Анатомія та морфологія рослин

3. Будова листка. Типи листків за наявністю або відсутністю їх елементів.

На певному етапі розвитку із зачатків формуються основні частини листка: листкова пластинка, листковий черешок і піхва. Проте, не у всіх рослин формуються листки з листковими черешками. В залежності від наявності листкового черешка розрізняють черешкові листки (у більшості рослин) і сидячі, коли листковий черешок відсутній. Сидячі листки мають односім’ядольні рослини, зокрема злаки. У таких рослин як жито, пшениця, кукурудза та ін. листок біля основи розширений і утворює, так звану піхву, яка обгортає частину стебла, в якій кріпиться до нього листок. Крім цих основних органів листка у деяких рослин, наприклад, у гороху, верби, конюшини, братків, акакції білої та ін. на стеблі біля основи черешка утворюються маленькі листочкоподібні утвори, які називаються прилистками. Форма і розміри прилистків у різних рослин можуть бути різними. У акації білої прилистки виростають у вигляді колючок, а в чини та підмаренників вони досягають розмірів звичайних пластинок. Основна функція прилдистків полягає в тому, що вони захищають молоді бруньки. Тому після розпусканя бруньок у деяких рослин прилистки відпадають (бук, дуб, тополя, осика та ін.). Прилистки мають діагностичне значення, оскільки вони розвиваються у представників певних груп. Вважають, що родини у представниківяких формуються прилистки знаходяться на низькому ступені розвитку порівняно до тих родин, у яких при листки відсутні.

4. Загальні закономірності морфологічної будови листка: лопатеві, пальчасті, перисті і роздільні листки, форма верхівки, основи і краю листкової пластинки, жилкування. Типи жилкування та їх характеристика.

5. Морфологічна різноманітність листків. Прості і складні листки, їх типи і характеристика. Різноманітність листків у рослин дуже велика. Всю різноманітність форм листків поділяють на дві олсновні групи: прості листки, які складаються з однієї листкової пластинки і черешка і складні, які складаються з кількох листкових пластинок на черешку. Прості листки зустрічаються у яблуні, груші, сливи, дуба, бука, тополі, пшениці, жита, осоки, верби, копитняка, звіробою, кропиви, сосни, тиса та ін. Складні листки мають: акація біла іжовта, горіх грецікий, чорний, гледичія, конюшина та ін. Однак, у деяких трав’янистих рослин спостерігаються перехідні форми пластинки складних листків. Листки з нерозчленованою листковою пластинкою бувають: лінійні (злаки, осоки та ін.), ланцетні (деякі види верби), еліптичні (черемха, крушина ламка), яйцеподібні (беладона, бук, бузок), оберненояйцеподібні (верба вушката), серцеподібні (липа), щиткоподібні (настурція), округлі (осика), лопатоподібні (горлянка), стрілоподібні (стрілолист), списовидні (щавель), ниркоподібні (копитняк).

Прості листки з розчленованою листковою пластинкою бувають:

Трійчастолопатеві, трійчасторозсічені, трійчастороздільні.

Пальчастолопатеві, пальчасторозсічені, пальчастороздільні.

Перистолопатеві, перисторозсічені, перистороздільні.

Складні листки таокж мають різноманітну форму. Розрізняють наступні форми складних листків: трійчасті (конюшина, пшениця), пальчасті (кінський каштан), парноперисті (акація жовта), непарноперисті (акація біла), двічіпарноперисті (гледичія), переривчасто – перисті, тричіперисті (рутвиця).

Форми краю листкової пластинки:

цілолкрая; пилчаста; двічіпилчаста; зубчаста; городчаста; виїмчаста.

Верхівка листкової пластинки може бути:

тупа; гостра; загострена; виїмчаста.

Основа листкової пластинки також може мати наступну форму: округлу, серцевидну, нирковидну, стріловидну, списовидну. Загальною властивістюяк для простих так і для складних листків є їх здатність утворювати жилки на листкових пластинках. За характером розміщенняжилок розрізняють кілька типів жилкування. Жилки (лат. nervi) – система провідних пучків в листкових пластинках рослин, по яких відбувається переміщення поживних речовин. Жилкування – розташування провідних пучків (жилок) на лдисткових пластинках рослин. Розрізняють типи жилкування: паралельне (у злаків), дугове (у полдорожника), пальчасте (у клена, калини), перисте (в яблуні, граба), дихотомічне (у гінкго), сітчасте (характерне для дводольних рослин).

6. Три формації листків. Гетерофілія і анізофілія. Тривалість життя листка. Листопад і його екологічне значення. Розрізняють три основні формації листка в межах рчного пагона: низові, середні і верхівкові. Формацію низових листків становлять недорозвинуті листки, наприклад, листки – сім’ядолей, покривні луски різноманітних бруньок, луски, кореневищ та надземних пагонів. Серединні листки – це основна маса листків, найбільш характерних для дпаного виду. Верхівкові листки, або верхівкова иформація – це листки, які розвиваються в верхній частині пагона. До такихилстківслід віднести приквітки. Вони виконують захисну функці і таокж недорозвинені. Зазначені формації листків розвиваються не на всіх і не у всіх рослин, значна мінливість спостерігається в межах однієї формації. Найбільш чітко виражена різниця у формі листків в межах однієї рослини називається гетерофілією. Гетерофілія чітко виражена у стрілолиста, шовковиці, плюща, жовтецю та ін. Крім явища гетерофілії у рослин спостерігається так зване явище анізофілія, або різниця в розмірах листків. Причому у різних рослин вона має неоднаковий характер. У жимолості листки швидше розвиваються