Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Збереження генофонду тварин у контексті глобальної проблеми збереження біологічного різноманіття

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
8
Мова: 
Українська
Оцінка: 

justify;">Миргородська порода свиней створена на Полтавщині на основі масиву так званих південно-руських коротковухих і довговухих свиней та їх помісей із заводськими породами – беркширською, середньою і великою білою. В процесі розведення масиву тварин, які потребували розширення численності й поліпшення відповідних ознак продуктивності, у різні роки була «прилита кров» польсько-китайської породи, великої чорної, гемпшир, ландрас, п’єтрен, білоруської-чорно-рябої, кролевецького, подільського та придніпровського породних типів. Проте поза наявність в генотипі тварин часток спадкової основи перелічених порід, свині миргородської породи зберегли притаманні їм біологічні особливості, серед яких основні: високий вихід сала в туші, раннє статеве дозрівання, здатність використовувати випас, споживання грубих і соковитих кормів, якість м’яса тощо.

Оцінка популяційного стану породи на кінець 2013 року вказує, що племінні тварини зосереджені у 3-х господарствах: племзаводі ДПДГ ім. Декабристів Інституту свинарства та агропромислового виробництва НААН Полтавської області та племінних репродукторах – АФ «Перше травня» Сумської області та ФГ «Аміла» Волинської області. У вказаних господарствах, відповідно, утримується 175; 100 і 80 голів основних свиноматок, а також 30; 12 і 8 голів основних кнурів. Загалом у породі налічується 8 генеалогічних ліній: Веселого, Грозного, Дніпра, Камиша, Коханого, Ловчика, Муромця і Швидкого, серед яких не численна – Муромця -1 голова, а численні – Дніпра і Швидкого. Основні матки належать до 17 генеалогічних родин. Багатоплідність маток в стадах варіює у межах 9-10, 2 голів на опорос, маса однієї голови при відлученні у віці 45 днів 8-14 кг, інтенсивність росту молодняка під час відгодівлі 400-500г, витрати корму на одиницю приросту продукції і вік досягнення живої маси 100 кг не дозволяють породі конкурувати з більшістю вітчизняних та зарубіжних порід.
Чистопородних тварин в породі до 60%, а інші мають кровність за породами великою чорною, білоруською чорно-рябою і пʼєтрен. При цьому для кожного стада характерна деякі різноманітність за типом будови тіла, що узгоджується із середовищними факторами (умови вирощування і добору), а також генетичними (належність до відповідних генеалогічних структур породи). Добір тварин здебільшого здійснюється на рівні середніх по стаду, що сприяє збереженню генетичного різноманіття генофонду. Вирахуваний у попередні роки рівень інбридингу тварин вказував на значну частину інбредних особин в стадах, але ступінь їх спорідненості був не критичним.
Коефіцієнт успадкування багатоплідності, визначений за використання кореляцій між матерями і дочками, в середньому по породі становив h2 = 0, 13 за мінливості у межах родин від + 1, 0 до -0, 62. Маса гнізда поросят при відлученні теж мала не високий коефіцієнт успадкування по породі h2 = 0, 22.
Для визначення генетичної структури популяції та алелофону кнурів миргородської породи, а також диференціації ліній був проведений моніторинг ліній кнурів миргородської породи період за групами крові на протязі 1991-2011 років. Встановлено, що за досліджувані років відбулися зміни концентрації алелей 9 систем груп крові, причому від стабільного збільшення одного та зменшення іншого алеля, встановлення генної рівноваги до повного мономорфізму окремих з них. Рівень гомозиготності кнурів, що є критерієм генетичної однорідності генофонду популяції, був не стабільний і в окремі роки становив 67, 8 % (1991-1992рр.), 75, 4% (2001-2002рр) і 61, 8% (2010-2011рр.). Такий рівень гомозиготності вказує що, незважаючи на розведення тварин в обмежених за чисельністю масивах, вони зберегли досить високу мінливість за алелями груп крові. У світлі одержаних даних можна вважати, що при збереженні генофонду миргородської породи свиней немає небезпеки їх швидкої гомозиготації і зниження внаслідок цього життєздатності тварин. Але слід ураховувати необхідність збереження специфічного для породи спадкового матеріалу.
У підсумку, керуючись підходами багатьох природоохоронних організацій, а також FAO і ЕААР щодо категоризацію порід за загрозами для існування та підходами до їх зберігання, стан миргородської породи можна віднести до такої, що перебуває в стані небезпеки, що контролюється. Для такої популяції установлена кількість маток на рівні 100 – 1000 голів, застосовуються програми збереження (в т. ч. ex situ, in vitro) й здійснюється
підтримка науково-дослідними інститутами. Слід відмітити, що стан миргородської породи дійсно контролюється науковими установами: підбір батьківських пар проводиться з урахуванням ступеня спорідненості, селекційний тиск при доборі не високий, закладено на зберігання у Національний генофондний банк сперму плідників декількох ліній, розроблені програми та плани селекційно-племінної роботи із стадами і популяціями. Але спрямовані науковцями на збереження методи досягнуть мети за умови, що ці тварини будуть потрібні у виробництві продукції, як національне надбання і просто екосистема.
На жаль до цього часу в Україні не має чітко сформульованої стратегії збереження сільськогосподарських порід тварин, яка б розставила основні акценти національних пріоритетів у відповідності до вимог ФАО та інших організацій, які опікуються збереженням біорізноманіття Землі.
 
