Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аналіз фінансового стану приватного акціонерного товариства «КРИВОРIЖХЛIБ»

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
54
Мова: 
Українська
Оцінка: 
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Економічний аналіз»
на тему: Аналіз фінансового стану приватного акціонерного товариства «КРИВОРIЖХЛIБ»
 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Економічна сутність аналізу рентабельності підприємства
1.2. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу рентабельності підприємства
1.3. Методи аналізу рентабельності підприємства та його організація
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ
2.1. Техніко-економічна характеристика ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ
2.2. Аналіз рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ»
2.3. Факторний аналіз змін рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ2. 4 Визначення резервів поліпшення рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ» та його платоспроможності
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
 
ВСТУП
 
На сьогоднішній день кожне підприємство намагається не тільки вижити на ринку, але й бути процвітаючим і отримувати високі прибутки. Вони визначають, який прибуток, дохід зможуть отримати. Прибуток підприємства, фірми залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Найкращий спосіб збільшити прибутки – це знизити витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).
Одним з елементів цілісної системи управління є управління витратами підприємств і організацій. Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності та стійкості у роботі вітчизняних товаровиробників. Недооцінка ролі управління витратами зумовлює значні витрати підприємств і організацій, що у кінцевому випадку негативно впливає на рівень виробничих витрат та на результати господарювання.
Управління витратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають на формування витрат, їх рівень та склад, головне в якому -попередження нераціонального використання ресурсів.
Актуальність проблем, пов’язаних з управлінням і зниженням витрат, калькулюванням собівартості продукції та формуванням прибутку підприємства обумовили вибір теми, мету, завдання, предмет і структуру роботи.
Об’єкт дослідження. ПАТ “ КРИВОРIЖХЛIБ ”
Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти аналізу та організації управління витратами виробництва.
Метою дослідження є обґрунтування теоретичних та методичних положень, а також знаходження резервів підприємства.
Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:
  • дати визначення поняття рентабельності, розкрити його значення для фінансового аналізу і охарактеризувати основні сфери його застосування;
  • провести аналіз рівня та динаміки прибутковості господарської діяльності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ»;
  • дати оцінку рівня і динаміки рентабельності фінансової діяльності аналізованого підприємства.
Робота складається з вступу, 3-х розділів, висновку, списку використаної літератури і додатків.
Методи дослідження. Розрахунково-аналітичні прийом – економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: економічного аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, економіко-математичні, економіко-статистичні, коефіцієнтів та інші.
Основними джерелами інформації для оцінки фінансового стану підприємства служать:
- бухгалтерський баланс (форма №1) ;
- звіт про фінансові результати (форма № 2) ;
- пояснення до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки;
- звіт про рух грошових коштів (форма №3) ;
- звіт про власний капітал (форма №4) ;
- примітки до річної фінансової звітності (форма № 5).
 
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
 
1.1. Економічна сутність аналізу рентабельності підприємства
Підсумки роботи компанії в торгівлі та виробництві підлягають оцінці за будь-який звітний період. У зв'язку з цим за даними обліку і звітності обчислюється система різних кількісних і якісних показників, покликана дати всебічну оцінку діяльності компанії. Показники ефективності дають орієнтовану оцінку господарських операцій підприємства. Насамперед розглянемо, що являє собою рентабельність.
Одне з його визначень звучить так: рентабельність (від нім. rentabel – дохідний, прибутковий), показник економічної ефективності виробництва на підприємствах. Комплексно відбиває використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Рентабельним вважається підприємство, що приносить прибуток.
Можна привести ще одне визначення рентабельності: рентабельність – показник, що представляє собою відношення прибутку до суми витрат на виробництво, грошовим вкладенням в організацію, комерційних операцій чи сумі майна фірми яке використовується для організації своєї діяльності.
Розділяють рентабельність як загальну – процентне відношення балансового (загального) прибутку до середньорічної сумарної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів; і рентабельність розрахункову – відношення розрахункового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів і нормованих оборотних коштів. Застосовується також показник рівня рентабельності до поточних витрат – відношення прибутку до собівартості товарної чи реалізованої продукції.
Кожне підприємство самостійне здійснює свою виробничу і господарську діяльність на принципах самоокупності і прибутковості. Підприємство має визначені витрати по виготовленню продукції і її реалізації. Ці витрати являють собою витрати виробництва даного підприємства (собівартість), чи індивідуальні витрати. Однак витрати окремого продукту по підприємствах можуть відхилятися від середніх витрат по галузі, що приймаються за суспільно необхідні витрати чи вартість, грошове вираження яких складає ціну продукту. Наявність індивідуальних витрат, породжує відокремлення іншої частини вартості продукції – прибуток, а отже, і відносний її вимір – рентабельність.
Однак абсолютна величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності виробництва чи торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні чи навіть знизитися. Це відбувається в тому випадку, якщо приріст прибутку отриманий за рахунок екстенсивних (кількісних) факторів виробництва – збільшення чисельності працівників, росту парку устаткування і т. д. Якщо ж при рості чисельності працівників їхня продуктивність залишається колишньою чи знижується, то ефективність виробництва відповідно не змінюється чи навіть знижується. Основними відмітними ознаками рентабельності в системі торгових і виробничих відносин є наступні:
1) відношення прибутку до витрат виробництва, що характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, витрати по управлінню й обслуговуванню виробництва і заробітній платі працівників) ;
2) відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризують відносний розмір зростання авансованих витрат і яке дає оцінку економічної ефективності виробничих фондів. [1. C. 256]
Реальний зміст мають ознаки рентабельності, що характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманої після реалізації.
Розподільна функція рентабельності конкретно виявляється в тім, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини прибавочного продукту – прибутку.
Аналіз рентабельності дозволяє оцінити здатність підприємства приносити доход на вкладений у нього (підприємство) капітал. Характеристика рентабельності підприємства базується на розрахунку чотирьох основних показників – рентабельності всього капіталу, власного капіталу, основній діяльності (продукції) і рентабельності продажу.
Рентабельність усього капіталу (сукупних активів) показує, чи має компанія базу для забезпечення високої прибутковості власного капіталу. Даний показник відбиває ефективність використання всього майна підприємства. Зниження рентабельності всього капіталу свідчить про падаючий попиті на продукцію фірми і перенагромадженні активів.
Ра = П / (ВБпр + ВБкр) / 2, (1. 1)
де П – чистий прибуток;
ВБпр, ВБкр – валюта балансу на початок та кінець року.
Цей показник відбиває прибутковість активів, і обумовлений як ціноутворюючою політикою підприємства, так і рівнем витрат на виробництво реалізованої продукції. Існує два основних способи підвищення рентабельності активів:
1-ий – при низької прибутковості продукції необхідно прагнути до прискорення оборотності активів і його елементів;
2-ий – низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво чи продукції ріст цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності продукції. [2. C. 62]
 
