Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Застарілі слова, їх стилістичні функції у текстах разних стилів

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
44
Мова: 
Українська
Оцінка: 

російській мові архаїзмами є слова чути, полон, які замінені словами слышать, плен, в українській мові ці слова сприймаються як елементи активної лексики. І навпаки, для сучасної української мови застарілими є слова враг, злато, влага, а в сучасній російській мові вони вільно вживаються.

Не тільки історизми в українській мові можуть реактивізуватися, але і слова вузької сфери вживання. У першу чергу, це конфесійна лексика (патріарх, владика, митрополит, монастир, храм і ін.). Відзначимо, що в сфері церковнорелігійної лексики існує досить вузьке коло термінів, що вийшли з повсякденного уживання віруючих: белец, вериги, вретище, волосяниця й ін. Подібні слова залишаються застарілими. Основна ж частина слів даного семантичного значення (що залишалася дуже частовживаною у середовищі віруючих і священнослужителів) повернулася зі сфери лексики соціально обмеженого вживання в сферу загальнонародного вживання. Тому сьогодні ці поняття широко застосовуються у конфесійній сфері.
До релігійних термінів тісно примикає старослов'янська лексика, зв'язана з православ'ям: добродійність, духовність, чеснота, милосердя, лагідність, смиренність, каяття і т.зв. На відміну від церковно-релігійной лексики, актуалізація даних слів нерідко супроводжується визначеними семантичними трансформаціями, зміною сполучуваності (соборність, милосердя й ін.). Як бачимо, архаїзми широко використовуються й у конфесійному стилі.
У різні періоди боротьби з українським «буржуазним» націоналізмом, надто в 30-ті й 70-ті роки XX століття, розвиток української мови гальмувався діями, спрямованими на штучне зближення з російською. Оригінальні українські слова, граматичні форми, синтаксичні конструкції оголошувалися «вигаданими», «неприродними», діалектними або застарілими. На цій підставі не рекомендувалися до вжитку, наприклад, слова попри (незважаючи на), допіру (щойно), завваги (зауваження), либонь (мабуть), позаяк (оскільки), доки, заки (поки), аби (в значенні щоб), синтаксичні конструкції красне письменство (художня література), мені болить голова (поряд з «у мене болить голова») та багато інших. У рамках кампанії за суцільну атеїзацію суспільства архаїчними словами або «соціальними діалектизмами» вважалися назви релігійних свят: Великдень, Спас, Покрова, Різдво тощо. Тепер є всі підстави повернути ці компоненти лексики в актив.
 
ВИСНОВКИ
 
На основі аналізу даного дослідження можна зробити наступні висновки.
Лексикою називають словниковий склад мови, причому, коли говорять про словниковий склад мови, мають на увазі слова в їх індивідуальних (лексичних - на противагу граматичним) значеннях. Кожне слово є позначенням певної реалії, - саме ця здатність слів позначати ті або інші предмети, ознаки, явища дійсності й характеризує слова як одиниці лексики.
Розділ науки про мову, у якому вивчається лексика, називається лексикологією. Історична лексикологія вивчає історію слів, словникового складу мови в цілому.
Деякі слова (або значення слів) сприймаються як застарілі (стилистичні архаїзми й історизми – матеріальні архрїзми), інші - як нові, ще не цілком "звичні", що не повністю закріпилися в літературній мові. Стилістична значимість слів не залишається незмінною (окремі застарілі слова повертаються в активний фонд словника з новими значеннями; спеціальні терміни в ряді випадків, іноді видозміна значення, стають загальновживаним і т.д.).
Матеріальні архаїзми відрізняються від стилістичних характером і можливістю їх використання в сучасній українській літературній мові. Вони використовуються «сучасними письменниками в мові історичних романів, повістей, оповідань та інших творів. Відтворюючи факти і події минулих історичних епох, письменник, природно, активізує, відживлює і слова-позначення, що належать до тих епох.
Не можна ставитися до так званої застарілої лексики, як до зношеного одягу.
Весь словниковий запас мови є дорогоцінним набутком нації. Це скарбниця, з якої будь-коли можна дістати потрібну коштовність.
Застаріле слово знадобиться для відтворення певного історичного періоду, для характеристики персонажів, а може повнити і сучасний лексичний фонд.
Все ж той самий Рильський писав, що автор, який без усякої потреби архаїзує мову в своєму творі, вартий осуду.
Тож проблема не в тому, звертатися чи не звертатися до історизмів. Головне: чи є в них потреба.
Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отримали друге життя колишні історизми гривня, віче, пластун; губернатор тощо. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова.
Застарілі слова використовуються у художній літературі для відтворення історичного колориту, а архаїзми – для створення піднесеного і зниженого стилів.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
 
1. Білик І.. Меч Арея: Роман. – К., 1990.
2. Бондар М. Образ України в поезiї Т.Г.Шевченка//Вiсник АН України.—№6.—1993.—С.56-60.
3. Дзюба І.М. У всякого своя доля: Літ-критичний нарис.- К., 1989.—261с.
4. Єрмоленко С. Нариси з української словесності: Стилістика і культура мови. – К.: Довіра, 1999. - С. 270-284
5. П. Загребельний. Євпраксія: Роман. – К., 1987.
6. П.Загребельний. Я, Богдан: Роман. – К., 1983.
7. Івакін Ю. Поезія Шевченка періоду заслання.- К., 1984.— 236 с.
8. Іванченко Р. Отрута для княгині: Роман. – К., 1995.
9. Костенко Л. Берестечко
10. Костенко Л. Маруся Чурай
11. Коцюбинська М.Х. Етюди про поетику Шевченка.- К., 1990, 270 с.
12. Лепкий Богдан. Про життя і твори Тараса Шевченка.- К.— 1994.—125 с.
13. Маланюк Євген. Три літа// Дивослово.- №3,— 1993.— С.8-11.
14. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник/ Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко, О.М.Мацько; За ред. Л.І. Мацько.- К.: Вища шк., 2003.-462
15. Неділько Г.Я. Тарас Шевченко: життя і творчість.-К.—1988.— 245 с.
16. Павлів І. Поема – містерія Великий льох Тараса Шевченка.// Слово і час.— №1.—1991.—С.25-35.
17. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник.- К.: Либідь, 1993.- 248 с.
18. Сучасна українська літературна мова: Стилістика. – К.: Наукова думка, 1973. – С. 561-582
19. Сучасна українська мова: Підручник/ О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шнвченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб.- К.: Либідь, 2001.- 400 с.
20. Українська мова. Енциклопедія. Видання третє. Київ. Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана. 2007.
21. Фомин М.И. Современный русский язык. Лексикология. – М.: Высшая школа, 1978. – 366 с.
22. Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004.- 640 с.
Фото Капча