Список використаної літератури
 
  1. Вавилов Н. И. Роль советской науки в изучении проблемы происхождения домашних животных / Н. И. Вавилов // Проблема происхождения домашних животных: труды совещания по происхождению домашних животных, состоявшегося при лаборатории генетики АН СССР 23-25 марта 1932 г. – Л. : Изд-во АН СССР, 1933. – Вып. 1. – С. 5-12.
  2. Вепринцев Б. Н. Проблема сохранения генофонда / Б. В. Вепринцев, Н. Н. Ротт. – М. : Знание, 1985. – 63 с.
  3. Вернадский В. И. Несколько слов о ноосфере / Вернадский В. И. // Научная мысль как планетное явление. – М. : Наука, 1991. – С. 235-244.
  4. Дарвін Чарлз. Походження видів / Чарлз Дарвін; пер. з рос. – К. ; Х. : Держсільгоспвидав УРСР, 1949. – 443 с.
  5. Механізми формування прихованої генетичної мінливості у генофонді великої рогатої худоби / В. С. Коновалов, І. В. Гузєв, К. В. Копилов [та ін. ] // Наук. вісн. Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. Сер. «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» – К., 2011. – Вип. 160, ч. 1. – С. 311-316.
  6. Одум Е. Экология / Одум Е. ; пер. с англ. и предисл. В. В. Алпатова. – М. : Просвещение, 1968. – 168 с.
  7. Состояние всемирных генетических ресурсов в сфере продовольствия и сельского хозяйства – краткий отчет / Комис. по генетическим ресурсам в сфере прод-вия и сел. хоз-ва, Продовольственная и с. -х. организация Объединенных Наций. – Рим, 2007. – 37 с.
  8. ФАО, 2008. Глобальный План Действий в области Генетических Ресурсов Животных и Интерлакенская Декларация о Генетических Ресурсах Животных (принятые на Междунар. техн. конф. по Вопросам Генетических Ресурсов Животных для Производства Продовольствия и Ведения Сельского Хозяйства; Интерлакен, Швейцария, 3-7 сентября 2007 г.) / Комиссия по генетическим ресурсам в сфере продовольствия и сел. хоз-ва. – Рим: ФАО, 2008. – 37 с.
  9. EAAP, 2003. – Режим доступу: http//www. tiho-hannover. de/einricht/ zucht/eaap/breedlist/
Фото Капча