Агарикоїдні гриби лісів Українського Розточчя

Агарикоїдні базидіоміцети соснових лісів нараховують 92 види, які належать до 39 родів 14 родин. Найбільшу роль у формуванні видового складу відіграють родини Tricholomataceae (34 види), Russulaceae (13), Cortinariaceae (8), Boletaceae (7), Agaricaceae і Amanitaceae (по 5). Серед родів перші місця займають Russula (7 видів), Lactarius, Mycena і Tricholoma (по 6) та Amanita і Suillus (по 5 видів). Понад половину видів (58,7%) складають мікосимбіотрофи – представники родин Amanitaceae, Boletaceae, Entolomataceae, Gomphidiaceae, Russulaceae і Xerocomaceae, насамперед родів Cortinarius, Inocybe, Hebeloma та Tricholoma. 14,1% видів – ксилотрофи, які належать до родів Armillaria, Hypholoma, Pholiota, Tricholomopsis і Xeramphalina. Сапротрофи підстилки становлять 13,0%, гумусові сапротрофи – 9,8%, бріотрофи – 3,3% і карботрофи – лише 1,1%. Переважають мультирегіональні види (34, або 36,9%); бореальних і евриголарктичних – по 24 (26,1%), неморальних – 10 (10,9%).

У фітоценозах лук виявлено всього 35 видів агарикоїдних базидіоміцетів, які належать до 18 родів 8 родин. Найбільше представлені родини Tricholomataceae (8 видів, або 22,9%), Coprinaceae – (6, або 17%), Bolbitiaceae і Strophariaceae (по 5, або по 14,3%), а серед родів – Coprinus (5 видів), Agaricus, Agrocybe і Clitocybe (по 3). 31 вид був приурочений тільки до лук і в інших угрупованнях не траплявся. В екологічному спектрі різко переважають гумусові сапротрофи (75,8%); копротрофів – 21,2%, підстилочних сапротрофів – лише 3%, а мікосимбіотрофів взагалі не виявлено. З-поміж географічних елементів найбільшою кількістю видів представлений евриголарктичний (19, або 54,3% від загального їх числа на луках Розточчя). Видів інших географічних елементів нараховується така кількість: мультирегіонального – 13 (37,1%), неморального – 2 (5,7%) і бореального – 1 (2,9%).

Порівняння видового складу агарикоїдних базидіоміцетів 12 основних типів рослинних угруповань за допомогою коефіцієнта Жаккара (Kj) показало, що в цілому рівень подібності мікофлор даних формацій невисокий. Найвищий він для буково-соснових і дубово-буково-соснових лісів (Kj=0,508), буково-соснових і дубово-соснових (Kj=0,500), а також дубово-соснових і дубово-буково-соснових (Kj=0,437). Мало подібними є мікофлори лук і дубово-буково-соснових та дубово-соснових лісів, зовсім не мають спільних видів 8 пар рослинних угруповань. Це дає підстави вважати, що для досліджених угруповань рослинності характерні індивідуальні, досить специфічні видові комплекси агарикоїдних грибів. На основі отриманих числових значень коефіцієнта Жаккара було побудовано дендрит видової подібності агарикоїдних базидіоміцетів основних рослинних угруповань Українського Розточчя (рисунок). На рівні зв’язку Kj>0,014 від дендриту відокремлюються гриби лук. Значна їх відмінність від грибів лісових масивів, безумовно, виникла за рахунок відсутності тут видів, пов’язаних з деревною рослинністю (різноманітні ксилотрофи, мікоризоутворювачі, сапротрофи на лісовій підстилці, паразити деревних рослин). При підвищенні рівня зв’язку до Kj>0,211 “лісова” плеяда розпадається на дві підплеяди. Перша включає гриби вільшняків і березових лісів, а друга соснових, мішаних і широколистяних лісів. Остання при збільшенні рівня зв’язку до Kj>0,289 розщеплюється на дві підплеяди. В першу об’єдналися агарикоїдні базидіоміцети соснових та мішаних лісів, в яких схожість видових спектрів грибів, очевидно, зумовлена наявністю головної деревної породи – Pinus sylvestris. Друга відбиває зв’язок агарикоїдних базидіоміцетів широколистяних лісів, зумовлений за рахунок таких провідних деревних порід як Fagus sylvatica і Quercus robur

 

Рис. Дендрит максимальної видової подібності агарикоїдних грибів основних типів рослинних угруповань Українського Розточчя (Бр – березові, Б – букові, БД – буково-дубові, БС – буково-соснові, ВЧ – чорновільхові, ГБ – грабово-букові, ГД – грабово-дубові, Д – дубові, ДБС – дубово-буково-соснові, ДС – дубово-соснові, С – соснові ліси; Л – луки)

 

Сезонна динаміка плодоношення агарикоїдних грибів досліджувалася в усіх основних типах рослинних угруповань Українського Розточчя. За термінами плодоношення види можна розділити на п’ять груп: 1) трапляються весною і на початку літа; 2) трапляються тільки влітку; 3) трапляються влітку і восени; 4) трапляються тільки восени; 5) трапляються восени і взимку. Найбільші кількість і частота трапляння карпофорів характерні для літньо-осінньої групи агарикоїдних базидіоміцетів (165 видів). До осінньо-зимової групи відносяться два види – Flammulina velutipes і Pleurotus ostreatus.

Головною особливістю динаміки плодоношення грибів порядку Agaricales s.l. Українського Розточчя є поступове збільшення його інтенсивності з весни до пізньої осені. В розвитку плодових тіл агарикоїдних грибів прослідковується чотири періоди: пізньовесняний-ранньолітній (середина травня – початок червня), літній (середина червня – середина серпня), ранньоосінній (кінець серпня – вересень), пізньоосінній (жовтень – початок листопада). В залежності від погодних умов може відбуватися