Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності

Аналіз досвіду реформ зарубіжних країн – на прикладі досвіду Туреччини, Індонезії, Малайзії, Кореї, Нової Зеландії, Чилі – показує, що на результат реформ значно впливають початкові умови, за яких уряд приймає рішення щодо реформування. Такими початковими умовами є макроіндикатори розвитку та характеристика банківських систем перед реформою: регресія процентної ставки, портфельні вимоги, контролююча система, рівень приватизації, наявність субсидій, відкритість потокам капіталу, рівень інформаційного капіталу, рівень підготовки кадрів тощо (табл. 1 і 2).

 

Таблиця 1

Макроіндикатори економіки напередодні реформи 

 

Залежно від початкових умов виявляється необхідний рівень втручання уряду у розподіл інвестиційних ресурсів, який в процесі реформи за трансформації цих первинних умов повинен поступово зменшуватися до контролю та управління через економічні стимули. Також реформи фінансового сектора не повинні передувати змінам в реальному секторі, оскільки фінансові установи, котрі навіть стабільно розвиваються, можуть зіткнутися з проблемами погашення клієнтських позик та погіршенням фінансового стану клієнтів. Необхідно враховувати, що проведення швидкої реформи може принести значний збиток і водночас орієнтація фінансів не стане ринковою. На прикладі шести країн показано шляхи реформування, які пройшли країни, та наслідки цих реформ (табл. 3).

Реформи спричиняють різноманітні кроки, що застосовуються з метою послаблення впливу держави на управління інвестиційними портфелями та регулювання цільовим кредитуванням, а також зменшенням втручання уряду у встановлення процентних ставок. Створення умов для конкуренції в фінансовому секторі і для появи нових фінансових продуктів, скорочення державного впливу, обмеження надмірного оподаткування і дозволяння бізнесу з контрагентами за кордоном також може бути частиною завдань реформ. Успіх цих кроків, хоча за загальним визнанням його важко визначити, може залежати від послідовності здійснення реформи і, особливо, від початкових умов і стану фінансового сектора, і економіки загалом.

 

Таблиця 2

Характеристика банківських систем перед реформою

 

Таблиця 3

Шляхи реформування, які пройшли країни, та наслідки реформ

 

Чилі Великий удар: повне скасування держконтролю за ставкою процента у 1975 р., приватизація всіх банків до 1978 р., вимоги щодо резервування знижено до кінця 1974 р. Контроль за капіталом небанківських установ збільшився протягом 2 років, банків у межах 5 років; всім фінансовим установам дали універсальні банківські повноваження. Одночасні реформи реальної економіки з середніми тарифами, зменшеними від майже 100% у 1973 р. до нижче за 30% у 1976 р., і дефіцитом бюджету, усуненим до 1975 р., з великим надлишком (активним сальдо) до 1979 р. 

Індонезія Усунено граничні межі міжбанківського кредитування, скорочено програму субсидованого кредитування, відпущено контроль за ставками процента за кредитування і депозити, припинено субсидії на процентні ставки за депозити. Друга стадія – 5 років після початку – заборона на новий вхід в банківський бізнес, ослаблення обмежень щодо розвитку філіальних банківських мереж для місцевих і іноземних банків, різке скорочення вимог до резервування (з 15% до 2%). Пізніше посилення прудоністського регулювання і повне скасування збережених субсидованих ліній кредитування від центрального банку. У 1990 р. часткова зміна реформи, коли висунуто було вимогу, щоб 20% кредитних ресурсів припадало на дрібні фірми. Супутня обставина програмі реформування реального сектора: дві великі девальвації, скорочення тарифів. 

Корея Почалося ослаблення регулювання питань щодо розгалуження філіальних мереж і управління на початку 1980-х, передано права власності на банки від держави до приватного сектора до 1983 р. Поступовий відхід від контролю і регулювання процентних ставок до 1988-1991 рр., але водночас збереглося імплікаційне тривале втручання. Велика кількість невиконаних зобов'язань за кредитними договорами зберігалася протягом 1980-х рр. Контроль за міжнародними потоками капіталу підтримувався протягом 1980-х. 

Малайзія Поступове збільшення контролю за довгостроковими депозитами і відкритими рахунками підприємств на початку 1970-х, повна лібералізація процентних ставок за депозити і кредити у 1978 р., пізніше відновлення управління процентними ставками в середині 80-х; повне скасування держконтролю знову в 1991 р. Скорочення програми пріоритетного кредитування з середини 1970-х. Активна роль центрального банку в розвитку валютного ринку і ринку цінних паперів протягом періоду реформи. Підвищилося невиконання зобов'язань за кредитними договорами в середині 1980-х рр., зниження невиконання до кінця десятиріччя. Головна програма скорочення дефіциту бюджету на початку 1980-х. 

Нова Зеландія Великий удар у 1984-1985 рр. : управління і контроль за процентними ставками і керівні принципи кредиту «банк банком» (міжбанківське кредитування) відмінено, валюту девальвовано і після цього пущено в обіг, збільшення контролю за капіталом, портфельні вимоги і резервування знижено, оголошене зниження тарифних ставок. Дозволено вхід в банківську систему новосформованим банкам у 1987 р., початок реалізації державних фірм і тарифних скорочень виробничого сектора. Також послаблено обмеження, які сегментують різні фінансові установи. Резервний банк представив закон про цінову стабільність, який було затверджено у 1989 р. ; стиснення грошово-кредитної і фінансової політики з 1987 р. 

Туреччина Стадія 1: скасування граничних меж процентних ставок за депозити і кредитування, введення дипломатичного корпусу в середині 1980-х; ослаблено вимоги щодо вступу в небанківський фінансовий сектор. Криза ввела заново регулювання і межі входу.

Стадія 2: введення часткового страхування банківських внесків та нового