Західна Волинь у складі Другої Речі Посполитої: проблеми сучасної української історіографії

У цьому контексті надзвичайно великий науковий інтерес представляють доробки доктора політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету Максима Гона, який у багаточисельних працях глибоко аналізує становище єврейської спільноти краю, їхні взаємовідносини з поляками та українцями, стратегію і тактику єврейських партійних сил [22; 23; 24] та доцента Волинського національного університету імені Лесі Українки Світлани Шульги, котра досліджує життєдіяльність чеської громади на Волині у міжвоєнний період [113; 114; 115].

Питаннями становища та ролі російської громади краю у міжвоєний період займається Ольга Нагорнюк [70], а польської громади – Віктор Матійченко, Лариса Понєдєльник, Софія Степанюк [68; 83; 99].

Непересічну роль має дослідження культурних, освітніх, релігійних процесів на території міжвоєнної Волині. Здійсненння історичного, релігієзнавчого, правового аналізу інституційної реформи Православної церкви в Польщі, особливості здобуття нею автокефалії та врегулювання юридичного статусу її діяльності стали предметом дослідження Любові Галухи [18; 19; 20], боротьба за українізацію Православної церкви у Польщі – Надії Стоколос [100; 101], діяльність українських церковно-громадських та просвітньо-політичних сил щодо створення незалежної національної церкви в краї, ставлення польської влади до духовної активності українців вивчав Володимир Борщевич [5; 6]. Функціонування протестантських громад, зокрема євангельських християн, стали проблемою наукового зацікавлення Ліни Бородинської [4].

Боротьба за українську школу та українську мову впродовж довгих років була чи не найактуальнішим завданням української спільноти, не став винятком і міжвоєнний період. З огляду на це, науковий інтерес до культурно-освітньої політики та розвитку шкільництва є цілком закономірним. Особливості освітньої ситуації у Волинському воєводстві, принцип утраквізму, який поширювала польська влада, структуру та систему освіти у регіоні досліджує луцький науковець Віктор Панасюк [75; 76; 77].

Освітній, культурній, економічній діяльності багатогалузевого закладу, що прирівнювався до шкільного округу і підпорядковувався безпосередньо міністерству освіти – Кременецькому ліцею – присвятила свою кандидатську дисертацію вчена із Кременця Наталія Оболончик [72].

Проблемам зародження та становлення західноукраїнського жіночого руху, його організаційним та ідеологічним засадам, участі жінок у масових громадських товариствах та націоналістичному русі, їх політичній і громадській діяльності, здобуткам на терені освіти і літератури присвятив монографічну працю Борис Савчук [92].

Становлення та розвиток жіночих організацій на Волині досліджувала у низці статей та кандидатській дисертації Тамара Раєвич [86; 87; 88].

Розвиток українського молодіжного руху на західноукраїнських територіях у 20-30-ті роки, зокрема аналіз діяльності «Пласту», «Січі», «Соколу», «Лугу» стало предметом наукового пошуку Руслана Пальчевського [73; 74]. Пластовий рух на Волині у міжвоєнний період досліджує Юлія Візітів [9; 10].

Для розуміння міжнаціональних проблем вкрай важливо проаналізувати роботу інтелігенції різних національностей. Адже в містах чисельну більшість становило неукраїнське населення. Діяльність польської, української, єврейської, російської, чеської, німецької інтелігенції у культурному житті, краєзнавчо-науковій, мистецькій сферах життєдіяльності Західної Волині досліджувала Валентина Доброчинська [31; 32]. Власне українську інтелігенцію Волині, як чітко окреслену групу з притаманними їй характерними рисами, психологією, поведінкою вивчала Людмила Марківська [64; 65].

Безсумнівно важливою складовою життя волинського краю була економіка. Розвиток сільського господарства регіону у міжвоєнний період визначався насамперед державною аграрною політикою польської держави. Ця політика була спрямована на реформування аграрного устрою і призвела до певних змін на селі. Формування земельного ринку, створення умов для виникнення самостійних господарств різних типів і величини, раціоналізація землеустрою, сприяли піднесенню загальної продуктивності сільськогосподарського виробництва, розвитку товарно-грошових відносин, активізації кооперативного руху. Однак, поряд з тим багато соціально-економічних проблем волинського села так і залишилися невирішеними.

Проблеми, основні напрями та наслідки аграрної реформи Польщі на Волині розкриває у своїх дослідженнях Ярослав Шабала [105; 106; 107], питання еволюції великої земельної власності, суть польського законодавства щодо парцеляції великих земельних маєтків і його специфіку на території Волинського воєводства піднімаються у роботах Галини Панишко [78; 79; 80], кома-саційні процеси у Волинському воєводстві цього періоду досліджує рівненський вчений Василь Галуха [16; 17].

Зміни у промисловому виробництві, внутрішню торгівлю та зовнішньо економічні зв’язки Волині у 1921-1939 роках висвітлено у працях луцької дослідниці Валентини Литвинюк [61; 62; 63].

Розвиваючи власне господарство в умовах польської влади, українці не могли створити завершену систему національної економіки. Однак, вони створили різні форми кооперації, які охоплювали різнобічні сторони господарського життя: кредитування і споживання, заготівлю і збут, переробку і експорт. Кооперація захищала економічні і соціальні права волинян, виховувала їх національно-свідомими громадянами, господарями своєї землі. Питанням розвитку кооперативного руху у краї присвячені наукові доробки вчених Тетяни Вісиної та Людмили Драгомирецької [11; 12; 13; 33].

Соціально-економічні, політичні і демографічні чинники еміграції населення із Західної Волині у міжвоєнний період, динаміка еміграційного руху, його національний склад та соціально-демографічна структура стали предметом низки спеціальних досліджень Анатолія Шваба. Вчений переконливо доводить, що причини еміграції з Волині корінилися у глибоких кризових явищах її економіки, а також проаналізував особливості політики імміграційних країн, показав тісну залежність між нарямком еміграції і національною приналежністю емігрантів [108; 109; 110].

Причини, характер та наслідки еміграційних процесів в регіоні, участь у суспільному житті Волині представників наддніпрянської еміграції висвітлюється у наукових статтях О. Соловея [96; 97]. Науково-освітню діяльність української еміграції у міжвоєнній Польщі у контексті національної