предмети, що створюють тінь.
Слід відзначити, що опіки у людей можуть виникати не лише від безпосередньої дії світлового випромінювання ядерного вибуху, але й внаслідок пожеж, займання одягу та інших чинників.
При дії світлового випромінювання на орган зору можливі три види світлового ураження очей:
тимчасове осліплення, яке може тривати декілька хвилин;
опік дна ока при прямому погляді на вибух;
опіки роговиці та повік.
Травми та термічна дія характерні і для звичайної (неядерної) зброї, тому ураження, викликані ними, добре вивчені.
 
Іонізуюче випромінювання
 
Відмінною особливістю дії ядерної зброї на особовий склад військ та населення є дія такого фактору ураження як іонізуюче випромінювання, що зумовлює виникнення такого особливого виду бойової терапевтичної патології, що називається радіаційним ураженням.
Незважаючи на відносно невелику питому вагу іонізуючого випромінювання (біля 15%) у енерговиділенні ядерного вибуху, різні види радіаційного ураження можуть досягати 30-40% усіх уражень, що виникають в епіцентрі ядерного вибуху, а на сліді радіоактивної хмари – складати 100% усіх уражень, тобто бути єдиними.
У момент вибуху, приблизно на протязі 15-20 с, внаслідок ядерних і термоядерних реакцій виходить дуже потужний потік іонізуючих випромінювань: гама-променів, нейтронів, альфа- і бета-частинок. Але до проникаючої радіації відносяться тільки гама-промені і нейтронний потік, так як альфа- і бета-частинки мають короткий пробіг в повітрі і не володіють проникаючою здібністю.
Радіус дії проникаючої радіації при повітряних вибухах 20-кілотонної бомби, приблизно, виражається наступними цифрами: до 800 м – 100% смертність (доза до 100 Гр) ; 1, 2 км – 75% смертності (доза до 10 Гр) ; 2 км – променева хвороба І-ІІ ступеню (доза 0, 5-2 Гр). При вибухах термоядерних мегатонних боєприпасів смертельні ураження можливі в радіусі до 3-4 км. із-за великих розмірів вогняної кулі в момент вибуху, при цьому велике значення має нейтронний потік.
Особливо сильно проникаюча радіація проявляється при вибухах нейтронних бомб. При вибуху нейтронної бомби потужністю 1000 т, коли ударна хвиля і світлове випромінювання уражають у радіусі 130-150 м, сумарне гама-нейтронне випромінювання дорівнює: у радіусі 1 км – до 30 Гр; 1, 2 км – 8, 5 Гр; 1, 6 км – 4 Гр; до 2 км – 0, 75-1 Гр.
Проникаюча радіація являється головним уражаючим фактором при вибухах боєприпасів малої потужності (1000 т і менше). При більш потужних вибухах радіус її уражаючої дії для людей буде значно меншим радіуса дії ударної хвилі або світлового випромінювання.
При підземному ядерному вибуху дія іонізуючого випромінювання практично відсутня, так як гама-нейтронне випромінювання майже повністю поглинається ґрунтом.
 
Радіоактивне забруднення місцевості
 
Всі види ядерних пристроїв, що вибухають у повітрі, є джерелами радіоактивних опадів, але місце та час їх випадання, а, відповідно, і ступінь небезпечності будуть залежати від висоти вибуху.
Випадання на землю або акваторію радіоактивних речовин ядерного вибуху, а також радіація, наведена нейтронами у хімічних елементах оточуючого середовища, називається радіоактивним забрудненням місцевості.
Особливість цього фактору полягає в тому, що радіоактивному забрудненню місцевості піддаються дуже великі території і його дія продовжується довготривалий час (місяці і навіть роки).
Існує три джерела радіаційного забруднення:
продукти поділу ядерного заряду;
радіація, наведена нейтронами;
непрореагувавша частина ядерного заряду.
Розрізняють два види радіоактивного забруднення:
забруднення в районі вибуху (головним чином наведена радіація Al, Mg, Si, Na) ;
забруднення у напрямку руху радіоактивної хмари.
При повітряних та висотних вибухах продукти поділу, що мають спочатку газоподібну форму, піднімаються разом з основною кулею у верхні шари тропосфери або у стратосферу. Коли вогняна куля охолоджується, радіоактивні речовини шляхом конденсації і коагуляції утворюють дуже дрібні частинки,
Фото Капча