Анатомія та морфологія рослин

6. Лейкопласти.

Лейкопласти (від грец. leukos – білий і plastos – утворений) – безбарвні пластиди в клітинах більшості рослин. Основна функція, яку виконують лейкопласти пов’язана з утворенням органічних запасних речовин. Залежно від синтезу органічних речовин розрізняють види Л. :

Амілопласти (від грец. amilon – крозмаль і plastos – утворений) – безьарвні пластиди (лейкопласти), в яких відбувається синтез крохмалю. А. у великій кількості містяться в тканинах кореневищ, бульб, насіння тощо. Утворюються з пропластид.

Протеїнопласти (від грец. protos – перший і plastos – утворений) -один з видів лейкоплатсів, у яких відбувається синтез запасних білків. П. у великій кількості містяться в тканинах насіння та плодів.

Олеопласти (від лат. oleum – олія і грец. plastos – утворений) – один з видів лейкопластів, у яких утворюються і відкладаються олії (містяться наприклад, у клітинах насіння рицини, конопель, льону та ін.).

Лейкопласти зустрічаються у всіх органах рослин. Основна функція, яку виконують лейкопласти пов’язана з утворенням органічних запасних речовин. Їх можна виявити у клітинах ембріональних тканин, в цитоплазмі спор і жіночих гамет, в насінні, епідермі, бульбах, кореневищах і т. д.

Форма лейкопластів найчастіше округла, але може змінюватись, якщо в їх стромі містяться крохмальні зерна або білок. У рослинних організмах із вище зазначених видів найчастіше зустрічаються амілопласти. В них утворюється запасний крохмаль із цукрів, які надходять з листків в запасаючі тканини. У багатьох випадках крохмаль нагромаджується у такій кількості, що він відтісняє строму амілопластів в бік. Зосереджені амілопласти, в основному, у підземних органах – кореневищах, бульбах, а також в стеблах рослин. Форма крохмального зерна залежить від структури мембрани в стромі пластиди. Тому у різних рослин форма крохмального зерна різноманітна. Для багатьох видів рослин властива шаруватість крохмального зерна, що пов’язано з нерівномірним поступанням цукрів на протязі доби. Значно рідше зустрічаються в органах рослин олеопласти. Це менш спеціалізовані пластиди. Утворюються не з пропластид, як амілопласти, а з хлоропластів, які втратили хлорофіл. Крім нагромадження і синтезу жирів вони можуть запасати і крохмаль. Протеїнопласти здійснюють синтез запасного білку – протеїну. Найчастіше він зустрічається в тих рослин, які також накопичують запасні жири. Необхідно відмітити, що одні види пластид при відповідних умовах можуть переходити в інші. Це явище широко поширене серед овочевих, плодово-ягідних та інших сільськогосподарських культур.

7. Онтогенез і взаємоперетворення пластид.

В еволюційному плані висхідним типом пластид є хлоропласти, з яких, в процесі диференціації тіла рослинного організму на органи, виникли два інші типи пластид. В процесі індивідуального розвитку всі види пластид беруть свій початок з пропластид, а також майже всі види пластид можуть перетворюватись з одного виду в інший.

Лейкопласти → хлоропласти (розвиток листків, зародка із залідненої яйцеклітини) ;

Хлоропласти → хромопласти (наприклад, зелені листки восени жовтіють, червоніють, достигають плоди помідора, горобини та ін.) ;

Лейкопласти → хромопласти (видільні клітини при старінні) ;

Хлоропласти → лейкопласти (при перенесенні рослин в …..!!!)

Походження пластид на сьогоднішній день пояснюють виходячи з симбіотичної теорії, згідно якої під час формування клітини в процесі еволюції попередниками пластид були синьо-зелені водорості, або бактерії, які були впроваджені в клітину і поступово перетворились в пластиди та мітохондрії. Спочатку вони були оточені плазмалемою, неперервною з плазмалемою зачаткової клітини, тобто вони знаходились, по суті, поза протопластом, в його заглибинах. Відтак, оточуючі їх ділянки плазмалеми вияивлись відокремленими від плазмалітичної мембрани і перетворились в зовнішні оболонки органел. Внаслідок цього, ембріони перетворились в напівавтономні органели клітини, утворення і діяльність яких почали протікати при кооперації їх геномів з геномом ядра.

 

Тема 5. Будова ядра рослинної клітини.

1. Визначення, форма і розміри ядра.

2. Структура ядра: ядерна мембрана, нуклеоплазма (каріоплазма), ядерце.

3. Хромосоми: визначення, утворення та типи.

4. Поняття про каріотип. Диплоїдний та гаплоїдний набори хромосом. Поліплоїдія.

5. Хімічний склад ядра.

6. Функції ядра. Три стани ядра: інтерфазний, мітотичний, функціональний (робочий).

1. Визначення, форма і розміри ядра.

Ядро (від грец. karion, лат. nucleus) – обов’язкова складова частина живої клітини багатоклітинних і одноклітинних організмів. Я. керує генетичними і метаболічними процесами в клітині. Я. складається з ядерної оболонки, ядерця (одного або кількох), хроматину та акріолімфи. Ядро в рослинній клітині є обов’язковим компонентом і належить до її органоїдів. Вперше його побачив Я. Пуркіньє в 1825 р. у яйцеклітині курки, але в рослин його вперше описано в 1831 р. Броуном. Ядро завжди розташовано в цитоплазмі. В молодих клітинах воно досягає значних розмірів і як правило міститься в центрі клітини, а по мірі старіння клітини воно разом з цитоплазмою зміщується в бік. Необхідно відмітити, що ядро в процесі еволюційного розвитку рослин виникло не відразу. Первісні організми ядра не мали. Із сучасних рослинних організмів чітко сформованого ядра не мають бактерії та синьо-зелені водорості. Але замість нього в цитоплазмі є так звана центральне тіло – дрібні частини ядерної речовини. Форма ядра залежить від форми клітини, так і від функції, які вона виконує. Ядро може мати округлу, овальну або сплюснуту форму. В клітинах з високою фізіологічною активністю