Загальна характеристика майнових відносин, що регулюються цивільним правом

Територіальна громада може виступати суб'єктом речових правовідносин. Вона є суб'єктом права комунальної власності (ст. 327 ЦК), може набувати права власності на безхазяйну річ (ч. 2 ст. 335 ЦК), знахідку (ч. 2 ст. 338 ЦК), бездоглядну домашню тварину (ч. 2 ст. 341 ЦК), а також на спадщину, яка визнана судом відумерлою (ч. 3 ст. 1277 ЦК) тощо.

Територіальна громада може виступати суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (ст. 3 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»[30]).

Територіальні громади можуть бути учасниками договорів та інших цивільних зобов'язань, здійснювати емісію цінних паперів тощо. Так, рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позики з інших бюджетів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах.

Територіальна громада може нести цивільно-правову відповідальність за своїми зобов'язаннями, а також за шкоду, заподіяну органами та посадовими (службовими) особами при виконанні покладених на них посадових (службових) обов'язків. [5, с. 98]

Територіальні громади можуть створювати юридичні особи. Крім того, муніципальне законодавство України визначає взаємини органів місцевого самоврядування з юридичними особами публічного та приватного права, створеними територіальною громадою, а також з юридичними особами, створеними іншими засновниками. Так, відносини органів місцевого самоврядування з організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності останніх органам місцевого самоврядування, а відносини з іншими юридичними особами будуються на договірній І податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ст. ст. 16, 17 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»[28]).

Також бувають випадки, коли з певних причин у дітей немає батьків і вони залишаються без засобів існування, тому наше законодавство, зокрема СКУ, встановлює алі­ментні обов’язки інших членів сім’ї та родичів по утриманню неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх членів сім’ї[11, с. 275].

У сім’ї створюється не лише спільний бюджет для задоволення побутових потреб членів сім’ї, але й набуваються права на спільні трудові доходи, предмети довгочасного корис­тування, домашньої обстановки, а також такі дорогоцінні об’єкти, як житлове приміщення, дача, автомобіль і таке інше. При нормальних сімейних відносинах тут не буває конфліктів, які потребують правового втручання. Навпаки, при розпаді сімейних правовідносин виникають різні спори і непорозуміння (наприклад, автомобіль або кооперативна квартира були придбані не лише на кошти батьків, але і на кошти, які сину подарувала бабуся, і син вважає себе співвласником машини, співпайовиком житлово-будівельного кооперативу чи співвласником приватизованого житла). Тому законодавство[14, с. 214] врегульовує питання про права батьків і дітей на майно.

 

 

Розглянувши проблемні аспекти курсової роботи можемо зробити такі висновки:

майнові правовідносини – це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридично рівними суб'єктами, що виступають носіями цивільних прав і обов'язків з приводу руху речей та інших об’єктів матеріального світу, а також майнових прав. А підставами виникнення майнових правовідносин є юридичні факти – це виникнення передбачених правовими нормами специфічних обставин.

до складу майнових правовідносин треба віднести чотири елемента: суб’єкт, об’єкт, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний обов'язок. Суб’єкт – це учасник відносин. Він має таки характеристики як правоздатність, правосуб'єктність, дієздатність, цивільна правоздатність. Ці характеристики можуть бути надані йому в залежності від самого суб’єкту: чи є він фізичною особою, державою, чи юридичною особою. Також суб’єктами майнових правовідносин можуть бути територіальна громада чи Автономна Республіка Крим. Об’єкт – це матеріальні блага або предмет їх створення, що складає предмет діяльності суб'єктів цивільного права. Суб'єктивний обов'язок – це те, як суб'єкт повинен себе вести: чи він має виконувати якісь дії, передбачені законом, чи, навпаки, йому потрібно утримуватися від якихось дій. Суб'єктивне майнове право – це міра дозволеної поведінки суб'єкта майнових правовідносин, ті юридичні можливості, що надані йому нормами права.

3. Класифікація можлива за різними підставами:

В основному майнові правовідносини класифікують на відносини власності, договірні та позадоговірні правовідносини. І тій і тій групам притаманні певні особливості, що дозволяються вирізнити їх з кола інших цивільно-правових правовідносин.

Класифікація майнових правовідносин можлива і за іншими підставами. Так, з урахуванням тих або інших їх особливостей можуть бути виділені строкові і безстрокові майнові правовідносини, активні і пасивні, типові і нетипові, загальнорегулятивні, організаційні тощо. Оскільки в основу класифікації правовідносин покладено різні ознаки, то одне і те ж правовідношення може бути одночасно охарактеризоване з різних боків. Наприклад, правовідносини власності є майновими, абсолютними, речовими, регулятивними тощо Правовідносини, що виникають з договору позики, є майновими, відносними, зобов'язальними, регулятивними.

4. В цивільноправовій науці право власності має два значення: в об'єктивному і суб'єктивному розумінні. Право власності в суб'єктивному значенні – це передбачене і гарантоване законом право конкретного суб'єкта-власника (громадянина, колективного утворення, держави) здійснювати володіння, користування, розпорядження та інші можливі правомочності щодо належного йому майна на свій розсуд і з будь-якою метою, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, суб'єктивне право власності, як і будь-яке інше суб'єктивне право, означає міру можливої поведінки уповноваженої особи (власника) щодо належного їй майна.

