Ядерна зброя

Перша медична допомога Самим ураженим (само- і взаємодопомога), та особовим складом санітарних дружин У місцях виявлення уражених (вогнище ядерного ураження та слід радіоактивної хмари) 

Долікарська (фельдшерська допомога) Особовим складом медичних пунктів батальйонів (МПБ) МПБ

Перша лікарська допомога Лікарями медичних пунктів (МПП) МПП

Кваліфікована медична допомога Лікарями окремих медичних батальйонів (омедб) та окремих медичних загонів (ОМЗ), окремо медрот омедб, ОМЗ, окремі медичні роти

Спеціалізована медична допомога Лікарями-спеціалістами військових польових госпіталів госпітальної бази ВПГ госпітальної бази

 

 

Перша медична допомога (само- і взаємодопомога) при радіаційних ураженнях передбачає усунення або послаблення початкових ознак променевої хвороби. З цією метою особовий склад безпосередньо після вибуху для профілактики первинної реакції в порядку самодопомоги і взаємодопомоги, приймає з аптечки індивідуальної протиблювотний засіб (одну таблетку диметкарбу або етаперазину).

У разі небезпеки опромінення приймається радіозахисний засіб (цистамін) 6 таблеток (1, 2 г) внутрішньо одноразово.

Після виходу із зони радіаційного зараження проводиться часткова санітарна обробка.

 

 

Долікарська медична допомога при радіаційних ураженнях спрямована на усунення або послаблення початкових ознак променевої хвороби та проявів, погрожуючих життю постраждалих.

Вона передбачає:

- при нудоті і блюванні повторно 1-2 таблетки диметкарбу або етаперазину (по 0, 006 г) ;

- при серцево-судинній недостатності – 1 мл кордіаміну підшкірно, 1мл 20% розчину кофеїну-бензонату натрію підшкірно;

- при психомоторному збуджені і реакції страху – внутрішньо 1-2 таблетки фенозопану (по 0, 0005 г) ;

- при необхідності подальшого перебування на місцевості з високим рівнем радіації (в зоні зараження) – повторно (через 4-6 годин після першого прийому) 4-6 таблеток цисталіну дигідрохлориду (по 0, 2 г) ;

- при зараженні відкритих ділянок шкіри і обмундирування продуктами ядерного вибуху – часткова санітарна обробка після виходу із зони радіаційного зараження.

 

 

Перша лікарська допомога спрямована на усунення тяжких проявів променевої хвороби і підготовку уражених до подальшої евакуації.

Вона передбачає:

- при зараженні шкіри і обмундирування продуктами ядерного вибуху (вище допустимого рівня) – часткову санітарну обробку;

- при нудоті і блюванні – 1-2 таблетки диметкарбу або етаперазину (по 0, 006 г). У випадку неприборканого блювання – 1 мл 0, 1% розчину атропіну сульфату підшкірно;

- при різкому обезводенні – внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду, питтєве навантаження;

- при серцево-судинній недостатності – 1 мл корбіаміну підшкірно, 1 мл 20% розчину кофеїну-бензонату натрію підшкірно або 1 мл 1% розчину мезатону внутрішньом‘язево;

- при судомах – 1 мл 3% розчину феназепаму або 5 мл 5% розчину барбамілу внутрішньом‘язево;

- при виражених проявах кровотечі – внутрішньо 100 мл 5% розчину амінокапронової кислоти, вітаміни С і Р, 1-2 таблетки дімедролу (по 0, 05 г).

Хворих ГПХ І ступеня після купування первинної реакції повертають в підрозділи; при наявності прояву розпалу хвороби їх направляють, як і хворих з більш важкими ураженнями, в омедб (ОМО).

 

 

Кваліфікована медична допомога при радіаційних ураженнях направлена на усунення тяжких, погрожуючих життю, проявів променевої хвороби, боротьбу з різними її ускладненнями і підготовку уражених до подальшої евакуації.

Вона передбачає:

- при зараженні відкритих ділянок шкіри і обмундирування продуктами ядерного вибуху (більше допустимого рівня) – повну санітарну обробку у відділенні спеціальної обробки;

- у випадку неприборканого блювання – 1 мл 2, 5% розчину аміназіну, розбавленого в 5 мл 0, 5% розчином новокаїну, внутрішньом‘язево або 1 мл 0, 1% розчину атропіну сульфату підшкірно;

- при гострій судинній недостатності – 1 мл 1% розчину мезатону;

- при збудженні – феназепам по 0, 0005-0, 001 г 3 рази в день внутрішньо;

-при інфекційних ускладненнях – антибіотики широкого спектру дії у великих дозах (ампіциліну тригідрату до 6 г і більше на добу; ріфампіцину до 1, 2 г на добу; тетрацикліну до 2 г на добу) ;

- при кровотечах – 5-10 мл 1% розчину амбену внутрішньовенно, до 100 мл 5% розчину амінокапронової кислоти внутрішньовенно; місцево – гемостатична губка, тромбін;

- при токсемії – 200-400 мл 5% розчину глюкози внутрішньовенно одноразово, до 3 л ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно капельно;

- при загрозі і розвитку набряку головного мозку – внутрішньовенно 15% розчин манніту (із розрахунку 0, 5-1, 5 г сухої речовини на 1 кг маси тіла), 10% розчин натрію хлориду (10-20 мл одноразово) або 25% розчин магнію сульфату (10-20 мл, повільно!).

 

 

Завдання спеціалізованої медичної допомоги при радіаційних ураженнях полягає в повному обсязі лікування постраждалих, кінцевому виключенні у них головних проявів променевої хвороби та її ускладнень, наданні умов для скорішого відновлення боєздатності і працездатності.

 

 

Оцінка радіаційної обстановки може проводитись двома способами:

1) методом прогнозування;

2) за даними радіаційної розвідки.

Прогнозування радіаційної обстановки – це нанесення на карту (схему) зон можливого