Зайнятість і безробіття та їх аналіз

Чисельність зайнятих не за наймом зростала впродовж усього періоду реформ, але до 2002 р. не могла цілком компенсувати зменшення традиційного для адміністративно-командної економіки типу зайнятості. Крім зайнятості в особистих підсобних (або, за новою термінологією, селянських) господарствах з’явилися й інші форми та статуси зайнятості: роботодавці, працюючі за власний рахунок, члени сім’ї, що беруть участь у родинному бізнесі (члени сім’ї, що працюють безоплатно). Наразі

сектор самозайнятості становить понад 30% зайнятості населення України.

Найбільша частка сектора самозайнятості у торгівлі, послугах з ремонту, готелях і ресторанах (70, 8% загального числа зайнятих у цих видах діяльності) [1. Cт. 219]

І дійсно, наразі ми можемо зробити висновок, що навіть у 2016 році більша частка сектора самозайнятості знаходиться у торгівлі та готельно-ресторанному бізнесі.

Крім того у нашій законодавчій базі самозайняті дійсно мають менше прав та способів соціального захисту.

Зменшення частки найманих працівників підприємств, організацій, установ у загальних обсягах зайнятості свідчить також про процес розукрупнення виробництва, перехід від домінування підприємств гігантів до різноманітності в розмірах підприємств.

У розвинутих ринкових країнах на малих підприємствах сконцентровано від 50% до 80% зайнятого населення і створюється більше половини ВВП. Проте в Україні мале підприємництво поки що не відіграє значної ролі, в тому числі й у розв’язанні проблем зайнятості. Хоча кількість малих підприємств збільшується досить швидкими темпами – обсяги зайнятості на них зростають значно повільніше. [1, ст. 220]

Дійсно, кількість малих підприємств у наш час збільшується, проте обсяги зайнятості не збільшується.

По перше, через те що наше законодавство різними способами намагається приглушити розвиток малого бізнесу і відродити систему підприємств – гігантів.

А, по друге, малі підприємці в нашій державі не дуже прагнуть офіційного працевлаштування своїх робітників, а отже вони ніяк не впливають на рівень зайнятості країни.

Хоча зі статистичних даних за 2015рік, що показані на табл.. 1, ми можемо зробити висновок, що потреба роботодавців малого бізнесу в працівниках – значна.

Питання ефективного державного регулювання зайнятості є однією з найголовніших проблем нашого суспільства. Отже, з упевненістю можемо стверджувати, що громадяни, маючи гідно оплачувану роботу, можуть повноцінно забезпечити вирішення проблем щодо подолання бідності, формування середнього класу, зменшення безробіття, підтримки знедолених та інвалідів, формування страхових пенсійних фондів будь-яких рівнів, сприяти ефективному функціонуванню всіх систем соціального захисту населення.

 

 

Серйозною макроекономічною проблемою є безробіття.

Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу.

Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війни, епідемії та ін.

У Законі «Про зайнятість» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Багато досліджень, що були проведені на американському ринку праці, виявили 5 основних ключових характеристик безробіття:

Існує велике коливання рівня безробіття між групами, що різняться за віком, статтю та досвідом праці;

На ринку праці спостерігається велика плинність. Зустрічні потоки, що збільшують та зменшують зайнятість та безробіття, досягають значних обсягів в порівнянні з чисельністю зайнятих та безробітних;

Значна частина цієї плинності має циклічний характер: звільнення та розірвання трудових договорів досягають значних розмірів під час спадів, а звільнення за власним бажанням часті під час бумів;

Більшість особистостей, які стали безробітними в любий місяць, залишаються такими лише протягом короткого часу;

Значна частина безробіття в США припадає на людей, котрі залишуться безробітніми впродовж досить довгого періоду часу.

Ці факти мають первинне значення для розуміння того, що собою являє безробіття та що можна та заборонено робити з ним. [2, ст.. 534]

Безробіття дійсно має велике коливання між групами населення.

В нашій країні, на мою думку, неможливо виділити групу, рівень безробіття якої вищий. Оскільки безробітні у нас як жінки так і чоловіки, як люди молодого віку так і після 35років, як люди, що пропрацювали 1 рік так і ті, хто був звільнений внаслідок скорочення кадрів, після 35років стажу. В цьому можна впевнитись, подивившись на дані, що подані у таблиці 2.

При нинішньому рівні життя в нашій державі, ті, хто стали безробітними в любий місяць, дійсно залишаються такими лише протягом короткого часу. Оскільки людина схильна до заощаджень, вона прагне мати постійне місце роботи та отримувати оплату її праці, а без працевлаштування мати заробітну плату просто неможливо. Тож, люди намагаються знайти роботу в найкоротший термін. Підтвердженням цього слугує таблиця 3.

