Захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру

У 60-70 роки було багато зроблено для забезпечення готовності цивільної оборони на випадок виникнення ядерної війни, у тому числі у нормативно-правовій сфері.

Аварія на Чорнобильській АЕС підтвердила це, що цивільна оборона не готова до вирішення завдань щодо захисту населення і територій від НС природного і техногенного характеру.

У 1987 році було продекларовано необхідність розвитку цивільної оборони в плані вирішення завдань захисту населення у надзвичайних ситуаціях, викликаних стихійним лихом, аваріями і катастрофами. У 1989 році було прийнято рішення про створення в структурі Уряду спеціального органу – Державної комісії з надзвичайних ситуацій.

У 1996 році створюється МНС, яке ініціює розробку і прийняття цілої низки законодавчих актів, указів, розпоряджень Президента України, рішень Кабінету Міністрів України.

Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». Цей Закон було прийнято 8 червня 2000 року. Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від НС. Ним також визначаються:

• основні принципи, завдання, права громадян у сфері захисту населення і територій від НС;
• права та обов'язки іноземців та осіб без громадянства у разі виникнення НС;
• види, рівні та критерії класифікації НС;
• основні заходи у сфері захисту населення і територій від НС, а саме: інформування та оповіщення; спостереження, укриття в захисних спорудах; евакуаційні заходи; інженерний, біологічний, радіаційний і хімічний захист; державна стандартизація, експертиза, нагляд і контроль; декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;
• повноваження органів, державна система управління з питань запобігання і реагування на НС;
• сили і засоби захисту населення і територій від НС; порядок їх залучення та діяльність;
• підготовка до дій у НС та обов'язки громадян у сфері захисту населення і територій від НС;
• фінансове та матеріальне забезпечення заходів у сфері захисту населення і територій від НС;
• міжнародне співробітництво.

Прийняття Закону надало можливість створити систему організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічна та інших заходів, спрямованих на захист населення і територій, матеріальних і культурних цінностей довкілля від НС.

Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації». Закон було прийнято 13 липня 2000року, він визначає:

• основні принципи регулювання правового режиму в зоні НЕС та завдання у цій сфері;
• підстава та порядок оголошення окремої місцевості зоною НЕС, зміну меж території зони;
• визначення правового режиму зони НЕС;
• визнання юридичних та фізичних осіб потерпілими від НЕС та відшкодування їм збитків;
• відповідальність за порушення правового режим у в зоні НС.

Прийняття Закону надало можливість врегулювання правових відносин організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, під час здійснення надзвичайних заходів, спрямованих на захист людей і нормалізацію екологічного стану на території зони НЕС.

Закон України «Про аварійно-рятувальні служби». Закон прийнято 14 грудня 1999 року, він визначає:

• основні принципи, завдання і функції державної політики щодо діяльності аварійно-рятувальних служб;
• права аварійно-рятувальних служб;
• організацію діяльності аварійно-рятувальних служб;
• координацію та управління діяльністю аварійно-рятувальних служб;
• діяльність аварійно-рятувальних служб в умовах ліквідації НС;
• обов'язки, права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників;
• матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб;
• нагляд, контроль та припинення діяльності аварійно-рятувальних служб;
• міжнародне співробітництво аварійно-рятувальних служб.

Закон України «Про правові засади цивільного захисту». Політичні зміни, що відбувалися останніми роками на міжнародній арені, зумовили переорієнтацію діяльності більшості національних та міжнародних організацій, які займалися питаннями цивільної оборони, та завдань щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації мирного часу, надання гуманітарної допомоги у разі їх виникнення.

Сукупність завдань, що стоять перед національними службами цивільної оборони більшості країнах пов'язані сьогодні з проблемами мирного часу, що дозволяє говорити швидше про цивільний захист населення, ніж про цивільну оборону.

Реалізація державної політики у сфері захисту населення і територій повинна базуватися на правових нормах, у тому числі на тих, які прийнято міжнародною спільнотою.

Цивільна оборона в сучасних умовах набуває соціального значення і цільового спрямування на збереження життя і здоров’я громадянина суспільства і середовища його існування.

Саме з цих причин актуальною стає створення системи цивільного захисту, яка вирішує комплекс завдань з протидії надзвичайним ситуаціям мирного і воєнного часу.

У зв'язку з цим, Указом Президента України від 27 січня 2003 року №47/2003 Державний департамент пожежної безпеки, було переведено з Міністерства внутрішніх справ України до складу Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Перехід Державного департаменту пожежної безпеки до складу МНС призвів до об’єднання пожежо – рятувальних та аварійно-рятувальних формувань. Об’єднання двох державних структур, як цивільна оборона і пожежна безпека, в єдину систему змінило характер і обсяг її завдань, розширило сферу її діяльності і максимально наблизило до об’єкта захисту – суспільства та людини зокрема. А це поставило на порядок денний необхідність законодавчого оформлення цієї системи.

24 червня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про правові засади цивільного захисту.

Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері цивільного захисту. Законом передбачено утворення єдиної системи цивільного захисту, яка має за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій пожеж та інших катастроф техногенного, екологічного, природного характеру. Закон ставить за мету:

утворення національної структури цивільного захисту;