Зарубіжний досвід організації функціонування місцевого самоврядування: імплементація в Україні

Розглянуто процес організації функціонування органів місцевого самоврядування зарубіжних країн, сформовані на цій основі моделі територіальної організації влади, здійснення сучасних муніципальних реформ – головним завданням яких є усунення недоліків, що стоять на заваді здійснення ефективної управлінської діяльності на територіальному рівні в Україні.

 

Ключові слова: місцеве самоврядування, моделі місцевого самоврядування, Європейська хартія місцевого самоврядування, муніципальна реформа.

 

The article deals with the organization functioning of local governments of foreign countries, formed on the basis of these models of territorial organization of power, the implementation of modern enterprise support – main task is to eliminate disadvantages that hinder the effective implementation of administrative activity on the territorial level in Ukraine.

 

Key words: local government, local government models, the European Charter of Local Self-Government, municipal reform.

 

Постановка проблеми. Процеси організації функціонування органів місцевого самоврядування зарубіжних країн сприяють розвитку системи суспільно-правових цінностей здатних забезпечувати ефективне вирішення питань місцевого значення й утвердження на цій основі місцевого самоврядування в Україні. Сучасну демократичну, соціальну, правову державу неможливо уявити без повноцінного функціонування системи місцевого самоврядування. Світовий досвід спонукає до пошуку такої моделі територіальної організації влади, яка б відповідала сучасним демократичним вимогам і забезпечувала права і свободи громадян, задоволення їх потреб та надання якісних та ефективних послуг. Місцеве самоврядування є важливим чинником демократизації суспільного життя, необхідною передумовою становлення громадянського суспільства, наближення влади до її джерела – народу [10, c. 3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За останні роки проведено багато наукових досліджень, присвячених висвітленню різних аспектів теорії і практики місцевого самоврядування у європейських країнах, але комплексний аналіз можливостей використання європейського досвіду в умовах українських реалій, носить дещо поверховий характер. Концепція місцевого самоврядування, розроблена розвинутими зарубіжними країнами, ґрунтується на аксіоматичному твердженні, що право громадян на участь в управлінні місцевими справами є складовою частиною побудови більшості сучасних демократичних держав світу, а територіальні громади являють собою один з основних елементів будь-якого демократичного режиму. У зв’язку з цим виділено основні напрями розробки проблем, що розглядаються як вітчизняними, так і зарубіжними фахівцями.

Питанням розвитку місцевого самоврядування присвячені праці німецьких дослідників: Т. Вюртенбергера, Р. Граверта, Ж. Зіллера, Л. Зумвальда, Б. Майгера, Д. Хашке та ін. Вагомий внесок у дослідження організаційно-правових аспектів вивчення та застосування зарубіжного досвіду місцевого самоврядування, висвітлення його особливостей, проблем розподілу повноважень між інституціями державного, регіонального, місцевого рівнів у процесі децентралізації в різних аспектах зробили такі вчені, як М. Баймуратов, О. Батанов, І. Бутко, І. Грицяк, О. Ігнатенко, В. Князєв, В. Куйбіда, О. Лазор, О. Лебединська, В. Мамонова, Н. Нижник, М. Пухтинський, С. Телешун, А. Чемерис, Ю. Шаров, Ю. Шемчушенко, О. Яцунська та інші. Деякі аспекти муніципального управління розглядалися В. Баранчіковим, І. Вайль, Н. Козловою, Б. Криловим, А. Мішиним, В. Смірновим.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. На сучасному етапі в Україні триває муніципальна реформа, яка є органічною частиною адміністративної реформи та передбачає усунення недоліків, які істотно впливають на здійснення управлінської діяльності. При цьому, слід зазначити, що повноцінному функціонуванню інституту місцевого самоврядування в Україні заважає також фінансово-економічна несамостійність територіальних громад, надмірна концентрація владних повноважень у центральних та місцевих органах виконавчої влади, обмеженість повноважень і ресурсів місцевого самоврядування, що також пов’язані з відсутністю належного розуміння необхідності виваженого впровадження зарубіжного досвіду [12].

Для розв'язання зазначених проблем необхідно науково обґрунтувати та внести зміни до організаційно-правових механізмів, що регулюють процеси місцевого самоврядування, розробити інституціональний дизайн та концептуальні моделі організації влади на місцях і на цій основі – запровадити стандарти Європейського Союзу щодо надання адміністративних та громадських послуг населенню через удосконалення структури та функцій місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Адже, вступивши до Ради Європи та підписавши Європейську хартію про місцеве самоврядування, наша держава взяла на себе зобов’язання щодо розвитку місцевої демократії за європейським взірцем.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення організації діяльності органів місцевого самоврядування в Україні з урахуванням світового досвіду шляхом визначення: основних типів муніципальних систем, що склалися у теорії та практиці зарубіжних держав, з метою виділення моделі місцевого самоврядування адекватної сучасним українським умовам; перспектив розвитку місцевого самоврядування в Україні в ході проведення адміністративної реформи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Світовий досвід більшості зарубіжних країн переконує, що управління місцевими справами, як правило, здійснюється як через призначені з центру органи державної адміністрації на місцях, так і через представницькі органи, які обираються населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Такі представницькі органи часто іменуються органами місцевого самоврядування або муніципального управління [1]. Поєднання державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням зумовлюється комплексом причин політичного, економічного та юридичного порядку. По-перше, тенденції децентралізації, уособленої органами місцевого самоврядування, природно протистоїть тенденція централізму, що створює механізм узгодження місцевих інтересів із загальнодержавними. По-друге, можливості формування місцевого бюджету за рахунок місцевих податків і зборів досить обмежені (підвищення податків може викликати незадоволення виборців), і його засобів часто-густо не вистачає для виконання завдань і функцій місцевого самоврядування. Звідси випливає необхідність централізованих асигнувань на потреби місцевого самоврядування. А це, зумовлює контроль центральної влади за муніципальними органами у даній сфері.