Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози)

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

поняття аксіологічної оцінки з логіко-семантичної та лінгвопрагматичної точок зору, а саме: визначається структура оцінного значення та характеризуються її компоненти, наводиться класифікація й розробляється типологія оцінок, виділяються структурні та прагматичні особливості самооцінки, аналізуються умови і формулюються прагматичні причини, необхідні для актуалізації імпліцитного й непрямого оцінних значень, описуються мовні засоби вираження різних типів оцінки в дискурсі.

У третьому розділі – “Особливості структурної організації діалогічного дискурсу з аксіологічним тактико-стратегічним комплексом” – аналізуються компоненти аксіологічної структури англомовного діалогічного дискурсу, відтворюється та описується комунікативна оцінна модель, визначаються функціональні особливості її складників, розробляється типологія аксіологічних тактик та номенклатура стратегій, які використовуються в діалогічному дискурсі.
У загальних висновках викладено теоретичні та практичні результати проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок у галузі досліджуваної проблематики. Дисертація містить 5 рисунків та 2 таблиці.
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
 
Дослідження аксіологічної структури діалогічного дискурсу здійснюється в дисертації шляхом встановлення та розмежування типів оцінки, виявлення мовних засобів вираження цих типів і позамовних чинників, під впливом яких породжується оцінний іллокутивний потенціал висловлювань комунікантів. Позамовні чинники набувають першочергового значення при вивченні дискурсу, який сучасні дослідники розуміють як текст в аспекті події, що триває в часі й просторі, текст, занурений в життя (Н. Д. Арутюнова, В. З. Дем'янков, О. С. Кубрякова, С. М. Нікітіна, Ю. С. Степанов). Вони є також умовами для використання в мовленні комунікантів аксіологічних тактик і стратегій, які є стрижневими поняттями цієї роботи.
Для відтворення процесу оцінювання в дисертації сконструйовано ідеалізовану модель цього комунікативного процесу. Комунікативна оцінна модель (далі – КОМ) представлена п'ятьма компонентами, послідовно поєднаними між собою.
Кожен компонент КОМ, від мети до результату оцінювання, є інтегральною сутністю, тобто утворений низкою елементів, які разом становлять єдине ціле. Так, компонент “мета” складається низкою прагматичних цілей комунікантів при оцінюванні; компонент “тактика” – типологією тактик оцінювання і реагування на оцінку; компонент “реалізація” – набором засобів вираження оцінок різних типів; компонент “реакція” – типами реакції комунікантів на висловлену оцінку і компонент “результат” – варіантами перлокутивних ефектів (Г. Г. Почепцов, J. Ostin, J. Searle), які виникають у результаті оцінювання. Таким чином, модель оцінювання є складним утворенням, що відбиває процес породження і розгортання оцінних смислів та складає серединний – оцінний – блок структури діалогічного дискурсу.
Виходячи з традиційно прийнятого в науці визначення структури, в дисертації запроваджено поняття аксіологічної структури діалогічного дискурсу, під якою розуміється формальна абстрактна певним чином упорядкована сукупність аксіологічних компонентів діалогічного дискурсу та їх зв'язків, яка забезпечує його композиційно-смислову цілісність та визначає належність до оцінного прагматичного типу.
Аксіологічна структура діалогічного дискурсу утворена трьома основними блоками – передоцінним, оцінним та постоцінним. Серединний оцінний блок є тим композиційно-смисловим центром, який вміщує найбільше прагматичне навантаження, оскільки в абстрактному вигляді передає процес оцінювання в реальній комунікації (див. Рис. 2). Передоцінний та постоцінний блоки є факультативними і не є чітко структурованими. Передоцінний блок у роботі визначено як контекст, необхідний і достатній для розуміння оцінної ситуації й оцінного значення, яке актуалізується в цій ситуації. Блок передоцінки може складатися з попереднього авторського коментаря або ініціальних реплік комуніканта/ів, що не містять оцінки, але безпосередньо впливають на наступну оцінну ситуацію. Постоцінний блок може містити інформацію про наслідки досягнення або недосягнення поставленої комунікативної мети.
Оцінний дискурс умовно позначено в роботі як самостійно існуючий тип діалогічного дискурсу на ґрунті властивої йому аксіологічної структури. У реальній комунікації оцінний дискурс представлений оцінним субдискурсом (термін Н. М. Миронової) – компонентом дискурсу іншого типу. Отже, оцінний субдискурс як варіант оцінного дискурсу в дисертації визначений як підпорядкована частина діалогічного дискурсу іншого типу, яка характеризується наявністю аксіологічної структури. Критерієм для розмежування оцінного дискурсу і субдискурсу є присутність у першому глобальної аксіологічної макростратегії (термін “глобальна макростратегія” вперше застосував T. ван Дейк) та відсутність такої у другому. Таким чином, наявність аксіологічної структури, тактик і стратегій свідчить про існування оцінного субдискурсу в межах дискурсу іншого типу, а наявність тих самих компонентів разом з глобальною аксіологічною макростратегією дає підставу виділити оцінний дискурс. Під глобальною аксіологічною макростратегією розуміємо загальне спрямування комунікативних дій мовця на висловлення власного судження про партнера по взаємодії прямо чи непрямо за допомогою однієї або кількох мовленнєвих стратегій, тактик, ходів або їх комбінації.
У мовознавчій літературі є досвід розмежування різних видів стратегій і їх класифікації залежно від типу лінгвістичного аналізу – семантичні, стилістичні, риторичні, когнітивні, конверсаційні, невербальні (T. van Dijk, W. Kintsch), семантичні, прагматичні, риторичні, діалогові (О. С. Іссерс). Разом з тим різні види стратегій часто об'єднують у більш загальну групу комунікативних / мовленнєвих (О. Я. Гойхман, Є. В. Клюєв, Т. М. Нікульшина, О. О. Селіванова, D. Tannen). Стратегії утворюють відкритий список, оскільки нові типи дискурсу та форми комунікації потребують розробки й аналізу нових стратегій (T. van Dijk, W. Kintsch). У цій дисертації поняття комунікативної/ мовленнєвої стратегії застосовується щодо стратегій оцінювання (аксіологічних стратегій). На підставі аналізу мовленнєвого матеріалу видається правильним тлумачення комунікативної стратегії як інтенційно спрямованого комплексу мовленнєвих дій, що ґрунтуються на когнітивних процесах узагальнення минулого комунікативного досвіду для планування дискурсу в сукупності з реалізацією цього плану.
Проаналізований фактичний
Фото Капча