1.2. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу рентабельності підприємства
 
Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю. Показники рентабельності представляють особливу аналітичну цінність: по-перше, вони характеризують економічну ефективність господарської діяльності, по-друге, використовуються в моделях чинників, що відображають взаємозв'язок якісних показників господарської діяльності. До найцікавіших показників відносять рентабельність продажу, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу. З метою більш глибокого аналізу чинника показники рентабельності можуть бути розраховані за чистим прибутком або за прибутком від продажу, а постійний капітал виражений власним капіталом або загальною сумою власного і довгострокового позичкового капіталу.
Рентабельність підприємства – це найбільш узагальнений показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, оборотність коштів та позареалізаційні фінансові результати. [3. C. 728]
Завданням аналізу рентабельності підприємства є обмеження або усунення впливу негативних факторів на рентабельність підприємства, визначення суми прибутку, одержаного внаслідок дії факторів, які відображають ефективність використання виробничих ресурсів.
Для аналізу показників рентабельності підприємства використовують наступні джерела інформації: бізнес-план, фінансовий план, баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, зведена таблиця основних показників, матеріали маркетингових досліджень тощо.
 
1.3. Методи аналізу рентабельності підприємства та його організація
Показники рентабельності і ефективності використовування майна характеризують прибутковість діяльності підприємства і розраховується як відношення отриманого прибутку до різних видів або статей витрат.
Це найважливіша група показників, оскільки результати їх аналізу дозволять ухвалити рішення вкладеннях власних засобів в той або інший бізнес, характеризує доцільність діяльності компанії, є результуючою її ціною.
Рентабельність обороту (продажів), характеризує ефективність операційної (виробничо-господарської) діяльності підприємства. Вона покликана оцінити прибутковість виробництва в цілому, але також може бути використана для порівняння прибутковості окремих видів продукції. Розраховується як відношення операційного доходу до валової виручки.
Середній рівень рентабельності продажів коливається залежно від галузі і тому не має якого-небудь нормативу. Даний показник важливий при порівнянні його з відповідними показниками однотипних підприємств, в динаміці або в порівнянні з плановими показниками. [4. C. 400]
Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу. Цей коефіцієнт є одним з найважливіших показників, використовуваних у бізнесі, він вимірює загальну величину доходів акціонерів. Високе значення даного коефіцієнта говорить про успіх компанії, що веде до високого ринкового курсу її акцій і відносної легкості залучення нових капіталів для її розвитку. Однак треба мати на увазі, що високий коефіцієнт рентабельності власного капіталу може бути зв'язаний як з високою інфляцією, так і з високим ризиком компанії. Тому його інтерпретація не повинна бути спрощеною й одномірною. Рентабельність власного капіталу показує, скільки чистого прибутку приходиться на гривню власних засобів.
Рвк = П / (ВКпр + ВКкр) / 2, (1. 2)
де ВКпр, ВКкр – величина власних засобів на початок і на кінець року. [5]
На основі цього показника власник активів може вибрати місце їхнього вкладення. При розрахунку приймається в увагу не операційний дохід, а кінцевий, чистий прибуток, що буде розподілений між власниками (акціонерами) підприємства. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.
Отже, для підвищення ефективності вкладення можна діяти в двох основних напрямках:
1. Збільшення чистого прибутку – збільшення обсягів збуту і рентабельності продажу.
2. Зменшення власного капіталу – ефективне керування поточними активами і пасивами, зниження потреби в додатковому фінансуванні. [6. C. 432]
У загальному випадку для оцінки доцільності вкладення засобів у той чи інший бізнес варто порівняти прогнозовану рентабельність власного капіталу з альтернативними можливостями розміщення вільних ресурсів (наприклад, депозит) з урахуванням фактора ризику.
Для того, щоб зрозуміти як і за рахунок чого формується підсумковий показник рентабельності власного капіталу варто розглянути ряд проміжних показників:
Рентабельність чистих активів – показник ефективності операційної діяльності підприємства. Розраховується як відношення операційного доходу до середньорічної величини чистих активів де:
Чисті активи = Власний капітал + Кредити (довго – і короткострокові), (1. 3)
З іншої сторони рентабельність чистих активів формується за рахунок їхньої оборотності і рентабельності продажу:
(Операційний прибуток / Обсяг продажу) * (Обсяг продажів/Чисті
активи) = (Операційний прибуток / Чисті активи, (1. 4)
Рентабельність чистих активів використовується при оцінці ефективності фінансового важеля.
Фінансовий важіль – співвідношення власних і позикових засобів у структурі чистих активів характеризує вплив кредитування на ефективність діяльності підприємства. Основний критерій оцінки ефективності фінансового важеля – ставка банківського кредиту. Якщо кредитна ставка нижче показника рентабельності чистих активів, то збільшення частки кредитів підвищить значення рентабельності власного капіталу, і навпаки.
Значення фінансового важеля показує на скільки збільшиться (зменшиться) значення рентабельності власного капіталу при збільшенні (зменшенні) рентабельності чистих активів.
Фінансовий важіль розраховується по наступній формулі:
Фінансовий важіль = Чисті активи / Власний капітал, (1. 5)
Використовуючи приведені вище показники ми можемо одержати наступну формулу:
Рентабельність продажу * Оборотність чистих активів * Фінансовий важіль = (Операційний доход / Обсяг продажів) * (Обсяг продажів /Чисті активи) * (Чисті активи / Власний капітал) = (Операційний доход/ Власний капітал), (1. 6)
Тепер для одержання остаточної формули рентабельності власного капіталу необхідно внести виправлення, щоб у чисельнику фігурував чистий прибуток.
(Операційний доход/ Власний капітал) *
(((ОД-I) * (I-Т)) /ОД) = Рентабельність власного капіталу, (1. 7)
де, ОД – операційний доход;
I – сума відсотків по кредитах;
Т – ставка податку на прибуток.
Це значення відрізняється від отриманого раніше, тому що тут не враховуються деякі, так названі нерегулярні статті доходів і витрат зі звіту про фінансові результати. [7]
Схематичне формування показника рентабельності власного капіталу показано на рисунку 1. 1.
Основними факторами, що формують окремі показники і які впливають на рентабельність власного капіталу є:
Фактори операційної діяльності:
  • рентабельність продажів;
  • оборотність чистих активів.
Фактори фінансової діяльності:
  • фінансової важіль;
  • відсотки і податки.
Рис. 1. 1 – Схема формування показника рентабельності власного капіталу
 
