Захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру

 

Тема 1. Державна політика у сфері цивільного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру.

Тема 2. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайні ситуації

Тема 3. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту.

Тема 4. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту

Тема 5. Прогнозування обстановки в зонах хімічного зараження

Тема 6. Планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного та біологічного зараження

Тема 7. Методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж та противибуховий і протипожежний захист ОГ

 

1. Загальні положення
2. Правові основи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
3. Єдина державна система цивільного захисту.

В Україні питання захисту людини у випадку виникнення НС є складовою державної політики.

На даному етапі основною метою державної політики у сфері захисту населення і територій від НС є забезпечення гарантованого рівня безпеки людини, суспільства і держави в межах науково обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Реалізація цієї політики здійснюється з дотриманням таких основних принципів:

• захисту від НС підлягає все населення України;
• підготовка і реалізація заходів щодо захисту від НС здійснюється з урахуванням розподілу повноважень між центральними і місцевими органами влади;
• у випадку виникнення НС забезпечується пріоритетність завдань щодо рятування життя і збереження здоров’я людей;
• основні заходи, спрямовані на запобігання НС, на максимально можливе зменшення втрат та збитків, здійснюються завчасно;
• планування і здійснення заходів щодо захисту населення і територій (НіТ) від НС здійснюється з урахуванням економічних та природних умов, особливостей територій, ступеня реальної небезпеки виникнення НС;
• ліквідація НС здійснюється силами і засобами місцевих органів влади. У разі необхідності можуть залучатися сили і засоби центрального підпорядкування МНС і центральних органів виконавчої влади.

Державна політика у сфері захисту населення і територій регламентується відповідними законами і нормативно-правовими актами шляхом розробки та реалізації державних і регіональних цільових програм, науково-технічних програм, планів розвитку та удосконалення Єдиної системи цивільного захисту. Фінансування заходів щодо захисту населення і територій здійснюється відповідно до законодавства.

З метою покращення роботи щодо захисту населення і територій, надання цій роботі загальнонаціональної значущості, виведення її на рівень державної політики у 1992 році цивільну оборону було передано у підпорядкування Кабінету Міністрів України, а в червні 1996 року було створено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).

МНС є центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну політику та здійснює управління у сфері цивільного захисту, координує діяльність інших органів виконавчої влади у зазначеній сфері. Основні напрямки діяльності МНС у сфері цивільного захисту:

Забезпечує реалізацію державної політики та здійснює державний нагляд за дотриманням законів та нормативно – правових актів у сфері цивільного захист:

• забезпечує діяльність єдиної державної системи цивільного захисту;
• контролює організацію виконання заходів, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
• перевірка стану готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій у надзвичайних ситуаціях;
• контроль за накопиченням, збереженням і цільовим використанням матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків НС органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
• перевіряє стан планування та готовності до проведення заходів з евакуації населення у разі виникнення НС;
• забезпечує перевірку наявності та утримання в готовності на потенційно небезпечних об'єктах локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальних систем оповіщення населення та персоналу цих об'єктів;
• перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, їх утримання та облік;
• проводить перевірку підготовки до дій підприємств, установ та організацій в умовах надзвичайних ситуацій;
• бере участь у перевірках щодо забезпечення умов зберігання небезпечних речовин і виробів, що містять такі речовини;
• здійснює в межах, визначених законодавством, нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, розробляє і затверджує державні правила і норми цивільного захисту, які є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади;
• здійснює інші заходи, передбачені законодавством.

Так, наприкінці XV століття виникла пожежна служба. Розвиток гірничої справи, хімічної промисловості, мореплавства, обумовив створення підрозділів гірничо-і газо-рятувальників, морських рятувальників.

В жовтні 1932 року вирішення цих питань було покладено на місцеву протиповітряну оборону (МППО).

Створення МППО забезпечило у роки Великої Вітчизняної війни успішний захист населення і створення умов для функціонування об'єктів народного господарства. За роки війни МППО перетворилася на загальнодержавну систему захисту тилу країни, була важливим елементом обороноздатності держави, складовою збройних сил країни.

У положенні 1956 року вперше підкреслювалося, що МППО є системою загальнодержавних оборонних заходів, які здійснюються з метою захисту населення від сучасних засобів ураження, створення умов, що забезпечують надійність роботи об'єктів народного господарства, проведення рятувальних робіт і надання допомоги постраждалим.

Із появою ядерної зброї, створенням ракетних засобів її доставки, захист населення і територій набув ще більшої актуальності і важливості. У зв'язку з цим, у 1961 році було прийнято рішення