Застарілі слова, їх стилістичні функції у текстах разних стилів

 

У науковому стилі та його різновидах історизми є єдиним засобом називання реалій минулих епох. Часто вони виступають як терміни в історичних працях: «У другій половині XV і особливо в першій половині XVI ст. феодали, не відмовляючись від збільшення натуральної і грошової ренти, посилено розширювали свої орні землі за рахунок селянських земель, створювали власні господарства — фільварки і збільшували панщину. Внаслідок цього площа селянського землекористування зменшувалась, зростало число малоземельних і безземельних селян (загородники, або городники, підсусідки, халупники, комірники)» (УРЕ). Їх застосовують при написанні праць з історії, словників.

Матеріальні архаїзми також використовуються з пізнавальною метою у науково-навчальних і науково-популярних працях, коли йдеться про події, факти, явища, які мали місце в минулому, про життя й діяльність історичних осіб, про дослідження історії, культури, літератури минулих епох тощо, наприклад: «Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись у ряді випадків від управління і суду великокнязівських або королівських намісників — воєвод і старост, компетенції яких переходили до магістрату — ради на чолі з війтом. Рада складалася з радців (обраних міщанами) і бурмістрів (обраних з-поміж радців), які по черзі головували в раді. Рада відала цивільним, а інколи і кримінальним судом, поліцією, наглядала за торгівлею і т. д. В ряді міст, крім ради, була і друга колегія — лава, що складалася з обраних довічно міщан - лавників і відала судом у кримінальних справах, крім справ про вбивство, підпали і т. п.» («Історія УРСР»).

Тут історизми, як бачимо, не мають жодного стилістичного навантаження, виконують суто номінативну функцію, допомагаючи розкривати картини минулих епох, розповідати про життя історичних осіб і пйд. У номінативній функції історизми використовуються й у художньо-белетристичних творах. Описуючи колишнє, автор активізує в своєму творі лексику, що перейшла до розряду історизмів, бо тільки за її сприяння можна змалювати взаємини представників тогочасного суспільства, державний та політико-господарський лад, особливості світосприймання людей минулого. Широко вживаються історизми в творах Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, І. Карпенка-Карого, І. Кочерги, С. Скляренка, М. Бажана, 3. Тулуб, Р. Іваничука та інших митців українського слова. Історизми використовуються для правдивої характеристики суспільства певного історичного періоду, для відтворення колориту доби: «Минуло кїлька годин. Мрячів невеликий дощик, а вітрець, що дедалі дужчав, погнав, над містом важкі чорні хмари. На ґанку міської ратуші стояли губернатор Младанович, капітан Ленарт і ще кілька шляхтичів, а перед ними, чітко карбуючи крок, проходили лизні. Попереду сотні йшов хорунжий із шляхтичів і ніс блакитний прапор із зображенням золотого патріаршого хреста, який був гербом володаря краю графа Шотоцького» (М. Глухенький); «Саме було свято «брикси», тобто жіночий день, яйий завжди бучно відзначався в Україні у червні. Дівчата і жінки мали право «брикатися», тобто змушувати чоловіків робити всю жіночу роботу і виконувати їхні найдивовижніші побажання й витребеньки» (Ю. Колісниченко, С. Плачинда). Архаїзми в науковому стилі майже не використовуються.

В усному розмовному мовленню застаріла лексика властива мало. Здебільшого архаїчні слова використовуються тут для створення жартівливих, гумористичних, рідше — іронічних ситуацій. Також для мовної характеристики персонажів: «— Рци одно слово: «люблю Вас, пане Возний», і аз, вищеупом'янутий, виконаю присягу о вірнім і вічнім союзі з тобою» (І. Котляревський). Без стилістичної настанови застарілі слова можуть уживатися в мовленні людей старшого покоління.

Іноді висловлюється думка, що застарілі слова вживаються й в офіційно-діловій мові. Дійсно, у юридичних документах іноді зустрічаються слова, що в інших умовах ми вправі віднести до архаїзмів: діяння, кара, відплата, учинена. У ділових паперах пишуть: до сему додається, цього року, підписаний нижче, вищепойменований. Такі слова варто розглядати як спеціальні. Вони закріплені в офіційно-діловому стилі і ніякого експресивно-стилістичного навантаження в контексті не несуть. Однак використання застарілих слів, що не мають строгого термінологічного значення, може стати причиною невиправданої архаізації ділової мови.

У діловому стилі архаїзми вживаються дуже рідко. Вийшли з ужитку архаїчні форми займенників: сей, оний, при сьому, вище означений; канцеляризми типу вищепойменований, при сьому додано, на предмет, при цьому представляємо, вище означений. Проте, у певних типах ділових паперів деякі архаїзми збереглися. Так, у мові законодавчого характеру можна зустріти слова, які в загальнонародній мові вважаються застарілими, але в ділових документах цього типу мають чітко визначений юридичний зміст. Їх використовують не для того, щоб надати текстові більшої виразності, урочистості, а на позначення конкретних понять. Наприклад: екзекуція – у загальнонародній мові застаріле слово на позначення тілесного покарання (вживається лише іронічно, жартівливо); у міжнародному праві – застосування каральних заходів однією країною проти іншої; добровільне чи примусове виконання рішень судових і адміністративних органів. В офіційно – діловому стилі історизми використовуються для означення конкретних предметів.

Зі сталим значенням і чіткими межами вживаються у ділових паперах ідеякі – застарілі або рідковживані у загальнонародній мові –словосполучення: дійти згоди, покладати відповідальність, спричинятися до чогось. Зрідка застарілі слова використовуються в офіційних документах зстилістичною настановою, надаючи особливо важливим серед них відтінку монументальності, високої урочистості. Це слова типу священний, грядущий, Вітчизна, благотворний, воістину, воєдино, прах, глава уряду. При перекладі текстів з української мови на російську і навпаки, слід пам’ятати, що процес перетворення слів у застарілі проходить своєрідно у кожній мові. Так, у