Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аналіз Конвенції ООН "Про права дитини"

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

права дитини, проголошені у багатьох міжнародних угодах і деклараціях протягом останніх сорока років.

Недискримінація є важливим принципом Конвенції; діти повинні користуватися своїми правами без будь-якої дискримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконаннь, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, його батьків або законніх опекунів чи якихось інших обставин.
Основні положення Конвенції передбачають, що:
Кожна дитина має невід'ємне право на життя, і держави забезпечуюють у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Кожна дитина з моменту народження має право на ім'я і на громадянство.
У всіх діях судів, установ, які займаються питаннями соціального забезпечення або адміністративних органів першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Переконання дитини підлягають уважному розгляду.
Держава забезпечує здійснення кожною дитиною всіх прав без будь-якої дискримінації або різниці.
Діти не повині розлучатися зі своїми батьками, за винятком випадків, коли це роблять компетентні органи в Інтересах їхнього добробуту.
Держави мають сприяти з'єднанню сімей, дозволяючи в'їзду країни або виїзд з неї.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, однак держави повинні подавати їм відповідну допомогу і розвивати мережу дитячих закладів.
Держави повинні забезпечувати захист дітей від нанесення ім фізичної або психічної шкоди і відсутності піклування, включаючи сексуальні зловживання чи експлуатацію.
Держави забезпечують заміну догляду за дітьми без батьків. Процес усиновлення має ретельним чином регулюватися і повинні бути підписані міжнародні угоди, щоб були передбачені гарантії і забезпечено юридичний порядок у тому випадку, коли названі батьки хочуть вивезти дитину з країни, де вона народилася.
Неповноцінні діти мають право на спеціальне поводження, навчання і піклування.
Дитина має право на користування найбільш сучасними послугами системи охорони здоров'я. Держава повинна охопити нею усіх дітей, приділяючи при цьому першочергову увагу профілактичним заходам, пропаганді медичних знань і скороченню дитячої смертності.
Начальна освіта має бути безкоштовною і обов'язковою.
Шкільна дисципліна повинна підтримуватися за допомогою методів, що втілюють повагу людської гідності дитини. Освіта має готувати дитину до життя у дусі розуміння, миру і терпимості.
Діти повинні мати час на відпочинок та гру, й однакові можливості займатися культурною та творчою діяльністю.
Держави повинні захищати дитину від економічної експлуатації і роботи, яка може перешкоджати отримати освіту або завдавати шкоди його здоров'ю та добробуту.
Держави повинні захищати дітей від незаконного вживання наркотичних засобів, залученню їх до виробництва або торгівлі такими засобами.
Необхідно докласти всіх зусиль для відвернення викрадення дітей і торгівлі ними.
Смертна кара або пожиттеве ув'язнення не призначаються за злочин, вчинений особами до 18 років.
Діти повинні утримуватися під вартою окремо від дорослих; вони не повинні піддаватися тортурам або суворому чи принижуючому гідність поводженню.
Жодна дитина, яка не досягла 15-річного віку, не повинна брати участь у воєнних діях; під час збройних конфліктів дітям повинен бути забезпечений спеціальний захист.
Діти, які належать до національних меншин і корінних народів, мають вільно користуватися власною культурою, релігією та мовою.
Дітям, яким було завдано внаслідок поганого поводження, зневажання, або утримання їх під вартою, повинен бути забезпечено необхідний догляд або професійна підготовка для відновлення іхнього здоров'я та реабілітації.
Поводження з дітьми, причетними до порушень кримінального законодавства, має сприяти розвитку у дитини почуття гудності і значимості і має бути спрямоване на реінтеграцію у суспільстві.
Держави повинні широко інформувати про передбачені Конституцією права як дорослих, так і дітей.
Важливим завданням у найближчі десятиліття є підвищення рівня захисту дітей і заохочення їхніх прав. Приняття Конвенції про права дитини стало важливим кроком на цьому шляху, однак, потрібні будуть тривалі й наполегливі зусилля, щоб закріплені у ній принципи війшли до законодавства та адміністративної практики, а у повсякденне життя.
Захист прав дитини викликає необхідність проведення й багатьох інших, таких як створення у кожній країні національної комісії у справах дитини, незалежного органу для розгляду стану дітей, організації обговорення усіма зацікавленими сторонами тих проблем, які необхідно вирішити при здійсненні прав дитини, висуненні ініціатив, розробці заходів і програм в інтересах дітей.
Крім того, існуючі установи та організації, наприклад, релінійні організації, профспілки, асоціації батьків і викладачів повинні відіграти важливу роль у ствердженні прав дитини й у забезпеченні ширшої пропаганди Конвенції. Ці та інші неурядові організації мають прямий контакт з місцевими общинами та групами, що мають особливий інтерес. Важливо, щоб інформація про права дитини була доступною і впливовою там де люди працюють і живуть; у цьому полягає одна з основоположних причин необхідної підтримки діяльності цих організацій і сприяння їхньому співробітництву.
Конвенція передбачає, що на міжнародному рівні слід надавати підтримку і виділятити ресурси для Комітету прав дитини. Інших органів з прав людини, які сприяють заохоченню прав дитини, а також програмам, спрямованим на захист дітей від тієі небезпеки, яка загрожує ім найбільше, чи то дитяча праця, торгівля й контрабанда дітьми або іх викрадення, зловживання наркотичними засобами й багато інших форм експлуатації, а також відсутність піклування про дітей.
Захист і заохочення прав дитини є лише частиною загальних зусиль Організації Об'єднаних Націй щодо забезпечення здійснення всіма людьми прав людини й основних свобод, незалежно від раси, статі, мови або релігії. Ці загальні зусилля, здійснювані за допомогою угод комітетів експертів, розслідування фактів порушень, а також інформаційних програм і програм допомоги мають проводитися поряд із заохоченням прав дитини, оскільки дитина може бути по-справжньому вільною лише у вільному суспільстві, по-справжньому здоровою лише у здоровому суспільстві, й бути у справжній безпеці лише у безпечному середовищі.
Держави-учасниці, які бажають отримати допомогу у питанні виконання ними своїх обов'язків у відповідності до Конвенції про права дитини, можуть звернутися до Центру прав людини Організацій Об'єднаних Націй за спеціальною консультативною допомогою.
 
