Життя та діяльність доктора медицини Скліфосовського

 

Вступ

Характеристика історичної епохи, в якій жив М. В. Скліфосовський

Біографія Миколи Васильовича Скліфосовського

Вклад Миколи Васильовича Скліфосовського у розвиток медичної науки

Характеристика Миколи Васильовича Скліфосовського як особистості

Висновок

 

Величезний внесок у розвитку світової і російської медицини внесли багато чудових лікарів. На основі їхніх робіт і знань грунтується сучасна медицина, навіть не дивлячись на сучасні методи. Одним з таких лікарів є Микола Васильович Скліфосовський. Людина, яка досягла небувалих висот у різних галузях медицини в кінці 19 століття. Його досягнення до цих пір використовуються в медицині: хірургічні прийоми, наукові знання про багатьох захворюваннях, його ім'ям названо інститут швидкої медичної допомоги в Москві. Наше завдання, як майбутнього покоління лікарів, шанувати пам'ять, проявляти повагу, використовувати досвід наших попередників і вдосконалювати його своїми знаннями на практиці.

 

 

У другій половині XIX століття Росія зазнала безліч змін. Середина XIX століття ознаменувалася найбільшим революційним переворотом у філософії та суспільних науках; в цей час виникло і стало розвиватися вчення марксизму, складовою частиною і філософською основою якого з'явився діалектичний та історичний матеріалізм. Удругій половині XIX століття капіталізм продовжував розвиватися по висхідній лінії прискоривши модернізацію країни

 

 

Микола Скліфосовський народився 25 березня 1836 на хуторі поблизу міста Дубоссари, Тираспольського повіту Херсонської губернії. Він був дев'ятою дитиною в багатодітній (всього 12 дітей) українській родині небагатого дворянина Василя Павловича Скліфосовського, який служив письмоводителем Дубассарською карантинної контори. Дітей було багато, годувати таку ораву батькові було вкрай важко. Миколу рано відправили в Одеський будинок для сиріт. З малих років він звідав гірке почуття безпритульності і самотності, порятунок від яких дуже скоро почав шукати у вченні. Особливо зацікавили його природні науки, древні і іноземні мови, література та історія. Вчення стало не тільки порятунком, а й метою – подолати незавидне призначення, важкі життєві обставини, перемогти неласкаву долю. Лікарем Скліфосовський вирішив стати ще вдитячі роки, тому після закінчення гімназії він відправився до Москви і вступив на медичний факультет Московського університету. Там і визначилася його медична спеціальність – хірургія. Повернувшись після закінчення університету на батьківщину, Скліфосовський кілька років пропрацював земським лікарем, а потім поступив в Одеську міську лікарню, де незабаром став завідувати хірургічним відділенням. Весь вільний час він удосконалював свої хірургічні навички, а вже через три роки захистив докторську дисертацію. Але й тоді він вважав, що ще не володіє достатніми знаннями та досвідом. У 1863 р в Харкові отримав ступінь доктора медицини за дисертацію: «Про кров'яної околоматочной пухлини». У 1866 році Скліфосовський відправився у закордонне відрядження. За два роки, протягом яких йому вдалося попрацювати в Англії, Франції та Німеччини, Микола Васильович познайомився з різними хірургічними школами і вивчив особливості організації медичної допомоги в різних країнах. У 1866 і 1867 рр.. працював у Німеччині в патологоанатомічному інституті професора Вірхова і хірургічній клініці професора Лангенбека; в прусської армії працював на перев'язувальних пунктах і у військовому лазареті. Потім у Франції у Кломарта і в клініці Нелатона і в Англії у Сімпсона. Саме в цей час він звернув увагу на роботи знаменитого хірурга Лістера, який вперше обгрунтував необхідність стерилізації хірургічних інструментівта операційного поля. Тепер важко собі уявити, що ще всередині минулого століття більшість хірургів вважали це абсолютно необов'язковим і навіть шкідливим. Після повернення до Росії випустив цілу серію праць, завдяки яким на початку 1870 р. був запрошений на кафедру хірургії в київський університет.

Доповіді, зроблені Скліфосовського на кількох медичних з'їздах, привернули до нього увагу фахівців. Одним з перших він розробив практичну методику хірургічного знезараження. Коли почалася австро-прусська війна, Скліфосовський отримав дозвіл австрійського уряду і відправився на фронт. Після укладення миру він повернувся до Одеси, але, як виявилося, ненадовго, бо почалася франко-прусська війна, і йому знову довелося відправитися на фронт. Правда, через кілька місяців він знову повернувся до Росії, але на цей раз до Петербурга, оскільки був запрошений в Медико-хірургічну академію – єдиний навчальний заклад в Росії, де готували військових лікарів. У Петербурзі Скліфосовський пропрацював п'ять років, після чого знову відправився на балканську, а потім і на російсько-турецьку війну. Там він працював разом з чудовим хірургом М. І. Пироговим, який дав блискучий відгук про професійну підготовку свого колеги. В якості консультанта Червоного Хреста Скліфосовському доводилося поєднувати роботу хірурга з багатосторонньою організаторською діяльністю. Під час важких боїв під Плевною і біля підніжжя Шипки він часами не переривав роботу по кілька діб, щобнадати допомогу всім, хто її потребував. Пізніше підрахували, що безпосередньо через його руки пройшло більше десяти тисяч поранених. Після повернення до Росії Скліфосовський стає професором Московського університету і завідувачем хірургічної клінікою. Це був сміливий крок, оскільки в той час клініка знаходилася в зовсім занедбаному стані. Але незабаром клініка стала одним з кращих лікувальних установ у Європі. Скліфосовський одним із перших не тільки в Росії, але і в Європі ввів гарячу обробку інструментів і медичної білизни і домігся практично повної відсутності післяопераційних