Рентабельність основної діяльності розраховується як відношення прибутку від реалізації до суми витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Род = ПР / В, (1. 8)
де ПР – прибуток від реалізації (валовий прибуток) ;
В – витрати на виробництво та реалізацію продукції.
Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Цей показник може розраховуватися як у цілому по підприємству, так і по його окремих чи підрозділах видам продукції.
Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим вище рентабельність виробництва. При поліпшенні використання матеріальних оборотних коштів знижується їхня величина, що приходиться на 1 грн. реалізованої продукції. Отже, фактори прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно факторами росту рентабельності виробництва.
Цей показник свідчить про ефективність не тільки господарської діяльності підприємства, але і процесів ціноутворення. Його доцільно розраховувати як по загальному обсязі реалізованої продукції, так і по окремих її видах.
Рентабельність продажу, характеризує ефективність операційної (виробничо-господарської) діяльності підприємства. Вона покликана оцінити прибутковість виробництва в цілому, але також може бути використана для порівняння прибутковості окремих видів продукції. Розраховується як відношення операційного прибутку до валової виручки.
Середній рівень рентабельності продажів коливається в залежності від галузі і тому не має якого-небудь нормативу. Даний показник важливий при порівнянні його з відповідними показниками однотипних підприємств, у динаміці чи в порівнянні з плановими показниками.
Рентабельність продажу розраховується як відношення операційного прибутку до суми отриманої виручки.
Рпр = ОП/В, (1. 9)
де ОП – операційний прибуток;
В – виручка від реалізації продукції (обсяг продажу).
Цей показник характеризує ефективність підприємницької діяльності (скільки операційного прибутку має підприємство з однієї гривні виручки). Рентабельність продажу може розраховуватися як у цілому по підприємству, так і по окремих видах продукції. [13. C430. ]
Якщо рентабельність продажу поступово знижується, то причина або у зростанні витрат, або в ставках податку, що підвищилися. Отже, ми повинні звернутися до вивчення цих факторів, щоб знайти корінь проблеми. Зниження обсягу продажів може свідчити, насамперед, про падіння конкурентоздатності продукції, тому що дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію.
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ»
 
2.1. Техніко-економічна характеристика ПАТ «КРИВОРІЖХЛІБ»
 
ПАТ «КРИВОРІЖХЛІБ»
Юридический адрес – 50085, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Георга Отса, 6
Зареєстрований – Виконавчий комітет Криворізької міської ради Дніпропетровської області, 31. 01. 1997
Організаційно-правова форма – Приватне Акціонерне Товариство.
Керівник підприємства – Малашенко Сергій Федорович.
Контактна особа – Горюнов Дмитро Валерійович, тел. : 067 638 51 27
Основні види діяльності із зазначенням найменування виду діяльності: – Виробництво хліба та хлібобулочних виробів;
  • виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.
  • Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.
Підприємство ПАТ «Криворіжхліб» виконує важливу задачу по забезпеченню населення хлібом та хлібобулочними виробами. Широкий асортимент продукції, стабільна якість, доступні ціни, а також індивідуальний підхід до кожного покупця характеризують підприємство як стабільного та надійного партнера в бізнесі.
Головна перевага виробів в тому, що вони вироблені з натуральної сировини без використання консервантів та стабілізаторів, що робить їх особливо цінними та привабливими для споживачів.
На підприємстві постійно працює акредитована лабораторія з якості, фахівці якої контролюють всі стадії виробничого процесу: від надходження сировини до випуску готової продукції. До складу ПАТ «Криворіжхліб» входять два заводи – х\з №3 і х\з №4. Історія ПАТ «Криворіжхліб» починається з хлібозаводу №4, введеного в експлуатацію в 1954 році. Хлібозавод №3 введений в експлуатацію в 1963 році.
В даний час Публічне Акціонерне Товариство «Криворіжхліб», є одним з найбільших постачальників хлібобулочних виробів у м. Кривий Ріг та Криворізькому районі. Підприємство має власну торгову мережу.
Середньодобове вироблення в 2014 році становить до 60 тонн на добу, в тому числі: хліба – до 49 тонн, батона до 7 тонн, булочних і здобних виробів до 4 тонн. Таким чином, питома вага хліба в загальному випуску продукції складає 80%, булочних і здобних – 20%. Найбільшим попитом покупців ПАТ «Криворіжхліб» користуються хліб подовий і батон з борошна вищого ґатунку. [26. C. 175]
Фахівці підприємства постійно працюють над розширенням асортименту продукції, розробкою власних рецептур хлібобулочних виробів. На сьогоднішній день є 25 власних розробок. Основна гордість підприємства – люди. Чимало співробітників присвятили заводу понад 30 років. Підприємство бере активну участь у міських, обласних виставках-ярмарках, конкурсах, де було неодноразово відзначено та нагороджено дипломами, грамотами, кубками.
2001 рік – участь у 7 міжрегіональної виставці-ярмарку «Криворізькі контракти», диплом у номінації «Криворізька марка».
2003 рік – міжрегіональна спеціалізована виставка-ярмарок «Криворізькі контракти», диплом у номінації «Хлібодар».
2006 рік – переможець міського етапу в номінації «100 кращих товарів України».
2008 рік – участь у 14 спеціалізованій виставці-ярмарку «Криворізькі контракти», диплом за якісну, конкурентоспроможну продукцію.
2010 рік – Диплом за участь у ХХІІ Міжнародній агропромисловій виставці «Агро – 2010».
2010 рік – участь у 15 спеціалізованій виставці-ярмарку «Криворізькі контракти», диплом за якісну, конкурентоспроможну продукцію.
2010 рік – Почесна Грамота Кабінету Міністрів України № 21311 від 2010 рік – Підприємство отримало статус-нагороду «Підприємство року 2010» (Національний сертифікат міжнародного зразка).
2011 рік – Грамота ОДА за зайняте 3 місце у конкурсі професійної майстерності «Кращий пекар» працівнику підприємства Матвієнко Галині Вікторівні.
2012 рік – Диплом за участь у спеціалізованій виставці-ярмарку «Криворізьки контракти».
2012-2013 рік – Диплом міністерства аграрної політики за участь у міжнародній аграрній виставці.
2013 рік – Диплом лауреата Всеукраїнського конкурсу якості продукції за хліб «Гірчичний».
2013 рік – Диплом учасника 4 Обласного фестивалю-ярмарку «Петриківський дивоцвіт» за відродження та збереження духовної спадщини і традицій України.
2013 рік – Диплом учасника спеціалізованої виставки-ярмарку «Криворізькі контракти» за виробництво якісної продукції, професіоналізм і майстерність.
2014 рік – підприємство приймає активну участь у проекті «100 кращих товарів України».
Крім цього підприємство неодноразово відзначалося Виконкомом Криворізької міської ради громадськими та бюджетними організаціями міста за благодійну допомогу дітям-сиротам, інвалідам, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, малозабезпеченим категоріям населення, учасникам АТО.
Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в звітному 2015 році доцільно скласти наступну таблицю:
 
