Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози)

Дослідження особливостей мовної реалізації непрямої оцінки в дискурсі дозволило виявити граматичні та прагматичні засоби її вираження. До граматичних засобів належать, зокрема а) модальні дієслова, особливо в сполученні з перфектним інфінітивом: “Idiots that we've been! We should never have let her go back there yesterday. ” (Christie, р. 111) ; б) умовний спосіб з дієсловом to wish, наприклад “Well, kid reminds me of you. ” “I wish. ” (Palmer, p. 23) ; в) деякі сполучники, зокрема but. Так, висловлювання She was sixty but beautiful імплікує позитивну оцінку зовнішності жінки (“вродлива незважаючи на вік”) ; г) частки even, still, already, yet, at last (Л. М. Волкова), наприклад “There are some things in life that even you can't control. ” (Mansell, р. 394).

До складу прагматичних засобів входить транспоноване вживання мовленнєвих актів різних типів, а саме: а) квесітивів (у термінах Г. Г. Почепцова), серед яких виділено риторичні питання: “I have learned that you are capable of many undutiful acts, – but how could you be capable of such conduct? ” (Holt, р. 36) ; спеціальні: “What's wrong with “the right things“? she asked. (Segal, р. 27) ; диз'юнктивні питання та питання-перепити (echo-questions) : “Bobby, I don't like it. Apparently, she's gone away. “Gone away? This morning? Without a word to us? ” (Christie, р. 11) ; б) директивів: “Oh, don't be such a stick-in-the-mud, darling. You need to make a statement about yourself! ” (Fielding, p. 5) ; г) менасивів: “Stay away from me, Maurice, or I'll finish what my mother started. ” (Robbins, p. 212) ; в) мовленнєвих актів поради: “At least keep the address. … And if you should happen to bump into her, try and make her see that she can't give up her place at medical school. ” (Mansell, p. 237-238) ; д) екскламативних висловлювань: “Good heavens! What a tragedy! ” (Christie, p. 10).

Вибір комунікантами засобу вираження оцінки зазначених чотирьох типів обумовлений їх стратегічним задумом. Здійснення поставленої мети потребує коригування процесу її реалізації шляхом застосування різноманітних тактик та комунікативних ходів. Саме тому в дисертації особливу увагу було приділено виявленню та типологізації аксіологічних тактик мовців.

Специфіка мовленнєвої реалізації тактик як компонентів аксіологічної структури діалогічного дискурсу проявляється у використанні двох загальних тактичних груп, а саме: тактик продукування оцінного значення й тактик реагування на оцінне значення.

Серед тактик продукування негативної імпліцитної оцінки виділено:

1) тактику дискредитації адресата, 2) тактику дискредитації третьої особи,

3) іронічне висловлювання, що імплікує протилежний, негативний смисл, а серед тактик продукування негативної непрямої оцінки – тактики: 1) утримання від надання інформації, яка містить негативну оцінку (Withholding information) ;

2) використання “завуальованого мовлення” (Vague Language) ; 3) пом'якшення категоричності висловлювання (Understatement) ; 4) порушення максим ясності, кількості, релевантності висловлювання; 5) звертання до непрямого адресата замість прямого; 6) звертання до імпліцитного включеного адресата; 7) звертання до вилученого адресата; 8) звертання до непрямого включеного адресата.

У рамках тактик продукування негативної імпліцитної самооцінки реалізується тактика пред'явлення в ролі суб'єкта позитивної оцінки неавторитетної, некомпетентної або незрілої особистості (пор. Т. О. Трипольська). Тактики продукування позитивної імпліцитної самооцінки представлені тактикою дискредитації об'єкта порівняння.

Тактики реагування на оцінку включають тактики реагування на негативну і тактики реагування на позитивну оцінку.

Ґрунтуючись на проаналізованих фрагментах фактичного матеріалу, поділяємо активно-захисні тактики на тактики: 1) заперечення, 2) обґрунтованого заперечення, 3) докору та 4) заміщення. Пасивно-захисні тактики представляємо тактикою виправдання й тактикою ігнорування. Атакувальні тактики – це тактика зустрічного обвинувачення адресанта й тактика агресивного переривання мовленнєвого контакту. До нейтральних тактик належать тактики експліцитного й імпліцитного погодження з коментарем та тактика погодження із запереченням факту.

Тактики реагування на позитивну оцінку поділяємо на тактики прийняття та тактики її відхилення.

Усі розглянуті вище тактики вживаються в оцінному дискурсі самостійно або можуть бути частиною певної стратегії/комбінації стратегій, як, наприклад, у комунікативній стратегії позитивної самопрезентації, у якій використовуються шість аксіологічних тактик.

 

 

Лінгвістична оцінка як аксіологічна категорія реалізується за допомогою засобів різних рівнів мовної системи. При цьому розташування рівня в ієрархії системи перебуває в зворотній залежності від ступеня експліцитності вираження оцінного значення. Так, рівень морфеми або слова дозволяє чітко й однозначно інтерпретувати значення позитивної або негативної оцінки. З деяким спрощенням можна припустити однозначність на рівні словосполучення й речення, тобто у відносно ізольованому вживанні або при зануренні в мінімальний контекст

(як, наприклад, мінімальна питально-відповідна діалогічна єдність) оцінні одиниці мають єдине експліцитне значення. Залучені до дискурсу, ті ж одиниці з аксіологічним значенням набувають прагматичної неоднозначності, іноді зовсім іншого, відмінного від початкового значення, смислу, а процес інтерпретації таких смислів отримувачем інформації характеризується когнітивною складністю.

Діалогічний дискурс відбиває процес мовленнєвої взаємодії комунікантів, кожен з яких у ході цієї взаємодії впливає на співрозмовника. Вербальний контакт, таким чином, обумовлюється не тільки мовними, але й позамовними – когнітивними, психологічними, соціальними, етнокультурними – чинниками. Мовленнєва взаємодія є