2. Визначення актуальних проблем соціальної роботи в Україні (на основі публікацій часопису “Соціальна політика і соціальна робота” за 2007 р.)
 
У науково-популярному і громадсько-політичному щоквартальному часописі “Соціальна політика і соціальна робота” друкуються наукові і дискусійні матеріали щодо актуальних проблем соціальної сфери, інформація про практичний досвід діяльності соціальних служб в Україні та за кордоном.
На основі контент-аналізу змісту номерів часопису за 2007 р. слід відзначити, що до пріоритетних напрямів інформування належать:
реформування системи пенсійного забезпечення;
реформування пенітенціарної системи та створення системи ресоціалізації тих, хто виходить із місць позбавлення волі;
реформування системи охорони здоров’я;
політика запобігання вживанню наркотиків та зменшення шкоди від вживання наркотиків, створення системи ресоціалізації людей, залежних від психоактивних речовин;
гендерна політика;
розвиток соціальних послуг на рівні громад;
розвиток соціального партнерства і соціального замовлення;
впровадження нових методик і технологій у державних і недержавних соціальних службах.
Окрема увага присвячена, зокрема, таким питанням, як соціальна робота як старе й нове явище для України; сучасні тенденції розвитку соціального обслуговування у світі; ключові ідеї реформування системи надання соціальних послуг в Україні; а також читачам пропонується короткий словник термінів та корисні посилання в Інтернеті щодо питань надання соціальних послуг.
Найбільшої уваги в контексті актуальності заслуговують публікації В. Дьяченка “Концептуальні засади реформування системи соціальних послуг в Україні”, Л. Скоропади “Розробка та апробація державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг вдома”, Н. Кабаненко “Інноваційні підходи в наданні соціальних послуг: як застосувати їх на практиці? ”, Т. Семигіної “Планування соціальних послуг на місцевому рівні” та ін. Серед інтерв’ю слід візначити дописи Грега МакТаггарта “Зміни в соціальній сфері України: погляд у минуле й майбутнє”.
Актуальні проблеми дослідної роботи у сфері соціальної політики і практики соціальної роботи висвітлені у ряді публікацій, серед яких “Стандарти якості та необхідні інновації як гарантія належного рівня соціальної роботи” (С. Ейр), “Фінанси стаціонарних установ: потреба в реформуванні” (С. Слухай), “Ліцензування суб’єктів надання соціальних послуг в європейських країнах” (Р. Тофтісова-Матерон), “Система соціального захисту в Польщі: рефлексія візиту” (О. Савчук), “Соціальна дія: методологія тренінгу та розвитку громади” (К. Бердж).
Отже, у досліджуваному часовому інтервалі у часописі розглядаються та аналізуються актуальні проблеми соціальної роботи і соціальної політики як теоретико-методологічного, методичного, так і емпіричного характеру.
 
Список використаних джерел:
 
Конвенція про права дитини (ратифіковано Постановою ВР № 789-XII (789-12) від 27. 02. 91) / Соціальна політика в Україні6 зб. док. і мат. – К. : УДЦССМ, 2001.
Лукашевич Н. П., Туленков М. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. – К., 1999.
Соціальна політика і соціальна робота: науково-популярний і громадсько-політичний часопис. – 2007. – №№1-4.
Соціологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / pа ред. В. Г. Городяненка. – К. : Вид. центр “Академія”, 2000.
Теорії і методи соціальної роботи: підр. для студ. ВНЗ / за ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005.
Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. – К. : Знання, 2008.
Фото Капча