Таблиця 2. 1 – Основні техніко-економічні показники підприємства
 
Дані розраховуються на основі таблиці 2. 1. На підприємстві спостерігається збільшення у розмірі штату працівників. У 2015 р. аналізований показник збільшився на 59 чол. (11, 75%) в порівнянні з 2013 р. і зменшився на 29 чол. (5, 78%) працівника в порівнянні з 2014 р.
Чистий дохід підприємства – це різниця між повною собівартістю продукції та реалізаційною ціною. Він є основним джерелом доходів державного бюджету та грошового балансу підприємства. Чистий дохід входить до складу валового доходу організації, що залишається після виплати заробітної плати. Підприємство в 2013 році отримало чистий дохід в сумі 86812 тис. грн., в 2014 році – 82304 тис. грн. та в 2015 році – 128756 тис. грн. Аналізуючи ці данні можна стверджувати, що у порівнянні з 2013 роком у 2015 дохід підприємства збільшився на 41944 тис. грн., а в порівнянні з 2014 роком дохід збільшився на 46452 тис грн..
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. [31]
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. При аналізі спостерігається тенденція збільшення. У порівнянні з 2013 р. у 2015 р. показник збільшився на 41630 тис. грн. (38, 38%), а у порівнянні з 2014 р. на 38135 тис. грн. (35, 16%).
Валовий прибуток у 2013 році склав 19974 тис. грн., у 2014 – 11971 тис. грн., у 2015 – 20288 тис. грн., отже він у звітному періоді збільшився по відношенню до двох попередніх років на 1, 55% у співвідношенні з 2013 та на 60, 99% у співвідношенні з 2014.
Показники рентабельності за 2013 – 23, 01%; у 2014 – 14, 54%; у 2015 – 15, 76%, свідчать про те, що підприємство є рентабельним, але рентабельність з роками зменшується.
Дані про чистий прибуток (збиток) свідчать про те, що підприємство потерпало від збитків в останні два роки. У 2015 році збитки в порівнянні з 2013 р. збільшилися на 3563 тис грн. (92, 78%), та в порівнянні з 2014 роком збитки зменшилися на 8097 тис грн. (243, 67%). Спостерігається значне погіршення фінансового стану підприємства.
Вартість основних фондів у 2015 році збільшилася: на 251 тис. грн. (2, 22%) у порівнянні з 2013 роком; збільшилася на 2354 тис. грн. (2, 85%) у порівнянні з 2014 роком.
Річний фонд оплати праці працівників у звітному році становив 12353 тис. грн., тобто зменшився: на 460 тис. грн. (3, 87%) у порівнянні з 2013 роком; та збільшився на 3256 тис. грн. (27, 38%) у порівнянні з 2014 роком. В наслідок цього середньорічна заробітня плата в 2013 році – 27, 88 тис. грн., в 2014 – 18, 26 тис. грн., в 2015 – 23, 69 тис. грн.
Фондовіддача показує, скільки приходиться продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів, які використовуються для її виробництва та реалізації. Розраховується як відношення чистого доходу до середньорічної залишкової вартості основних засобів. Даний показник зростає протягом трьох років: у 2015 р. він збільшився на 5, 40 грн/ грн. (51, 61%) у порівнянні з 2013 р., а з 2014 р. збільшився на 4, 40 грн/ грн (33, 89%).
Фондоозброєність показує: яка величина основних виробничих фондів приходиться на одного середньооблікового робітника підприємства, розраховується як частка від ділення середньорічної залишкової вартості основних засобів до середньооблікової чисельності. Фондоозброєнність у 2015 році становила 20, 15тис. грн., що на 5, 42 тис. грн. (26, 92%) менше, ніж у 2013 році та на 0, 97 тис. грн. (4, 81%) менше, ніж у 2014 році.
Продуктивність праці розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції до середньооблікової чисельності працівників. Продуктивність праці робітників у 2015 році становила 256, 49 тис. грн., що на 60, 52 тис. грн. (23, 60%) більше, ніж у 2013 році; а у 2014 році становила 174 тис. грн., що на 82, 48 тис. грн. (32, 16%) менше, ніж у 2015 році.
Оцінивши техніко-економічні показники, автор курсової роботи може оцінити загальну картину стану підприємства. За даними проведених розрахунків таблиці 2. 1 можна зробити певні висновки: ПАТ «КРИВОРІЖХЛІБ» за показниками є рентабельним підприємством, проте його рентабельність зменшується з кожним роком. Чистий дохід за останні три роки стрімко зменшується. У 2015 та 2014 роках підприємство отримує лише чисті збитки на суми 3323тис. грн.. та 11420 тис. грн. у 215 та 2014 відповідно. До таких погіршень могло призвести збільшення собівартість реалізованої продукції. [31]
 
2.2. Аналіз рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ»
 
