Агробіологічна і технологічна оцінка нових технічних форм винограду селекції ІВіВ ім. В.Є. Таїрова

 

 

Огляд літератури. На підставі робіт вітчизняних і зарубіжних авторів розкрита роль селекції в удосконаленні сортименту винограду, наведені короткі історичні відомості про етапи формуваня та особливості сортименту технічного винограду України. Розглянуті екологічні, соціальні та еко-номічні аспекти вирощування нових стійких сортів винограду. Висвітлені сучасні методи селекції на стійкість, досягнення найбільших селекційних центрів винограду (Becker N. J., Alleweldt G., Козма Пал, Olmo H. P., Crizmazia I., Вилчев В., Вердеревський Д. Д., Войтович К. О., Журавель М. С., Гузун М. І., Голодрига П. Я., Трошин Л. П., Докучаєва Є. М., Мелешко Л. Ф., Погосян С. А., Хачатрян С. С., Мелконян М. В., Філліпенко І. М., Потапенко Я. І., Костри-кін І. О. та ін.) ; розглянуті головні питання сучасного селекційного процесу, завдання і перспективи селекції винограду.

Умови і методика проведення досліджень. Робота виконана в ІВіВ ім. В. Є. Таїрова в 1992-1996 рр., на селекційній ділянці, типовій за грунтово-кліматичними умовами для степової частини півдня України. Розташована вона на південно-західному пологому (біля 6º) схилі. Грунти – південний чорнозем, місцями слабозмитий з ознаками солонцюватості. Район дослідження характерезується теплим, з недостатнім зволоженням, літом і переважно м’ягкою зимою. Однак, тут бувають часті весняно-літні посухи та негативні зимові температурні аномалії (вірогідність зим з температурою мінус 25, 9 ºС – один раз за 50 років, а мінус 24 ºС – один раз за 10 років).

Об’єкт дослідження – нові технічні форми винограду складної міжвидової селек-ції ІВіВ ім. В. Є. Таїрова з високою долею в їх генотипі виду V. vinifera. Предмет вивчення склало вегетативне по-томство 12 технічних білоягідних елітних форм, які знаходяться на третьому етапі селекційного отбору.

Контроль – якісний європейський сорт Аліготе та відносно стійкий сорт Овідіопольський, вне-сений до Реєстру сортів рослин України. Насадження закладені в 1986 – 1989 рр. саджанцями, ще-пленими на філоксеростійкій підщепі Ріпаріа Х Рупестріс 101 – 14, в кількості 12-15 кущів кожної форми – кущ повторність. Рослини вирощува-ли без укриття на зиму. Протягом дослідження вони були без хронічних вірусних і бактеріальних хвороб. Формування – двоштамбовий двоплечий кор-дон, висота штамбу – 70 см, ведення – вертикальна триярусна шпалера. Відстань між кущами в ря-ду – 1, 5 м, між рядами – 3 м.

Агрообліки проводили за методикою М. А. Лазаревського (1963) та згідно “Методических указа-ний по селекции винограда” (1974). Продуктивність пагонів визначали за методикою А. Г. Амерджа-нова (1992), увологічну характеристику урожаю – методикою Н. Н. Простосердова (1963). Показники сусла і вина оцінювали згідно “Методических рекомендаций по технологической оценке сортов винограда для виноделия” (1983). В 1993-1995 рр. визначали такі показники сусла: рН (потенціомет-ричним методом), масову концентрацію цукрів (ареометричним методом – ГОСТ 24433-80), кислот (прямим титруванням лугу до нейтральної реакції – ГОСТ 14252-73), фенольні речовини (калори-метричним методом по Фолін-Чокольтеу), амінний азот (йодометричним методом), вміст білка (методом Лоурі). Для характеристики хімічного складу винометеріа-лів вивчали рН, вміст титрованих кислот та винної кислоти (методом МОВВ), амінний азот, фенольні речовини, об’ємну долю спирту (ГОСТ 13191), приведений екстракт (ГОСТ 14251-75), вміст білка, вміст летких кислот (ГОСТ 13193), SО2 загальний і вільний (ГОСТ 1435). Дегустаційна оцінка проведена за 10 бальною шкалою, молоде вино оцінювли максимально 8 балами. Стійкість сортозразків проти грибних хво-роб в польових умовах визначали загально прийнятими методами (П. М. Недов, 1985; І. М. Козар, О. О. Березовська, 1988), в лабораторних – методами М. Г. Банковської (1974, 1993), а стійкість проти низьких температур – методом ступінчастого проморожування до мінус 27 ºС (М. І. Гузун, Н. В. Чер-номорец, М. В. Ципко, 1972). Економічну ефективність вирощування виділених форм розраховували за методикою А. Ф. Чорнявського (1972). Експериментальні дані оброблені загальноприйнятими статистичними методами (Б. А. Доспехов, 1985). Стабільність головних агробіологічних показників оцінена згідно “Методических рекомендаций по оценке стабильности количественных признаков у сортов винограда” (1986), коефіцієнт стабільності (C i k) порівнювали з сортом Аліготе. Для обчис-лення і подання вибіркових статистичних даних використовували ПК (програма “VARPET”, розроб-ники Е. М. Григорян, О. П Пилипенко; ConceptDraw, 1999-2000 Computer Systems Odessa Corp.).

 

 

Метеорологічні умови періоду спостережень відзначались різноманітністю. Формування уро-жаю в 1993 р. проходило при вологозабезпеченні на рівні середньобагато-річних даних, в 1992, 1995 і 1996 рр. – в умовах посухи (кількість опадів у ці роки, хоч і не була мінімальною, проте розподіля-лась по місяцях несприятливо для формування і достигання урожаю, в 1994 році цвітіння виногра-ду проходило при рясних опадах.

Проходження основних фаз вегетації. За результатами фенологічних спостережень суттєвість відмінностей між формами і контрольними сортами встановлена для дат початку достигання (НСР05 = 7 днів) та технічної стиглості ягід (НСР05 = 10 днів). Стабільність періода достигання відзначена у форм 34-56-8, 34-61-63, 39-12-6, 38-9-22, 38-9-33. Раніше контрольних сортів починали до-стигати форми 34-61-63, 39-12-6, 39-13-21, 37-13-52 (рис. 2).

Для селекційних цілей виділена