Баптизм в Україні

У декларації баптистів за 1926 рік говорилося: «Ми, росіяни баптисти, при цараті не мали ніякої можливості на здійснення в Росії чого-небудь подібного: але нині ми маємо надію на те, що в дорогому серцю нашому великому СРСР ми не виявимося за своїми західними братами по вірі» 46

Таким чином, після 1917 року спостерігається незвичайний успіх поширення баптизму в СРСР. «Братерський Вісник» за 1947 р. повідомляє, що «за цей період... баптистський рух зросло до величезних розмірів і в більшому ступені, чим за всі попередні роки. Рух охопив не тільки російський й український народ, але й ін. народності, що населяють Радянський Союз (вірменів, грузина, осетин і мн. інші»).

У наш час баптистський рух перетворився в могутню об'єднану релігійну організацію. У «Братськом Віснику за 1947 р. ми читаємо: «якщо в 1912 р. євангельських християн і баптистів у Росії нараховувалося всього 100 тис. чоловік, то в даний час у нашому братерстві мається більш 3500 громад і груп і понад 350 тисяч хрещених членів, а з родинами й обличчями, на яких поширюється євангельський вплив, кількість досягає до 4-х мільйонів чоловік» (там же, стор. 12).

В даний час у СРСР нараховується понад 5000 церков з числом хрещених членів близько 600 тисяч чоловік, це число безперестанне росте.

Сучасний баптизм являє собою об'єднання чотирьох подібних, але раніше існували окремо сект? баптистів, євангельських християн, частина чи п'ятидесятників союзу християн віри євангельської (та, що відмовилася /частина/ від говоріння на інших мовах) і братерських меннонітів. Перші дві секти об'єдналися в жовтні 1944 р. у ВСЕХБ (Усесоюзна Рада євангельських християн-абптистів), а через рік до них приєдналася частина п'ятидесятників, а в 1963 році брат. менноніти 48. Секта строго централізована, має свою Всесоюзну Раду в Москві, мережа організацій у республіках і областях і входить у Всесвітній союз баптистів, центр якого знаходиться в США (Вашингтон) 49.

Оскільки віровчення сект, що складають нині Всесоюзна Рада євангельських християн баптистів, по багатьом основних пунктах догматики подібно між собою, те необхідно колись познайомитися з історією євангельських християн і християн віри євангельської (п'ятидесятників), вказавши особливості останніх, потім зупинитися на докладному розгляді (критичному розборі) основних положень віровчення ВСЕХБ.

 

ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯНИ (ПАШКОВЩИНА)

 

Приблизно одночасно з розвитком штундо-баптистского руху на півдні Росії та України виникли перші громади євангельських християн у Петербурзі, але цього разу у вищих колах. Віровчення євангельських християн (пашковцев) у Россію та Україну було занесено англійським лордом Гренвилем Редстоком і на початку (по його прізвищу} називалося редстокизмом. Редсток, по своєму народженню і матеріальному стану, належав до вищої англійської аристократії і своє утворення одержав в Оксфордском університеті.

У 1874 р. він прибув у Петербург і став улаштовувати релігійні збора, на яких вимовляв імпровізовані молитви, читав і пояснював Свящ. Писання і проповідував своє навчання. Російська інтелігентна аристократія, ще з часів Катерини II, під впливом французьких вільнодумців став відчужуватися від Православної Церкви. І от це вище петербурзьке суспільство, виховане в дусі чи невір'я формалізму і холодності у вірі, але блукаючий в пошуках релігійного задоволення, жадібно кинулося на збора лорда Редстока, і незабаром у нього з'явилося чимало послідовників і (особливо) послідовниць з вищого суспільства. Його проповіді, вимовні французькою мовою, залучили до себе багатьох знатних у столиці слухачів.

Після від'їзду Редстока на чолі його послідовників став Пашков, аристократ по походженню і вихованню, належав до числа самих багатих російських поміщиків: у нього були величезні маєтки в Звенигородському повіті, у Новгородській губернії і Тамбовської. У молодості він вів бурхливе життя і до релігії відносилося холодно і зневажливо, а коли захоплюючи навчанням Редстока, те був уже хворобливим епілептиком і зовсім переситився життям людиною. У Петербурзі в нього був розкішний будинок, де і стали, за його пропозицією, збиратися послідовники Редстока для молитви. Керуючи цими зборами, Пашков, у всім, навіть у дріб'язках, намагався наслідувати свого вчителя і, хоча не володів ні знаннями, ні ораторськими здібностями, але мав значний успіху слухачів-аристократів, чому особливо сприяли його частування і грошова допомога..

Не задовольняючи цим, він постарався залучити на свої збора і простий народ; робітників; мастерових, двірників, куховарок, ремісників і т. п. ; відкрила Петербурзі на свої особисті засоби дарові їдальні, чайні і читальні, що ввечері зверталися в пашковские молитовні будинки й аудиторії, робив нужденним матеріальну допомогу і т. д. Послідовниці його – аристократки – їздили, під видом добродійності, по різних кублах і нічліжних будинках і вели там мови в дусі його навчання. Нерідко Пашков залишав Петербург і роз'їжджав по Росії, поширюючи усюди своє навчання, а з 1380 р., коли йому були заборонені