Як і кожен абсолютний показник розмір прибутку не завжди характеризує ефективність діяльності підприємства. Тому, щоб оцінити ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно співвідносити зі здійсненими витратами – поточними (собівартість продукції) і авансованими (активи або частини їх).
Співвідношення прибутку із зазначеними вище затратами являє собою рентабельність.
Рентабельність можна визначати як відношення певного прибутку до показника, рентабельність якого розраховується.
Рентабельність характеризує рівень прибутковості; він більшою мірою, аніж прибуток характеризує кінцеві результати діяльності підприємства. Рентабельність дозволяє зіставити ефективність роботи різних підприємств, прибутковість різних видів продукції тощо.
Рентабельність оцінюється, зазвичай, у відсотках, а у деяких випадках і у коефіцієнтах. [40]
Існує значна кількість показників рентабельності. У своїх розрахунках автор використав: рентабельність продажів, рентабельність власного капіталу, рентабельність активів за нерозподіленим прибутком, рентабельність продажів за нерозподіленим прибутком.
За даними порівняльного аналізу показників рентабельності підприємства (табл. 2. 2), складеного за даними, які були отримані за допомогою показників взятих з балансу ПАТ « КРИВОРІЖХЛІБ « (додаток)
 
Таблиця 2.2. Аналіз рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ»
 
 
А) проаналізуємо показники динаміки рентабельності та структурних зрушень.
Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів визначають як різницю значення порівнювальної характеристики та її базової величини.
Відносне відхилення – це відносна динаміка зміни порівнювальних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень і темпом їх приросту.
Рентабельність продажів показує, яка частина виручки підприємства припадає на прибуток, і виражається їх співвідношенням: Рентабельність продажів = Прибуток/Виручка * 100%. Рентабельність продажів продукції на 2015р. : у порівнянні з 2011р. зменшилася на 2, 46 або 4, 82%; у порівнянні з 2012р. показник збільшився на 3, 96 (253, 47%) ; 2013р. – зменшення на 2, 86 (-10, 71%) ; 2014р. – збільшення 11, 29 (537, 63%).
Рентабельність власного капіталу показує величину прибутку, яку отримає підприємство (організація) на одиницю вартості власного капіталу. Рентабельність продажів капіталу на 2015р. : у порівнянні з 2011р. зменшилася на 187, 04 або 6, 48%; у порівнянні з 2012р. показник зменшився на 65, 57 (67, 21%) ; 2013р. – зменшення на 215, 50 (-7, 75%) ; 2014р. – зменшився 482, 53 (-141, 27%).
Рентабельність активів за нерозподіленим прибутком на 2015р. у порівнянні з 2011 зменшилася на 2307 або 39, 57%, у 2012р. – збільшення на 2532 (176, 20%), у 2013 р. – зменшення 3563 (-7, 22%), у 2014 р. – збільшення на 8097 (343, 67%).
Рентабельність продажів за нерозподіленим прибутком на 2015 р. порівнянні з 2011 зменшилася на 58, 57 або -69, 43%, у 2012р. – зменшився на 45, 75 (-32, 34%), у 2013 р. – зменшення 32, 11 (7, 10%), у 2014 р. – зменшився на 17, 21 (50, 21%).
 
2.3. Факторний аналіз змін рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ»
 
Факторний аналіз – це метод дослідження економічної діяльності, в основі якого лежить аналіз дій різноманітних факторів на результати виробництва. [38]
Якщо на аналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод – елімінування (від латинського слова eliminare – виключати, усувати). Суть цього методу полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу автор використав метод ланцюгових пвдстановок.
Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зліва направо зазначаються всі необхідні фактори. Потім наводиться “добуток факторів”, або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником і плановим становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками. Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, поки в останньому рядку не будуть всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.
Отже, за умови дії n-факторів здійснюється n-підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця нового розрахункового показника та попереднього. Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу підприємства за даними ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ» (табл. 2. 3)
За даними факторного аналізу підприємства ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ», можна зробити наступні висновки: на 2015р. у порівнянні з 2011р. найбільш впливовим є фактор рентабельність продажів він виступає негативнім, як і усі інші по прибутку від продажів (-16993, 68), наступним за ним іде фактор рентабельність власного капіталу (-775, 24), рентабельність продажів за нерозподіленим прибутком (-91, 04) – перераховані показники мали позитивний ефект на рентабельність підприємства.
Отже, за даним алгоритмом можемо розрахувати загальний вплив трьох факторів на рентабельність підприємства: рентабельність продажів по прибутку від продажів (-16993, 68) + рентабельність власного капіталу (-775, 24) + рентабельність продажів за нерозподіленим прибутком (-91, 04) = -17859, 97.
За результатами факторного аналізу видно, що зміни абсолютно всіх показників мали негативний ефект на рентабельність підприємства.
Подібно був проведений факторний аналіз 2015 р. у порівнянні з 2012 р. (загальний вплив факторів – 27651, 79), 2013 р. (загальний вплив факторів – 17812, 01), 2014 р. (загальний вплив факторів – 85900, 16). (Додаток Б)
Найменший негативний показник зафіксований при заміні показників 2015р. на 2013 р., найбільший вплив мав фактор рентабельність власного капіталу. На 2015р. у порівнянні з 2014р. був зафіксований позитивний вплив факторів рентабельності продажів по прибутку від продажів (78060, 40) та рентабельності продажів за нерозподіленим прибутком (67371, 65). Найбільшого негативного значення загальна сума факторів вийшла при зміні показників 2015 на 2014 (- 85900, 16).
 
Таблиця 2.3. Факторний аналіз рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ» 2015р. у порівнянні з 2011р.
 
 
2.4. Визначення резервів поліпшення рентабельності ПАТ «КРИВОРIЖХЛIБ» та його платоспроможності
 
Рентабельність підприємства перш за все залежить від прибутку.
Тому резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.
1. Підприємству необхідні технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційні технології, так як на ПАТ «Криворіжхліб» застаріле обладнання і це спричиняє перерви у виробництві. Нові технології дозволять виробляти продукцію безперервно та в більшій кількості.
2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі. На підприємстві застаріле обладнання, тому треба більше приділяти уваги ремонтним роботам, не використовувати агрегати на повну потужність.
3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності. Перед ПАТ «Криворіжхліб» розв'язуються проблеми подорожчання електроенергії та газу. Тому потрібно розробити стратегію зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізувати управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.
4. Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприєство. Підприємству ПАТ «Криворіжхліб» необхідно максимально мобілізувати резерви собівартості продукції для його ефективного функціонування.
5. Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.
6. Для збільшення продажу продукції потрібно підвищити якість продуктів праці. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо. Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим підприємство має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції та окремими стадіями маркетингових досліджень.
7. Для збільшення обсягу отримуваного прибутку підприємством необхідно вибрати та застосовувати правильну тактику в області встановлення цін.
8. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники. Тому керівництву підприємства потрібно підвищити якість працівників та продуктивність їхньої праці. Найголовніший чинник який стимулює до праці це мотиваційний. Треба запропонувати працівникам грошові заохочення за понаднормовий виробіток, підтримувати сприятливий соціальний мікроклімат в трудовому колективі. Єдність колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи.
9. Для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства спробувати впровадити досконаліші методи роботи. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.
10. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.
11. Потрібно складати план із прибутку на належному рівні, професійно грамотно, щоб підприємство мало змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку діяльності, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.
12. Одержувати додатковий прибуток і підвищити рентабельність підприємству дозволяє висока ділова репутація. Тому вчасне розрахування з постачальниками, якість та швидкість наданих товарів і послуг, прийнятна ціна дозволить підвищити рівень репутації підприємства, як наслідок збільшення покупців. [33]
 
