Застосування типових/стандартних форм договорів про надання ритуальних послуг: аргументи pro i contra The use of model/standard forms of contracts on granting of ritual service: arguments pro and contra

Зарубіжні дослідники виявили низку підстав, що створюють небезпеку порушення прав споживачів при використанні стандартних (типових) форм договорів:

• як правило, незнання середньостатистичним споживачем загальних (стандартних) умов договору, розроблених торгівельними палатами, штаб-квартирами компаній і корпорацій і включених у договір шляхом посилання в договорі на ці загальні умови;
• незважаючи на можливість, що надається, як правило, відсутність у споживача бажання ознайомитися з повним текстом договору, оскільки шрифт тексту і його обсяг зазвичай не викликають у споживача бажання уважно його прочитати;
• неможливість з’ясувати сенс прочитаного тексту, оскільки здебільшого споживач не є фахівцем у сфері юриспруденції, і зокрема в сфері надання ритуальних послуг;
• переконаність споживача в тому, що подія, з якою пов’язано виключення або обмеження відповідальності підприємця, не настане;
• відсутність у споживача можливості внести зміни до договору, оскільки службовець компанії послугонадавача не правомочний вносити зміни до договору.

Подібна ситуація характерна і для України, оскільки вказані обставини дійсно створюють умови, що дозволяють надавачам послуг використовувати переваги свого становища на шкоду інтересам споживачів, зокрема, ритуальних послуг.

Водночас поряд із цими проблемами при розробці стандартних умов договорів послугонадавачі ритуальних послуг часто вказують неповну або не зовсім точну інформацію з метою мінімізувати для себе негативні наслідки, переклавши їх на споживача. У даному аспекті доцільно виділяти найбільш поширені помилки, які допускаються при складанні договорів про надання ритуальних послуг, а саме: інформація про послугонадавача, що укладає договір, деколи не містить її власних реквізитів; відсутня достовірна інформація про послугонадавача, з яким замовник уклав договір про надання конкретних послуг; нечітко регламентовані обов’язки послугонада- вача перед замовником; встановлюється суворий режим штрафних санкцій лише для замовника; вільно і деколи незаконно трактуються в договорах так звані форс-мажорні обставини.

У даному аспекті слід вказати на результати аналізу стандартних договорів про надання ритуальних послуг, які дають нам можливість акцентувати увагу на таких їх недоліках:

а) у договорах не досить чітко й однозначно визначаються права й обов’язки послугонадавача та розширюється перелік обов’язків замовника. Встановлені договорами права й обов’язки сторін бувають настільки непорівнянні, що нерівноправність сторін помітна навіть непрофесіоналу;

б) значно перевищуються міри відповідальності замовника, тим самим послугонадавач забезпечує собі досить вільні умови у взаєминах з клієнтами у разі невиконання ним власних зобов’язань за договором;

в) відповідальність суб’єкта, що надає ритуальні послуги, перекладається на третіх осіб.

Ця проблема, тобто проблема недобросовісних умов договору, зокрема таких, що правомірно відносити до зловживаючих, у законодавстві економічно розвинених зарубіжних країн порівняно недавно отримала своє віддзеркалення. Так, програми захисту прав споживачів ЄС вимагають захисту прав споживачів від умов, які були б вигідними лише для однієї сторони.

У країнах ЄС правовідносини, пов’язані з наявністю несправедливих умов у договорах зі споживачами, регулюються і Директивою Ради ЄС від 5 квітня 1993 року «Про несправедливі умови в договорах зі споживачами» [5, с. 29-34]. Дана Директива визначає, що дія її норм щодо визнання умов договору несправедливими поширюється на договори, сторонами яких є споживач і продавець або виконавець [6, с. 133].

Тобто норми цієї Директиви поширюються фактично на всі види договорів зі споживачами, якими є фізичні особи, в тому числі й на договори про надання ритуальних послуг. У частині 1 статті 3 Директиви визначається: «Умови договору, які не обговорювалися індивідуально, визнаються несправедливими, якщо, всупереч вимогам добросовісності, вони призводять до значного дисбалансу щодо прав та обов’язків сторін, які випливають з договору, на шкоду споживачеві».

Аналогічні міркування висловлюють також європейські науковці. При цьому вони зазначають, що умова не визнається узгодженою в індивідуальному порядку в усіх випадках, коли вона була підготовлена заздалегідь і споживач не міг вплинути на формулювання її змісту, зокрема, в контексті попередньо складеного типового/стандартного договору [7, с. 712].

Отже, включення в договір про надання ритуальних послуг недобросовісних умов пов’язане з масовим використанням виконавцями послуг стандартизованих договірних умов. Саме стандартні договори внаслідок своєї абстрактності та деперсоніфікова- ності замовника – сторони договору – створюють умови для порушення прав споживачів.

Все ж вважаємо, що недобросовісні умови або обмовки можуть бути присутніми і в договорах, які індивідуально обговорюються зі споживачами, а самі по собі стандартні (типові) договори не завжди є способами або засобами порушення прав споживачів. Водоночас варто зауважити серйозні переваги такої форми укладення договору, особливо в тих сферах суспільних стосунків, де укладається велика кількість договорів. Головні переваги використання зразкових (типових) форм полягають, по- перше, у попередній підготовці переважної частини тексту, що дозволяє ретельніше його обґрунтувати; по-друге, в економії сили, часу і засобів на ведення переддоговірних переговорів і укладення договорів; по-третє, в можливості використання практичного досвіду під час розробки умов договору.

 

 

Спираючись на результати проведеного дослідження, слід вказати на те, що нині порядок розробки документарних бланків (формулярів та інших стандартних форм) договорів про надання ритуальних послуг чинним законодавством не передбачений. На сьогодні ще не сформовано практики складання таких видів документарних бланків. У кращому випадку це обмежується розробкою певного універсального бланка, в якому міститься безліч полів для заповнення, або інформація має характер посилання на певний вид послуг. Нюансом, який дещо згладжує вищезазначені недоліки, є те, що, попри те, що замовник, як правило, не бере участі у формуванні умов договору й домовляється про приєднання до вже існуючого стандартного договору, розробленого самостійно послугонадавачем, який не завжди діє сумлінно.

При цьому також сумнівним видається доцільним затвердження компетентними державними органами типової форми договору про надання ритуальних послуг. Систематизуючи типові форми договорів, Р. О. Стефанчук вживає термін «офіційні типові договори», зазначаючи, що під поняттям «офіційний» слід розуміти, що цей договір розробляється і затверджується від імені держави відповідними державними органами з урахуванням чинного законодавства та практики оформлення юридичних документів. Значення офіційних типових договорів полягає у спрощенні підготовки відповідного документа шляхом офіційного затвердження державою аналогічного йому зразка, який би враховував усі основні вимоги законодавства щодо його змісту та форми [8, с. 3].

На нашу думку, запровадження типового договору про надання ритуальних послуг істотно обмежуватиме права замовників під час укладання договору про надання ритуальних послуг, оскільки сторони не зможуть відступати від змісту документу. Натомість доцільно було б виробити і затвердити «примірний» (за юридичною термінологією) договір. Такий документ, з одного боку, має бути методичною підставою для укладання текстів конкретних договорів, а з іншого – допоможе сторонам договору спиратися лише на ті норми «примірного» договору, які потрібно застосовувати саме їм.