Це твердження у своїй науковій праці підтримує і Григорій Манків.

Дані про тривалість безробіття мають важливе значення для розробки державної політики. Якщо завданням є значне скорочення рівня безробіття, то політика повинна бути націлена на довгострокове безробіття, оскільки саме довготривале безробіття вносить найбільший внесок в загальну тривалість безробіття. Однак така політика повинна бути дуже точно адресована, оскільки ті, хто знаходиться тривалий період без роботи, складають лише невелику меншість серед усіх безробітних. Більша частина людей, опинившись безробітними, знаходить роботу досить швидко. [3, ст.. 221]

 

 

Перехід на ринкові відносини із багатьох причин викликав Україні різкий спад виробництва, що зумовило появу і зростання безробіття. Деякі дані дуже вражаючі.

Одним з негативних наслідків на ринку праці стало формування значного рівня вимушеної неповної зайнятості, що перетворилася на характерну тенденцію сучасного періоду функціонування економіки.

У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Важливе також питання сільського безробіття на Україні. У прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною відвернути велику кількість безробітних з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах.

Тож, можемо спостерігати відплив робочої сили з регіонів до великих міст.

На даний момент це супроводжується зростанням безробіття у міського населення. Запевнитись в цьому можна, проаналізувавши таблицю 5.

За січень 2016 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні збільшилася на 17, 8 тисячі осіб – до 508, 6 тисячі. На ринку праці роботодавці пропонують 31, 3 тисячі вакансій, тобто на одне місце претендують 16 осіб.

За січень працевлаштували лише 19, 4 тисячі офіційно зареєстрованих безробітних (3, 5%). Такі дані наводить Державна служба статистики.

Загалом, за даними міністра соцполітики Павла Розенка, рівень безробіття в Україні становить близько 9% (враховані офіційно зареєстровані та незареєстровані безробітні).

Жінок серед безробітних у 1, 2 разу більше, ніж чоловіків (279, 1 тис. проти 229, 5 тис.). Складніше роботу знайти міським жителям – рівень безробіття тут у 1, 3 разу більше, ніж у сільській місцевості (287, 8 тис. проти 220, 8 тис.).

Торік у різних місяцях безробітних було від 394 тисяч до 524 тисяч. Загалом через служби зайнятості 2015 року працевлаштували 445, 6 тисячі безробітних. 15, 4 тисячі скористалися державною програмою, отримали одноразову допомогу із безробіття та відкрили власні справи. Кожен другий колишній безробітний відкрив бізнес у сферах торгівлі та ремонту автотранспортних засобів, кожен десятий – у професійній, науковій та технічній діяльності, стільки ж – у сільському, лісовому та рибному господарствах. [5]

 

 

Я вважаю, що при реферування я використала змістовну літературу, після прочитання якої можливо поглибити свої знання з деяких макроекономічних аспектів.

Після проведеної роботи я здобула ґрунтовні знання щодо статистичних даних про безробіття та зайнятість у нашій країні за 2015-2016рр. Мені вдалось більш глибше познайомитись з поглядами на безробіття великих науковців.

В кінці своєї роботи хочу зазначити, що найбільше мені сподобалась наукова робота Григорія Манкова, і я повністю погоджуюсь з його твердженням: «Урядова політика не є абсолютно безсилою у боротьбі за зниження рівня безробіття. Програми з професійної підготовки робітників, система страхування по безробіттю, мінімум заробітної плати і закони, що регулюють укладення колективних договорів, часто є темами політичних дебатів. Передбачається, що вибір тієї чи іншої політики здатний істотно вплинути на рівень безробіття. «[3, ст.. 227-228]

Тож, я сподіваюсь, що наша урядова політика буде намагатись робити все, щоб рівень безробіття в нашій країні був мінімальним.

Це може бути досягнуто шляхом:

Збільшення заробітних плат;

Збільшення робочих місць на великих підприємствах

Зменшення тиску на малі підприємства

Відродження великих заводів та сільськогосподарських комбінатів

Зменшення вимог роботодавців

Зменшення виплат по безробіттю.

 

 

Соціальна безпека: теорія та українська практика:

Монографія / І. Ф. Гнибіденко, А. М. Колот, О. Ф. Новікова та ін. ; За ред. І. Ф. Гнибіденка, А. М. Колота, В. В. Рогового. – К. : КНЕУ, 2006. – 292 с.

Макроэкономика: Учебник / Р. Дорнбуш, С. Фишер. ; Пер. с анг. – М. : Изд-во МГУ, 1997. -784с.

Мэнкью Н. Г. Макроэкономика. Пер. с англ. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 736с