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Постановка задачі – це формування початкових посилань, необхідних для розв'язання задачі, і описання її математичного змісту. У постановці задачі відображаються її організаційно-економічна суть, зміст постановки, періодичність розв'язання, зв'язок задачі з іншими задачами, організація збирання початкових даних або використання наявних у базах даних, часові обмеження на видання розв'язку задачі.
Автоматизоване рішення задач обліку доходів, витрат і фінансових результатів базується на підготовці веденні інформації до обробки, яка включає первинні документи.
Сучасний бухгалтер займає одне з провідних місць в управлінні підприємством. Він займається не тільки веденням бухгалтерського обліку. Але і здійснює велику роботу, що включає планування, контроль, оцінку, огляд діяльності, проводить аудит та розробку управлінських рішень відповідно господарської діяльності підприємства.
Необхідною умовою удосконалення управління є корінна реконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ). Одним з основних завдань є подальший розвиток та удосконалення інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління і технічних засобів.
В зв'язку з новими умовами роботи роль бухгалтерського обліку повинна бути зміненою, а методологічні і методичні аспекти піддані суттєвим корективам. Бухгалтерський облік та бухгалтерська інформація в умовах автоматизованої обробки інформації використовується значно ширше, а ніж при ручній обробці даних.
Змінюється і мета бухгалтерського обліку. Він все в більшій мірі повинен ставати складовою частиною управлінської системи підприємства. Цей процес розвивається повільно і відстає від темпів удосконалення технічного оснащення обліку.
В результаті, не зважаючи на збільшення обсягів облікової інформації, викликаною збільшенням джерел та користувачів, зростання матеріальних та трудових витрат на ведення обліку, пов'язане з запровадженням ПЕОМ, споживча вартість бухгалтерської інформації суттєво залишилась без змін.
На сучасному етапі підприємствам необхідна автоматизована система обліку на базі сучасних засобів обчислювальної техніки, яка дозволяє забезпечити:
  • повне та своєчасне задоволення інформаційних запитів користувачів;
  • виконання контрольних та аудиторських завдань, з метою отримання необхідної інформації про наявні відхилення;
  • отримання автоматизованим шляхом готових комп'ютерних управлінських рішень;
  • аналіз та прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства. 
Застосування обчислювальних машин призвело до змін в організаційній структурі та процесі прийняття рішень керівництвом. Значна кількість робіт на рівні середнього керівництва була виключена. В результаті обчислювальні машини вивільнили керівників середнього рівня від прийняття однотипних рішень та паперової роботи і таким чином дали можливість сконцентруватися на творчих завданнях.
Розподілена система обробки даних дозволяє керівникам вищої ланки контролювати діяльність підрозділів – оперативно підводити підсумки роботи та своєчасно приймати необхідні рішення.
Системний підхід до автоматизації обліку доходів, витрат і фінансових результатів передбачає машинне оформлення:
  • первинної облікової інформації – документів та носіїв;
  • ведення аналітичного та синтетичного обліку;
  • ведення зведеного обліку, складання періодичної та річної звітності;
  • машинну реалізацію інформаційно-довідкового забезпечення, контрольно-аналітичних функцій бухгалтерського апарату;
  • оформлення управлінських рішень;
  • машинну реалізацію передачі підсумкової інформації системи автоматизованого обліку, тобто інформаційного забезпечення даними про результати господарської діяльності підприємства.
Основними методологічними принципами автоматизації обліку на базі АРМ бухгалтера, покликаними забезпечити єдність методів розробки та функціонування як єдиної системи, необхідно вважати:
  • децентралізовану організаційну форму експлуатації засобів автоматизації в місцях виникнення облікової інформації, безпосередньо в бухгалтеріях та інших службах, де виникає та використовується первинна облікова інформація про господарські операції, що підлягають відображенню в бухгалтерському обліку;
  • використання функціонального змісту автоматизованої системи бухгалтерського обліку, директивних вказівок з питань його організації та методології, які забезпечують єдину методологічну основу його ведення;
  • автоматизацію складання документів первинного обліку на паперовому та машинному носіях на ділянках з масовим характером виникнення господарських операцій та передачу цих даних бухгалтеру відповідної ділянки обліку для автоматизованого вводу та відображення даних бухгалтерського обліку:
  • організаційну структуру внутрішньомашинного інформаційного фонду задач обліку та аналізу, адекватну структурі зовнішнього документного зберігання даних обліку та аналізу в облікових регістрах в вигляді машинних інформаційних таблиць, що відображають набори машинних первинних документів, набори машинних документів – регістрів обліку;
  • формування управлінської, облікової, контрольної та аудиторської інформації в запитному режимі в доступному та зручному вигляді;
  • створення автоматизованих робочих місць бухгалтера з повністю автоматизованої системи розрахунків та відображення інформації з пропозиціями про прийняття управлінських рішень;
  • створення інформаційної мови показників обліку, контролю та аудиту для автоматизованого формування запитної інформації;
  • розробка шляхів досягнення мети без врахування та за врахуванням резервів підприємства.
АРМ спеціаліста дозволяє реалізувати задачі бухгалтерського обліку і контролю в регламентному і діалоговому режимах. За допомогою ПЕОМ можна здійснювати децентралізовану обробку даних на АРМ бухгалтера – спеціаліста по різних ланках обліку (функціях управління) і в реальному часі передавати отримані результати на ЕОМ вищого рівня з метою складання зведених регістрів бухобліку, звітності, здійснення аналізу, контролю господарської діяльності і формування управлінських рішень. Такий підхід сприяє скороченню термінів обробки обліково-аналітичної інформації, підвищенню її оперативності, якості, вірогідності і прийняттю управлінських рішень. [39. C. 384]
Великі багатомодульні облікові програми договірної роботи (наприклад, «1С: Бухгалтерія 7. 7») дозволяють автоматизувати процес укладання договорів і описувати їх реквізити, основні і додаткові умови в декілька етапів. Після оформлення та затвердження договору він з'являється в реєстрі виконаних договорів і стає доступним в інших модулях системи. Під час подальшої роботи можна формувати рахунки, замовлення, платіжні доручення та накладні відповідно до стадій виконання договорів.
Схема прив'язки документів при цьому наступна: рахунки і замовлення прикріплюються до договорів, а накладні, акти виконаних робіт і платежі можуть прикріплюватись як до рахунків, так власне і до договорів.
Загальний аналіз за різними видами договірної діяльності здійснюється в звітах. За допомогою них можна:
  • переглянути зведений реєстр договорів;
  • сформувати оперативне зведення по контрагентах, що уклали договори з підприємством;
  • вивести борги за конкретним договором на конкретну дату;
  • перевірити розрахунки за конкретним договором тощо.
Отже, в модулі обліку договірної діяльності можна отримати повну інформацію про стан справ за будь-яким договором в різноманітних розрізах. Інформація надається в оперативному режимі і дозволяє користувачу приймати управлінські рішення відповідно до реального стану справ.
Для обліку розрахунків в комп'ютерних програмах потрібно створити об'єкти нормативно-довідкової інформації:
  • інформацію про агентів (структурний підрозділ або відповідальна особа, що несе відповідальність по укладанню і виконанню договору) ;
  • реквізитів контрагентів (організації або фізичні особи, що мають договірні відносини з підприємством) ;
  • інформації про укладені договори (документ, що є підставою здійснення операцій).
За допомогою програми «1С: Бухгалтерія 7. 7» можна автоматизувати наступні операції:
1) укладання договору – введення первинного документу «Договір постачання» в базу даних програми;
2) надходження коштів на поточні рахунки підприємства за договором на підставі банківських документів – формування записів по дебету рахунків грошових коштів і кредиту відповідних рахунків;
3) формування звітів по договорах, завершених до настання встановленого строку;
4) формування звіту за договорами, за якими на дату початку дії договору не відбулося руху грошових коштів або матеріальних цінностей.
Всі сучасні програмні продукти для бухгалтерії, в тому числі і „1С: Бухгалтерія 7. 7” дозволяють вести не тільки синтетичний, але й аналітичний облік господарських операцій. Навіть прості програми для малих підприємств, які мають тільки один рівень аналітичного обліку, дозволяють одержувати інформацію про фінансові результати діяльності підприємства.
Практично всі бухгалтерські програми, дозволяють формувати регістри, зведені проводки, відомості залишків по синтетичних та аналітичних рахунках, контрольні відомості за станом розрахунків. Все це – можливості, які властиві всім бухгалтерським програмним продуктам і не залежать від бухгалтерського рахунку, по якому ведеться облік.
У багатьох програмах реалізовані механізми налагодження, що дозволяють користувачу встановлювати порядок розрахунку згорнутого або розгорнутого сальдо по рахунках. В залежності від встановлення ознаки „тип сальдо рахунку” бухгалтер може примусити програму в одних звітах показувати згорнуте сальдо активно-пасивних рахунків, а в інших – розгорнуте. Це можливо здійснити в підпрограмі „бухгалтерський конструктор” „1С: Бухгалтерія 7. 7”.
При використанні різних комп'ютерних програмних систем для отримання зведеної інформації за взаєморозрахунками найкращою можна вважати програму, що дозволяє вказати користувачу той рівень ієрархії аналітичних рахунків конкретного рахунку, починаючи з якого програма повинна одержувати розгорнуте сальдо.
Наприклад, щоб для рахунку „Розрахунки по податках і платежах” сальдо можна було встановити «згорнутим» на рівні субрахунків (видів податків) і «розгорнутим» на синтетичному рівні (переплата сум того чи іншого податку не може компенсувати несплату іншого). Якщо ж на будь-якому рахунку для обліку розрахунків відкриті субрахунки, а до них аналітичні рахунки розрахунків з конкретними контрагентами, то сальдо повинно „розгортатися” вже на рівні субрахунку для коректного відображення стану розрахунків.
При багаторівневій побудові аналітичного обліку доцільно мати розгорнуте сальдо на рівні рахунку або субрахунку, але не на рівні певного контрагента. У будь-якому випадку визначення рівня, на якому необхідно мати розгорнуте сальдо, справа конкретного бухгалтера. Комп'ютерна програма повинна мати можливість налагодження розрахунку згідно потреб користувача.
 
