Антропологізм як чинник гуманізації освіти (теоретико-концептуальні основи)

6. Антропологічний підхід, дав можливість встановити, що найбільш адекватною до антропологічно спрямованих навчання і виховання є особистісно орієнтована освіта, оскільки вона спирається на такі принципи саморозвитку учня, як: відповідність педагогічного впливу природі дитини; культуровідповідність (культура виховання і виховання культурою) ; соціовідповідність (створення сприятливих соціальних умов для успішного розвитку й саморозвитку дитини) ; амбівалентність (організація педагогічного впливу, який узгоджено з мінливими природними й внутрішньоособистісними умовами) ; гуманізм у вихованні.

7. Розроблено критерії реалізації педагогічного антропологізму в гуманістично орієнтованих інноваціях, до яких віднесено: усвідомленість гуманістичних цілей і завдань освіти з акцентуванням на розвиток і саморозвиток особистості, яка навчається і яка навчає; методологічна й гуманістична зумовленість загальнокультурних компонентів у змісті, формах, методах навчання й виховання; поширення контексту науково-предметного, процесуального, аксіологічного, особистісного компонентів освіти за рахунок диференціації, індивідуалізації, диверсифікації, безперервності; перехід від суб’єкт-об’єктної моделі управління педагогічним процесом до суб’єкт-суб’єктної, діалогічної форми організації навчання і виховання і створення освітніх умов, що спонукають до розвитку й реалізації психічної, соціальної і фізичної активності особистості; сформованість освітнього мислення педагогів, зорієнтованого на збереження й удосконалення природи людини, яка навчається, на її власний саморозвиток і зростання.

8. На основі концептуального аналізу процесу підготовки вчителя до гуманістично орієнтованої діяльності окреслено методологічні засади антропологічного педагогічного мислення. Критеріями реалізації педагогічного антропологізму в методологічній підготовці вчителя визначено: оволодіння майбутнім педагогом синтезованим антропологічним знанням, яке відповідає особистій програмі саморозвитку; інформаційне забезпечення процесу антропологічної підготовки вчителя; створення умов для креативності й активності в педагогічній діяльності; оптимізація навчальних планів і програм; інтеграція зусиль усіх підрозділів освіти, спрямованість педагогів на реалізацію особистісно зорієнтованих підходів до навчання. Організована на антропологічній методології підготовка студентів сприятиме розв’язанню завдань індивідуалізації навчання, широкому використанню комп’ютерних технологій, впровадженню інновацій у практику всіх рівнів освіти кредитно-модульної системи, отримання наукової педагогічної інформації на рівні входження в європейський освітній простір, що підкреслюється у документах і програмах Болонського процесу.

Дослідження не вичерпує всіх аспектів антропологізму як чинника гуманізації освіти. При подальшій розробці цієї проблеми є потреба звернути увагу на те, що основними стримувальними моментами у перспективних дослідженнях антропологізму є нескоординованість зусиль дослідницьких груп, які працюють у різних галузях гуманітарно-педагогічного знання; локальний характер, “подрібненість” вивчення освітнього процесу дитини, що відводить від бачення цілісної структури реалізації антропологічного підходу.

Подальшими напрямками дослідження антропологізму можуть бути: проблеми розвитку дитини у дошкільному періоді, оскільки значні антропологічні навантаження можна зафіксувати тільки в перші роки її життя і через антропогенез можна індексувати виміри, які необхідні для вивчення психології учня; розробка теорії емпіричного еволюціонізму, асоціативної концепції навчання, зоопсихологічної концепції про стадії і рівні розвитку психіки людини й поведінки тварин, що відкриє можливість проведення кросс-культурних порівняльних досліджень етологічного аспекту антропологічного підходу тощо.

 

 

I. Монографії:

1. Аносов І. П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект: Монографія. – К. : Твім інтер, 2003. – 391 с.

2. Аносов И. П., Никишенков А. А. Антропология и традиционные формы общения. – М: “ИФРЭ”, 2001. – 244 с. (внесок здобувача – 50%).

3. Аносов І. П., Афанасьєва Л. В., Арабаджі О. С. та ін. Етнокультурні процеси в Запорізькому краї у XIX-XX ст. – Мелітополь-М. : Скрипторий, 2001. – 176 с. (внесок здобувача – 30%).

4. Аносов І. П., Афанасьєва Л. В., Арабаджі О. С. та ін. Етнокультурні та етноантропологічні чинники в регіональному контексті: на прикладі історії Запорізького краю XIX-XX ст. – Мелітополь-М. : Скрипторий, 2002. – 196 с. (внесок здобувача – 50%).

5. Аносов И. П., Дубровский Д. И., Кулешов С. В. Человек в антропологическом измерении. – Мелітополь-М. : Скрипторий, 2002. – 400 с. (внесок здобувача – 30%).

6. Аносов И. П., Жильцов Н. А., Кулешов С. В., Неборский М. Ю., Элькин М. В. Интернет: социоантропологический аспект. – М. -Мелитополь: Скрипторий, 2002 – 120 с. (внесок здобувача – 60%).

7. Аносов І. П., Кулєшов С. В., Римаренко Ю. І. та ін. Джерела української гуманітарної думки. Науково-просвітня книга. – К. -Мелітополь. – М. : “Слов’янський діалог”, 2002. – 434 с. (внесок здобувача – 50%).

II. Навчальні посібники:

8. Аносов І. П., Хоматов В. Х. Анатомія людини. Навчальний посібник. – К. : Вища школа, 1995, 192 с. (внесок здобувача – 50%).

9. Аносов І. П., Хоматов В. Х Словник анатомічних термінів. Посібник. – К. : Вища школа, 1997, 160 с. (внесок здобувача – 50%).

10. Аносов И. П., Кулинич Л. Я. Основы эволюционной теории: Учебное пособие. – К. : Твім інтер, 1999. – 288 с. (внесок здобувача – 60%).

11. Аносов І. П., Хоматов В. Х. Анатомія людини у схемах. Навч. наоч. посібник. – К. : Вища школа, 2002, 191 с. (внесок здобувача – 60%).

12. Аносов И. П., Золотова Т. Е. Основы гистологии. Учебное пособие. – К. :