Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Значення зовнішнього середовища в системі «Людина – зовнішнє середовище»

Тип роботи: 
Методичні вказівки
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 

вільними радикалами, підвищується й у них втягується багато сотень і тисяч молекул не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлена не кількістю поглиненої енергії об’єктом, що опромінюється, а формою в якій ця енергія передається.

Особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:
органи чуття не реагують на випромінювання;
малі дози можуть накопичуватись в організмі;
випромінювання діє не тільки на живий організм, але і на його спадкоємців;
різні органи мають різну чутливість.
Найбільш чутливі – клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи.
За видами ушкоджень класифікуються на три групи: соматичні, соматикостохатичні (випадкові), генетичні.
За часом прояву виділяють дві групи уражень: ранні і пізні.
Норми радіаційної безпеки
У нормах радіаційної безпеки НРБУ-97, введених у 1998 р., як одиниця часу використовується рік або поняття річної дози опромінення.
Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, сумарні, гранично допустимі.
«ГПД – гранично припустимою дозою загального опромінення людини вважається доза, що у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя».
Для пересічної людини ця доза становить 5 бер на рік.
Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки при закритих джерелах іонізуючого випромінювання:
  • зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів;
  • скорочення часу роботи з джерелом (захист часом) ;
  • збільшення відстані від джерел до людей, що працюють;
  • екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання.
Кращим для захисту від рентгенівського і гамма випромінювання є матеріали: свинець і уран, про свинцьоване скло, залізо, бетон, залізобетон.
Основні принципи захисту при відкритих джерелах іонізуючого випромінювання, коли можливе попадання радіоактивних речовин у навколишнє середовище:
  • використання засобів захисту, що застосовуються при роботі із закритими джерелами випромінювань;
  • герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції приладів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;
  • заходи планувального характеру;
  • застосування санітарно-технічних засобів і устаткування;
  • використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;
  • виконання правил особистої гігієни;
  • очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту.
Захист від медичних діагностичних джерел випромінювання
Нині з метою зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення за рахунок діагностики широко застосовуються організаційні і технічні заходи:
Як виняток необґрунтовані дослідження.
Зміна структури досліджень на користь тіх, що дають менше дозове навантаження.
Впровадження нової оснащеною електронною технікою апаратури (магнітно-резонансний томограф).
Застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають дослідженню.
 
6. ХІМІЧНІ ФАКТОРИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРИНЦИПИ ХІМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
 
У теперішній час господарська діяльність людини все частіше стає основним джерелом забруднення біосфери. В природне середовище все в більшій кількості надходять газоподібні, рідкі та тверді відходи виробництва. Різні хімічні речовини, що знаходяться у відходах переходять по екологічних ланках від одного ланцюга до іншого і в решті решт надходять в організм людини. Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:
  • промислові отрути, які використовуються у виробництві і є джерелам небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил безпеки (ртуть, свинець, розчинники, барвники) ;
  • отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві (гербіциди, пестициди) ;
  • лікарські препарати;
  • хімічні речовини побуту;
  • біологічні отрути.
Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяють на: токсичні, подразнювальні, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливої дії, сенсибілізатори.
Для визначення впливу шкідливих речовин на організм людини, визначення ступеня забрудненості довкілля в усьому світі користуються такими поняттями, як гранично-допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин, гранично-допустимі викиди, максимально-допустимий рівень.
ГДК встановлюється головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку або рекомендується відвідними установами, комісіями на основі результатів комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей одержаних під час і після різних аварій на виробництві, природних катастроф з використанням тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах.
МОЗ встановлено дві норми ГДК:
  • максимальна разова ГДК, яка викликає рефлекторні реакції у людини внаслідок 20-хв. дії на людину;
  • середньодобова ГДК, яка не має шкідливого впливу на людину у разі тривалої дії.
В Україні стан довкілля контролюється МОЗ і природи, санітарно-епідемічною службою, республіканською гідрометслужбою.
Вважається, що ГДК полютанта – це такий його вміст у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров’ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків.
Під час визначення ГДК враховують не лише ступінь впливу на здоров’я людини, але й їхню дію на диких і свійських тварин, рослини, гриби, мікроорганізми. Для різних середовищ ГДК одних і тих самих токсинів відрізняються.
Основними засобами захисту людини від дії шкідливих речовин є гігієнічне нормування їхнього вмісту в різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів та стоків.
Характеристика отруйних речовин
Отруйні речовини – це речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей і тварин. Шляхів проникнення отруйних речовин в організм людини дуже багато – через шкіру, органи дихання, рани, шлунок.
Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.
За токсичністю отруйні речовини можна поділити на:
  • нервово-паралітичні (зарин, зоман) ;
  • загально-токсичної дії (синильна кислота, СО) ;
  • подразнювальної
Фото Капча