ВИСНОВКИ
 
В роботі було розглянуто теоретичні аспекти визначення та підвищення на основі чого ми дійшли наступних висновків та пропозицій.
У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:
- показники, розраховані на основі прибутку (доходу) ;
- показники, розраховані на основі виробничих активів;
- показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.
Найголовнішою задачею для підприємств є управління прибутком через зниження собівартості виробництва.
Стратегія підвищення прибутковості підприємства повинна спрямовуватись на:
  • виявлення і ліквідацію втрат і збитків, їх причин і перебудову організаційної структури таким чином, щоб підприємства могли б одержувати максимальний прибуток;
  • налагодження жорсткого внутрішньогосподарського контролю і проведення глибокої ревізію діяльності, інвентаризації статей балансу, детальне вивчення складу матеріальних цінностей, особливостей готової продукції, дебіторської заборгованості;
  • впровадження автоматизованої системи інформації, яка б могла своєчасно, достовірно, повно і систематично надавати керівним органам підприємства необхідну інформацію про зовнішні та внутрішні умови, інформацію про реальний економічний стан на підприємстві;
  • об’єктивна оцінка недоліків у керівництві, практичній діяльності та кваліфікації керівного персоналу; вдосконалення методів управління підприємством на основі правильного добору керівників, підвищення рівня їх загальної і спеціальної освіти, а також шляхом застосування колективних форм керівництва підприємством;
  • постійне дотримання розрахунково-платіжної дисципліни при розрахунках як з постачальниками, так і з покупцями продукції.
Під час планування чистого прибутку на підприємстві не враховується розподіл витрат на постійні і змінні, не досліджується взаємозв’язок між обсягом виробництва, витратами і ціною продукції. Тому пропонується під час планування чистого прибутку підприємства проводити операційний аналіз, який дозволяє забезпечувати залежність прибутку від витрат і обсягу реалізації, тобто визначати чутливість прибутку до різних напрямів планування виробничо-господарської діяльності. Застосовуючи операційний аналіз, можна передбачати всі варіанти впливу зміни обсягу реалізації ціни, витрат на величину прибутку і обрати прийнятний для підприємства варіант.
Найголовнішою задачею для ПАТ «Криворіжхліб»є управління прибутком через зниження собівартості виробництва.
Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників.
 