5. Вирізняються договірні та позадоговірні відносини. Підставою класифікації є причина виникнення зобов’язань. Основою для виникнення договірних відносин є укладення цвільно-правового договору. Підставами для виникнення позадоговірних – інші юридичні факти, зокрема, нанесення шкоди, рішення суду тощо.

6. Юридичний факт – це обставина, що пов'язує між собою цивільне право в об'єктивному значенні (норма цивільного права) і суб'єктивне право. Без юридичного факту неможливе застосування правових норм. Юридичний факт – основна умова, завдяки якій виникають, змінюються та припиняються суспільні відносини, що мають у цьому випадку цивільно-правовий характер. Також можна виділити таке поняття як юридичний вчинок – це дія, що спеціально не спрямована на встановлення юридичних наслідків, але породжує такі в результаті припису закону.

7. Суб'єктом майнових правовідносин визнається особа, що бере участь у врегульованому правовими нормами відношенні, поведінка яких трактується правом як юридично можлива або необхідна. До суб'єктів майнових правовідносин закон відносить фізичних та юридичних осіб, державу, а також Автономну Республіку Крим та територіальні громади.

 

 

Заіка Ю. О. Українське цивільне право: навч. посіб/ Юрій Олександрович Заіка. – К. Істина, 2005р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: //pidruchniki. ws/1233121544870/pravo/tsivilni_pravovidnosini#710

Майданик P. A. Цивільне право, Загальна частина, Т. 1: Вступ у цивільне право/ Роман Андрійович Майданик. – К. : Алерта, 2012р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http: //pidruchniki. ws/1298010846523/pravo/maynovi_vidnosini

Цивільний кодекс Української РСР від 18. 07. 1963 № 1540-VI // Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/1540-06

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р.

Цивільне право Україні: Навч. посіб. / За ред. О. В. Дзери, та ін. – Ч. 2. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 797 с.

Підопригора О. А. Цивільне Право/ Опанас Андронович Підопригора. – К: Вентурі, 1999р.

Шевченко Я. М. Цивільне Право України – К: Ін Юре, 2003р.

Підопригора О. А. Цивільне Право/ Опанас Андронович Підопригора. – К: Вентурі, 1999р.

Бірюков І. А. Цивільне Право України/ Іван Андрійович Бірюков. – К: Наукова думка, 2000р.

Правознавство: Підручник / Авт. кол. : Демський С. Е., Ковальський B. C., Колодій А. М. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В. В. Копєйчикова. – 7-е вид., стер. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 736 с. [Електронний ресурс] -Режим доступу:

http: //www. ebk. net. ua/Book/BookPravothnavstvo/Glava3/R1G3par6. htm

Цивільне право України. Частина перша. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Під ред. Ч. П. Азімова. -Харків: Право, 2000. – с. 65.

Цивільне право України. Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. -К. : Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – [Електронний ресурс] Режим доступу: http: //pidruchniki. ws/1382032845935/pravo/pravo_vlasnosti_obyektivnomu_subyektivnomu_rozuminni

Про власність: Закон України від 07. 02. 1991 № 697-XII // Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/697-12

Як укласти господарський договір / За ред. А. В. Гринчишина. – К. : Компас, 1998. – 94 с.

Красавчикова Л. О. Личная жизнь под охраной закона/ Лариса Октябриївна Красавчикова. – М: Юрид. Лит., 1983р.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін. ; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 864 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: //uristinfo. net/2010-12-27-04-58-59/13------1/229-gl28. html

Дзера О. В. Цивільне Право України/ Олександр Васильович Дзера. – К: Юрінком Інтер, 2002р.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Лапітенко. – Х. : Одісей, 2003. – 856 с.

Цивільний кодекс України. Коментар (науково – практичний) Харків, 2004р.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком інтер, 2002. с. – 78-84.

Слипченко С. А. Цивільне Право України / – Х: Еспада, 1999р.

Поняття і види недоговірних зобов’язань, що виникають із правомірних дій і деліктів// [Електронний ресурс] Режим доступу: http: //webkonspect. com/? room=profile&id=391&labelid=7620

Правознавство: навч. посібник / В. І. Кунченко-Харченко, В. Г. Печерський, Ю. Ю. Трубін. – К. : Кондор, 2011. – 474 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http: //pidruchniki. ws/17061002/pravo/subyekti_obyekti_pravovidnosin

Перунова О. М., Селезень С. В. – Конспект лекцій, Харків, ХНАДУ, 2009 // [Електронний ресурс] Режим доступу: http: //buklib. net/books/37725/

Галюк В. В. Курс цивільного та сімейного права України (у питаннях і відповідях) : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Га-люк, О. X. Юлдашев. – К. : МАУП, 2005. – 240 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http: //radnuk. info/pidrychnuku/tsvil/262-galul/3849-10----. html

Конституція України від 28. 06. 1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30 // Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/254% D0% BA/96-% D0% B2% D1% 80

Конституція Автономної Республіки Крим // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 43 // Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/350-14

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон Україні від 21. 05. 1997 № 280/97-ВР // Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/280/97-% D0% B2% D1% 80

Дудин А. П. Объект правоотношения: Вопросы теории. – Саратов, 1980.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон Україні від 16. 04. 1991 № 959-XII // Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/959-12