Захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру

Оцінка місткості та захисних властивостей захисної споруди.

Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання. Норми об’ємно – планових рішень:

а) площа підлоги:

• 0, 5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок;
• 0, 4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок;

б) внутрішній об’єм приміщень не менше 1, 5 м3/людину;

в) висота приміщень не більше 3, 5 м:

• при висоті від 2, 15 до 2, 9 м встановлюються двоярусні ліжка;
• при висоті 2, 9 м і більше встановлюються триярусні;

г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені;

д) на основі директиви начальника ЦО України в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно укрити виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.

Оцінка систем життєзабезпечення сховища

До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і звя’зок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити безперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. Як правило розглядається оцінка тільки повітропостачання, як однієї з основних та найбільш вразливих систем життєзабезпечення людей.

Норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду в залежності від температури зовнішнього середовища:

а) за режимом І – 8, 10, 11, 13 м3/год/людину – відповідно до 20° С (І кліматична зона), 20 – 25° С (II зона), 25 – 30° С (III зона), більше 30° С (IV зона).

б) за режимом ІІ – 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину – що працює на пункті управління.

В даний час вітчизняною промисловістю виготовляються фільтровентиляційні комплекси ФВК-І і ФВК-ІІ, які застосовують в І – II кліматичних зонах в сховищах вмістимістю до 600 чоловік, III – IV кліматичних зонах в сховищах вмістимістю до 450, 300 чоловік.

У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 з фільтрами ФП-100 і ПФП-1000, які працюють тільки в режимі І.

Продуктивність фільтровентиляційних комплексів ФВК-І і ФВК-ІІ в режимі І – 1200 м3/год, в режимі II – 300 м3/год; ЕРВ-72-2 і ЕРВ-72-3 відповідно 900 – 1300 та 1300 – 1800 м3/год. ФВК-ІІ, крім цього, забезпечує роботу в режимі IІІ. За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70.

4. Медичний захист в зонах біологічного зараження.

Серед способів захисту населення у НС особливе місце займає медичний захист. Виходячи з досвіду, надзвичайні ситуації, як правило, призводять до масової загибелі людей та їх ураження. Для зменшення ступеня ураження необхідна приймати невідкладні заходи щодо надання медичної допомоги потерпілим. Наданням цієї допомоги займається медична служба ЦЗ, яка є спеціальною організацією в системі охорони здоров'я і призначена для медичного забезпечення населення, що постраждало внаслідок стихійного лиха, аварій та катастроф. Вона виконує наступні основні завдання:

• своєчасне надання потерпілому населенню усіх видів медичної допомог та лікування потерпілих з метою їх повного одужання;
• попередження виникнення і розповсюдження серед населення масових інфекційних захворювань;
• забезпечення санітарного благополуччя населення та виключення несприятливих санітарних наслідків виробничих аварій, стихійних лих або використання ворогом сучасних засобів ураження.

Ці завдання органи охорони здоров'я та медичні служби вирішують шляхом проведення комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, лікувально евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Основними з них є:

• підготовка органів та установ охорони здоров'я до роботи в умовах великих виробничих аварій та стихійних лих;
• організація і підготовка пересувних медичних формувань для проведення рятувальних робіт, а також підготовка медичних установ до лікування потерпілих і хворих;
• організація і проведення лікарняно-евакуаційних, санітарно-гігієнічних т протиепідемічних заходів в осередках ураження і на етапах медичної евакуації
• навчання медичного персоналу з медичних питань;
• розробка планів підготовки органів і об'єктів охорони здоров'я до виконання заходів ЦЗ;
• організація забезпечення формувань та установ медичної служби медичним, господарським і спеціальним майном;
• підготовка населення для надання само- та взаємодопомоги при отримані різних травм.

Для вирішення своїх завдань медична служба ЦЗ має відповідну структуру, яка забезпечує можливість їх виконання.

Медична служба цивільного захисту організовується за територіально-виробничим принципом. Начальниками служби є: на об'єкті – старший медичний працівник об'єкта; у сільському районі – головний лікар центральної районної лікарні; у міському районі, місті, області – завідувачі відповідними відділами охорони здоров'я. Начальником медичної служби цивільного захисту держави є Міністр охорони здоров'я.

Начальник медичної служби ЦЗ несе відповідальність за підготовку всіх медичних формувань.

До медичних установ ЦЗ відносяться:

• лікарняні установи – профільовані лікарні (ПЛ), головні лікарні (ГЛ), сортувально-евакуаційні шпиталі (СЕШ) ;
• протиепідемічні установи медичної служби ЦЗ – санітарно-епідеміологічні станції;
• установи медичного забезпечення та служби крові – аптеки, склади медичного майна, станції та відділення переливання крові.

Організація медичної допомоги постраждалим та їх евакуація із осередків ураження здійснюється за принципом двоетапної системи лікарняно-евакуаційного забезпечення. Суть цієї системи полягає у розподілі медичної допомоги за її видами і проведення послідовних заходів у поєднанні з евакуацією постраждалих з осередків ураження у профільовані медичні установи.

Медична допомога поділяється за видами:

• перша медична допомога має на меті підтримання життєдіяльності організму, боротьбу з ускладненнями ураження і підготовку уражених до евакуації з осередку ураження