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
  1. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: [навчальний посібник. ] – К. : Центр учбової літе-ратури, 2009. – 256 с.
  2. Бондаренко Н. І., Войчук Г. І. Фінанси підприємств. / В. В. Докучаєва – X. : ХНАУ, 2004. – 62с.
  3. Іванілов О. С. Економіка підприємства: [підручник]/ О. С. Іванілов. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.
  4. Бачевський, Б. Є. Потенціал і розвиток підприємства: [навч. Посібник] / Б. Є. Бачевський, І. В. Заблодська, О. О. Решетняк. – К. : ЦУЛ, 2009. – 400 с.
  5. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. Посібник /За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного, К. : КНЕУ, 2001. – 457c.
  6. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств. – X. : ВД «ІНЖЕК», 2004. – 432с.
  7. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента- К., Эльга Ника-Центр, 2004. – с. 621
  8. Ивашенко З. Анализ показателей рентабельности (совершенствование в системе внутрипроизводственного менеджмента). // Бизнес-информ. -2004. – №10. – С. 163
  9. Цал-Цалко Ю. С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: [навч. Посібник. ]- 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: ЦУЛ, 2004. – 360 с.
  10. Музиченко А. С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. – К. : Кондор, 2005. – 406 с.
  11. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: [навч. посіб. ] – 2-ге видання. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 488с.
  12. Господарський кодекс України №436-IV від 16. 01. 2003. – К. : Атака, 2003
  13. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І. Методика і методологія економічного аналізу: [навч. посіб. ]/ Прокопенко І. Ф., Ганін В. І. – К. : ЦУЛ, 2008. – 430 с.
  14. Бачевський, Б. Є. Потенціал і розвиток підприємства: [навч. посібник ]/ Б. Є. Бачевський, І. В. Заблодська, О. О. Решетняк. – К. : ЦУЛ, 2009. – 400 с.
  15. Слав'юк Р. А. Фінанси підприємств. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 460с.
  16. Кулішов В. В. економіка підприємства; теорія і практика; [навчальний посібник. ] – К. : Ніка – центр, 2002. – 29с.
  17. Ковальчук I. В. Реальна економіка: навчальний посiбник з економiки пiдприємства – К. : ВIПОЛ, 2006. – 335 с.
  18. М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток. Економічний аналіз: [Навчальний посібник]/ Чумаченк М. Г. – К. : КНЕУ, 2001. – 540 с.
  19. Сідун В. А. Економіка підприємства: Навчальний посібник М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. -К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 435 с.
  20. Макаровська Т. П. Економіка підприємства: [Навчальний посібник] -К. : МАУП, 2003. – 298 с.
  21. Лайко П. А., Мних М. В. Фінанси підприємств. – К. : Знання України, 2004. – 428с.
  22. Господарський кодекс України №436-IV від 16. 01. 2003. – К. : Атака, 2003
  23. . Прокопенко І. Ф., Ганін В. І. Методика і методологія економічного аналізу: [навч. Посіб]/ Прокопенко І. Ф., Ганін В. І. – К. : ЦУЛ, 2008. – 430 с
  24. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. – К. : КНЕУ, 2001. – 227 с.
  25. Шегда А. В. Економіка підприємства: [Навчальний посібник. ] /Шегди А. В. – 2-ге вид. – К. : Знання-Прес, 2002. – 335 с.
  26. Примак Т. О. Економіка підприємства: [Навчальний посібник для студ. екон. спец. Вузів]/ Тетяна Примак, ; Ред. В. П. Розумний. -2-е вид., стер.. -К. : Вікар, 2002. – 175 с.
  27. Бондар Н. М. Економіка підприємства: [Навчальний посібник]. -К. : А. С. К., 2004. – 399 с.
  28. Кривицька О. Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку // Фінанси України. -2005. -№ 3. – С. 138 – 146.
  29. Семенов Г. А. Економіка підприємства: Навчальний посібник М-во освіти і науки України, ГУ ЗІДМУ. -К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 324 с.
  30. Сідун В. А. Економіка підприємства: Навчальний посібник М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. -К. : Центр навчальної літератури, 2003. -435 с.
  31. Smida- Режим доступу: http: //smida. gov. ua/
  32. Фінансовий аналіз: техніка розрахунків та моделювання економічних ситуацій: [навч. посіб. ] / Алєксєєв І. В., Мороз А. С., Романів Є. М., Хома І. Б. : Національний ун-т «Львівська політехніка». – Л. : Бескид Біт, 2003. -152 с.
  33. Фінансовий аналіз: [навч. посіб. ] / Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. : Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. – К. : КНЕУ, 2005. – 592с.
  34. Фінанси підприємств: [навч. пос. ]/ Гончаров В. М., Непочатов С. І., Пчелинська Г. В., Путінцев В. А. – Донецьк: ТОВ «Альматео», 2006. – 188 с.
  35. Фінанси підприємств: [навч. пос. : Курс лекцій/ За ред. проф. Кірейцева Г. Г. ] -Київ: ЦУЛ, 2002. -268 с.
  36. Фінанси підприємств: [Підручник/ Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А. М. ] – К. : КНЕУ, 2002. – 571 с.
  37. Фінанси підприємств: [посібник/ Колчіна Н. В., Поляк Т. Б., Павлова Л. П. та інш. /За ред. Колчіной Н. В. ] – М. : ЮНІТІ, 2003. – 413 с.
  38. Фінанси підприємств: [підручник / наук. ред. Поддєрьогіна А. М. ]. – К: КНЕУ, 2002. – 460 с.
  39. Фінансова діяльність підприємства: [підручник/Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. ] – 2-ге видання, перероб. і доп. – К. : Либідь, 2002. – 384 с.
  40. Шеремет А. Д. Фінанси підприємств. -М. : 2004. -343 с.

 

Фото Капча