Аналіз випадків застосування перекладацьких трансформацій у перекладі суспільно – політичних текстів в мові гінді

 

 

Генералізація (процес, зворотна конкретизація) вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вище заходів упорядкованості відповідної їй за змістом одиниці в перекладаючій мові і полягає в заміні приватного загальним, видового поняття родовим. При перекладі з гінді на українську цей прийом застосовується набагато рідше, ніж конкретизація. Це пов'язане з особливостями лексики гінді. Слова цієї мови частіше мають більш абстрактний характер, ніж українські слова, пов'язані з тим же поняттям.

Класичним прикладом генералізації з художної літератури може служити переклад:

... Він часто до мене їздить, майже щотижня.

... Він нам показав пошарпану індіанську ковдру – вони з місіс Спенсер купили її у якогось індіанця...

Іноді генералізація застосовується у відповідності зі стилістичними нормами, прийнятими в українській мові і літературі. Наприклад, у художніх творах українською мовою не прийнято з пунктуальною точністю вказувати зріст і вагу персонажів, якщо це не пов'язано зі спортивними міркуваннями.

Необхідність генералізації може бути викликана і небезпекою спотворення сенсу при перекладі слова або словосполучення його словниковою відповідністю.

Слід зазначити, що в процесі перекладу одне і те ж слово може піддаватися лексичній трансформації в протилежних напрямках: у бік звуження та розширення значення, тобто може бути як об'єктом конкретизації, так і генералізації.

 

 

У деяких випадках для того, щоб правильніше і зрозуміліше передати зміст вихідного матеріалу, у перекладача може виникнути потреба ввести кілька додаткових слів. Це трапляється як при перекладі з української на гінді, так і навпаки.

Причини криються у відмінностях синтаксису, граматики, відсутності чітких лексико-семантичних еквівалентів у мові перекладу, а також, іноді, в чисто стилістичних міркуваннях.

Українські речення зазвичай більш короткі, і при їх перекладі потрібно додавати відсутні одиниці.

Куди б ти не пішов, – я піду за тобою.

Видно, що в українському варіанті прямо не вказано, за ким піде автор. Проте абсолютно зрозуміло, що для більш точного перекладу на українську просто необхідно додати відсутній смисловий елемент.

Також лексичні додавання потрібні при адаптації якоїсь інформації для кінцевого читача:

Я гадаю, що кожен може знайти собі роботу на літній сезон на Середземноморському узбережжі, в готелях, тематичних парках або інших місцях.

У разі, якщо необхідності передавання «комунікативного членування речення», коли важлива сама його структура, також може використовуватись додавання. Дуже яскравим прикладом є переклад з української мови на гінді речення з опущеним підметом:

У 2013 році будуть збільшені ставки податку.

Ще одним частим випадком вживання додавань є переведення одиночних слів і словосполучень, на які накладено не тільки лексичний, а й граматичний сенс.

Іноді така граматична різниця стирається при однаковому значенні –– промисловість Франції. Але, якщо необхідно зберегти в перекладі на українську мову множину, то перекладачеві не уникнути введення додаткового слова «галузі «, наприклад:

У всіх випадках вживання лексичного доповнення, перекладачеві потрібно бути більш обізнаним у сфері теми вихідного тексту. Необхідно розуміти, «що» хотів сказати автор і «чому» він зробив саме так, адже знаючи це можна перекласти текст максимально адекватно і зрозуміло для кінцевого читача.

 

 

Прийом опущення є процесом, протилежним прийому лексичних додавань при перекладі. Прийому опущення характерний відмовою від передачі в тексті перекладу семантично надлишкових мовних одиниць. Значення таких одиниць звичайно можуть бути легко відновлено в контексті. Як приклад тієї самої семантичної надмірності може розглядатися застосування в мові гінді парних синонімів (зазвичай двох слів, що вживаються одночасно і мають близьке значення), невластивих українській мові. При перекладі публіцистичних текстів один з цих синонімів опускається.

При перекладі публіцистичного тексту прийом опущення носить трохи інший характер, так як парні синоніми в цьому випадку розкривають суть політичного терміна. Спеціальні терміни можуть бути замінені на один загальновживаний і зрозумілий для більшості читачів.

Прийом опущення в перекладі використовується не тільки по відношенню до парних синонімів, але і відносно інших елементів висловлювання. Опущення в українському перекладі може супроводжуватися об'єднанням декількох речень.

Застосування прийому опущення, в деяких випадках, може бути пов'язане зі спробою і бажанням перекладача прибрати з тексту перекладу зайві елементи оригінального тексту. Наприклад, оригінал мовою гінді може включати в себе занадто багато всіляких заходів, ваг і тому подібних нераціональних включень до тексту.

Ще однією необхідністю використання прийому опущення може з'явитися бажання перекладача трохи стиснути текст. Вимушена компресія тексту при перекладі буває необхідна з урахуванням того, що перекладач передбачає подальшу перспективу збільшення обсягу тексту перекладу за рахунок власних доповнень і описів. Таким чином, переклад тексту може супроводжуватися як прийомом лексичних додавань, так і скороченням обсягу тексту шляхом опущення надлишкових елементів відповідно до мовних та стилістичних норм мови перекладу. При перекладі опущенню піддаються найчастіше слова, які є семантично надлишковими, і значення яких можна легко витягти з контексту. Одним із прикладів надмірності є вживання так званих «парних синонімів» – паралельно вживаних слів однакового або близького референціального значення, характерного для