Збереження гомеостазису суспільства в умовах системних трансформацій: силовий аспект (теоретико-методологічний аналіз)

У дисертації розкрито основні риси безконтактних війн і доведено, що для держави, не підготовленої до ведення безконтактних війни, це означатиме повну поразку з непередбаченими наслідками для життя суспільства. Наголошується, що держава підготовлена до війн нового, шостого покоління, швидше за все змінить формулу стримування агресії: від ядерного стримування перейде до досить гнучкого – без’ядерного, високоточного. Це, у свою чергу, дозволить не тільки стримувати будь-яких супротивників, але й силовим безконтактним способом ефективно наносити удари з метою запобігання можливій загрозі.

У другому підрозділі “Діалектика можливості та дійсності сучасної України у воєнно-силовому забезпеченні гомеостазису” розкрито тенденції розвитку сучасної західної цивілізації, окреслено проблеми, що виникають унаслідок таких тенденцій. У зв’язку з цим переосмислюється роль воєнної сили у світі, а також можливості самої держави в силовому забезпеченні гомеостазису суспільства. Наголошується, що сучасна держава має враховувати вплив щонайменше двох тенденцій – політичної та воєнної, які виявляються у взаємовідносинах між основними державами світової спільноти. Через розкриття цих тенденцій аналізуються особливості формування силового фактора різних країн світу.

У дисертації зазначається, що в сучасних умовах зазнають суттєвих змін сучасні загрози і виклики суспільствам, що перебувають у стані трансформацій. До таких загроз віднесено тероризм, торгівлю зброєю та наркотиками, неконтрольовану міграцію, “інформаційні війни” тощо. Доведено, що загрози, виклики та силове протистояння в сучасних умовах переходять в іншу площину та набувають асиметричного характеру. Проаналізовано особливості асиметричних війн, розкрито основні тенденції розвитку асиметричної збройної боротьби в світі, зокрема в контексті боротьби з тероризмом. Запропоновано якісне розуміння оборонної могутності України в декількох основних аспектах: методологічному, інформаційному та організаційному.

У третьому підрозділі “Сутність механізму силового забезпечення гомеостазису суспільства, його структура та функції” обґрунтовано методологічні підстави рефлексії сутності механізму силового забезпечення гомеостазису суспільства. Доведено, що такий механізм являє собою певний спосіб реалізації об’єктивних законів взаємозв’язку системи забезпечення гомеостазису і соціокультурного середовища.

Визначено і обґрунтовано механізм силового забезпечення гомеостазису суспільства, під яким розуміється спосіб забезпечення (відповідного потребам суспільства і адекватного досягнутому рівню розвитку соціуму) систематизованого і цілісного відбиття світу в різних видах і формах, яке визначає характер і спрямованість діяльності щодо збереження гомеостазису соціальної системи та її суб’єктів. Обґрунтовано, що основними компонентами структури механізму силового забезпечення гомеостазису найбільш доцільно вважати: цілі забезпечення гомеостазису суспільства; систему суб’єктно-об'єктних відносин; шляхи, форми, способи й засоби діяльності з забезпечення національної безпеки; суб’єктів, у діяльності яких реалізуються закономірності функціонування і розвитку системи силового забезпечення гомеостазису суспільства. Проаналізовано загальносистемні, політичні, соціальні та духовні цілі функціонування механізму силового забезпечення гомеостазису.

Визначено, що система суб’єктів функціонування механізму силового забезпечення гомеостазису зумовлена належністю інституцій безпеки до політичної організації суспільства, їхньою специфікою, соціальною цінністю, місцем у житті суспільства, а також можливостями впливу на соціокультурні процеси у соціумі.

У висновках дисертації підбито підсумки дослідження, зроблено теоретичні узагальнення, наводяться формулювання вирішення поставленої наукової проблеми, найзначущими серед яких є такі:

1. Методологічною основою аналізу воєнної могутності держави та її похідної – воєнної сили, здійсненого в цьому дослідженні, є філософська рефлексія сутності суспільств транзитивного типу. У процесі дослідження реалізовані логіко-гносеологічний, системно-діяльнісний, системно-функціональний, структурно-змістовний підходи. Комплексний теоретико-методологічний аналіз проблем силового забезпечення гомеостазису суспільства в умовах соціокультурного транзиту здійснювався на підставі гармонійного поєднання філософських, загальнонаукових та спеціальних методів, що дало можливість ефективно використати філософський, соціологічний, політологічний та культурологічний види аналізу предмета дослідження.

2. Результати здійсненого комплексного теоретико-методологічного аналізу дозволяють стверджувати, що в історії людства воєнна сила держави мислилася як засіб вирішення взаємних суперечностей на власну користь. Це явище об’єктивувалося у вигляді загрози війни, вторгнення, провокації, нападу, агресії, нанесення ударів тощо. До практичних завдань реалізації воєнної сили належали: захоплення ініціативи і досягнення воєнно-політичної переваги над супротивною стороною, зазіхання на суверенітет, територіальну цілісність; дестабілізація внутрішньої обстановки, примус до зміни політичного курсу або економічної політики тощо. Водночас воєнна сила набувала суттєвого значення в ефективній протидії або в практичній реалізації зазначених проблем.

Постійна загроза застосування воєнної сили, розуміння війни як моменту історії, способу вирішення різноманітних епохальних, міждержавних суперечностей примушували державу, незалежно від її внутрішнього устрою, до створення певної опори з метою ефективного впровадження в життя своєї політики, захисту власних інтересів у міждержавних стосунках або завоювання інших територій, забезпечення безпеки від зовнішніх та внутрішніх ворогів. Створювалася така опора (що пізніше одержала назву воєнної могутності) шляхом відокремлення певної кількості сил та засобів із власних ресурсів держави. При цьому простежується тісний зв’язок матеріальних засобів воєнної могутності із соціально-економічним устроєм держави, її фінансовими, промисловими, науково-технічними можливостями. 

3. Існування загроз, особливо зовнішніх, актуалізує питання вдосконалення воєнної могутності держави з метою забезпечення найважливіших параметрів гомеостазису, головним з яких є безпека як показник здатності соціальної системи стримувати або усувати внутрішні та зовнішні для неї загрози. Виявлення сутнісних рис воєнної могутності держави є продуктивним напрямком усвідомлення силового забезпечення гомеостазису соціальних систем будь-якого типу, в тому числі й перехідних, що перебувають у стані системних трансформацій.

4. Зміни в соціальній структурі суспільств, що трансформуються, обумовлені, передусім, зміною парадигм розвитку суспільства. Динаміка перехідних процесів у