Загальне землезнавство

-економічний розвиток має бути безпечним для середовища;

-економічний розвиток має задовольняти потреби сучасності, не позбавляючи такої можливості майбутні покоління;

-зростання економіки має вписуватися у межі екологічних можливостей планети;

-екологічна експертиза проектів;

-на вирішення екологічних проблем та забезпечення основних потреб бідних слід надавати економічну допомогу;

-слід враховувати повну вартість природних ресурсів;

-забезпечення економічного зростання при одночасному зменшенні витрат енергії, сировини і продукування відходів;

-визначення збалансованих структур споживання для цього людства, які Земля зможе витримувати упродовж тривалого часу;

-передача екологічно чистих технологій країнам, що розвиваються;

-вторинна переробка та зменшення обсягів упаковочних матеріалів;

-стимулювання виробництва екологічно безпечних продуктів;

-зниження темпів урбанізації та централізації виробництва;

-застосування заходів до збереження біорізноманітності;

-протидія глобальному потеплінню;

-краще потроху для усіх, ніж багато для деяких; 

-з’ясування небезпеки для здоров'я людини і стану довкілля штучних речовин;

-заміна пестицидів біологічними способами захисту рослин;

-надання населенню інформації про навколишнє середовище та його стан;

-однаковість екологічних законів і правил у різних країнах;

-той, хто забруднює, має нести відповідальність і розходи із ліквідації забруднення;

-скорочення обсягів відходів;

-визнання цінності традиційних знань і методів використання ресурсів, якими користується коріння населення;

-стимулювання діяльності екологічно чистих виробництв;

-0,7% ВНП розвинених країн слід спрямовувати на світовий розвиток;

-екологічна освіта і включення концепцій сталого розвитку і охорони довкілля у всі навчальні програми середньої освіти;

-перегляд існуючого міжнародного екологічного законодавства для підвищення його ефективності;

-вироблення нових показників розвитку, оскільки ВНП не дає достатньої інформації про збереження якості середовища існування людини;

За розрахунками для реалізації цієї глобальної програми необхідно по 

600 млрд. доларів щорічно упродовж тривалого часу.

4.2.9. Основні шляхи екологізації природокористування

Отже, як було з’ясовано раніше, абсолютизація одного напрямку або способу вирішення екологічних проблем є неефективною і навіть шкідливою. Більш доцільною і продуктивною з цієї точки зору є концепція світопросторового реалізму: вирішення глобальних проблем, єдине за кінцевою метою, але відмінне з формами і шляхами досягнення мети. Пріоритети надаються профілактичним заходам порівняно із відновлювальними засобами. Слід поєднувати техніко-технологічні, соціальні, природничонаукові (біологічні, географічні), економічні та економіко-географічні, політичні заходи для екологізації природокористування. 

На зазначеному методологічному підґрунті можна виділити такі шляхи екологізації природокористування:

—ресурсозберігання;

   -біотехнології у сільському, лісовому, водному господарстві, харчовій промисловості, очистці від забруднень;

—повна утилізація відходів;

—оптимальна територіальна організація природокористування; 

—поліпшення та відновлення геосистем шляхом комплексу меліорацій та рекультивації земель.

 Ресурсозберігання -  основний шлях вирішення екологічних проблем людства

Ресурсозберігання проводять такими способами:   

1)зменшення матеріаломісткості виробництва;

2)зниження енергоємності виробництва;

3)впровадження маловідходних технологій та замкнених оборотних циклів виробництва; комбінування;

4)комплексне і повне використання видобутої матеріальної сировини;

5)використання альтернативних „екологічно чистих“ видів енергії;

6)енергозбереження, водозбереження у комунальному господарстві та   побуті;

7)використання штучних матеріалів замість природних;

8)відтворення природних ресурсів.

 

Ресурсозберігання  найбільш відповідає раціональному (оптимальному) природному процесу, бо нормально функціонують ті природні комплекси, які найбільш активно використовують енергію, поспішають утворити ресурси і видаляють відходи. Досягнення 100%-ї безвідходності нереальне, оскільки суперечить другому принципу термодинаміки. У тому випадку, коли в ланцюгу технологічних процесів  відходи одного виробництва стають сировиною іншого виробництва, технологія називається реутилізованою. Така технологія може наблизити людство до теоретичного мінімуму глобальних антропогенних процесів, рівного відходам в біосферних циклах (біогенні вапняки, каустобіоліти). Стратегічно важливо прагнути як до мінімуму відходів, так і до реутилізаційних циклів. «Менше сировини, більше розуму» девіз італійської школи менеджменту  

Чим нижчий показник природоємності, тим ефективніший процес перетворення природних ресурсів у продукцію, менше відходів і забруднення навколишнього природного середовища (НПС).

Інтенсивний шлях розвитку економіки немислимий без різкого підвищення ефективності використання ПР. Наприклад, в колишньому СРСР на одиницю кінцевого продукту затрачувалося більше ПР, ніж в розвинених західних країнах. Так, в порівнянні з США, витрачалося: сталі в 1,75 рази більше, цементу в 2,3 рази, мінеральних добрив в 1,6 рази.. При цьому в готову продукцію переходило 5 - 10% сировини, а інші 90 - 95 % переходили у відходи, що звичайно не вписується в біогеохімічні цикли. Суми збитків від нераціонального природокористування в країнах колишнього СРСР становлять 8-9%, а витрати на охорону природи значно менші -  1%. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що ресурсозберігання повинно бути одним з основних джерел задоволення потреб сучасного суспільства.

 А як шлях оптимізації є створення безвідходних і маловідходних технологій, що дозволяє не тільки запобігати або скорочувати появу відходів, але і найефективнішим чином використовувати джерела сировини і енергії. Замість природних джерел сировини все ширше впроваджуються штучні матеріали, застосовуються маловодоємні, малоенергоємні, маломатеріалоємні технології, що дозволяє меншою мірою використовувати ПРП і наносити меншу екологічну шкоду НПС. Прикладом відмови від високовитратної технології є волоконно-оптичний кабель; всього 28 кг такого кабелю можуть передати такий обсяг інформації, як 1 тонна мідного кабелю. При цьому на виробництво кабелю