Безпека життєдіяльності

3. Політична економія: Навч. посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін. ; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. К. : КНЕУ, 2001. – 508 с.

4. Безпека життєдіяльності / Є. П. Желібо, А. І. Чмир, В. С. Троян, Є. О. Савінов. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 268 с.

Гіщак Х. Я., Васійчук В. О.

 

 

1. Загальний аналіз ризику в життєдіяльності людини.

2. Окремі види ризиків та їх характеристика. Концепція прийнятного ризику.

3. Розподіл об’єктів господарювання за ступенем ризику їхньої господарської діяльності.

4. Методологічні підходи до визначення ризику.

В Україні щорічно виникає понад тисячу надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, в яких гинуть і страждають люди а матеріальні збитки складають мільярди гривень. Забезпечення безпеки в природному і техногенному середовищі потребує значних матеріальних витрат, тому для країни з перехідною економікою важливого значення набуває питання їх оптимізації. Гостро постає питання про те, який рівень безпеки є достатнім, тобто забезпечує досягнення безпеки з мінімальними витратами. Відповідь на це питання значною мірою обумовлює темпи та масштаби економічних і соціальних перетворень в Україні, національну безпеку.

Науково обґрунтовану відповідь можна дати тільки тоді, коли є відповідна методологія дослідження безпеки. Тому необхідно встановити «міру» або шкалу, за допомогою якої можна було б кількісно виміряти різні види небезпеки: від загроз аварій на підприємствах до природних катастроф або результатів повсякденної діяльності людей. Така шкала повинна давати можливість порівнювати ці види загроз між собою і відповідно визначати рівень безпеки – міру захищеності людини та навколишнього середовища.

В Україні загальноприйнятою є шкала вимірювання небезпеки, що базується на розрахунку ризику від тієї чи іншої діяльності. При цьому під терміном «ризик» у його найзагальнішому значенні розуміють два таких кількісних показники, як величину збитку від тих чи інших подій, явищ або дій (наприклад, економічні збитки, кількість захворювань, травм, смертей тощо) та ймовірність виникнення цих подій, явищ або дій.

1. Загальний аналіз ризику в життєдіяльності людини

Україна відноситься до країн з високим рівнем ризику техногенних аварій і катастроф. Найбільша кількість потенційно небезпечних об’єктів експлуатується в таких галузях як хімічна та оборонна промисловість, енергетика, транспорт, будівництво. В сучасних умовах існування промисловості у більшості технологічного устаткування термін експлуатації давно закінчився. При цьому під впливом умов експлуатації виникли суттєві зміни вихідних технічних параметрів матеріалу конструкцій, які старіють, піддаються корозії тощо. Крім того, внаслідок вимушеного простою, устаткування не має систематичного контролю, огляду і ремонту. У зв’язку з цим подальша експлуатація таких об’єктів викликає підвищену небезпеку і потребує їх ідентифікації і декларування, а при віднесенні об’єктів до підвищено небезпечних об’єктів (ПНО) включення їх до Державного реєстру ПНО за рішенням Держнаглядохоронпраці.

З поняттям ризику часто пов'язують уявлення про можливі події чи події, що загрожують. Тому існує точка зору, що такої події треба уникнути за будь-яку ціну. Проте, з будь-якою господарською діяльністю пов’язаний певний шкідливий вплив, результатом якого можуть бути зміни адаптаційно-компенсаторних можливостей організму чи загибель для людини, виникнення несприятливих наслідків для навколишнього середовища та виробничо-побутової сфери.

«Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів... « має основи щодо декларування безпеки та експлуатації ПНО, розробки заходів запобігання аварій, локалізації їх розвитку та оцінки масштабів наслідків.

Ризик – це міра: очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існуванні; небезпеки, пов'язаної з погіршенням здоров'я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.

Ризик – це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу.

У сучасних умовах основною державною і суспільною проблемою є забезпечення безпеки життєдіяльності населення, збереження головної цінності держави – їхнього здоров’я і життя громадян суспільства. Ідентифікація ризику, загроз і шкоди залежить від ситуації, рівня інформованості та культурних передумов.

За джерелом небезпеки ризики можуть бути техногенні або природні.

Техногенний ризик виникає у зв'язку з аваріями на АЕС, танкерах, небезпечних хімічних виробництвах, руйнуванням гребель водосховищ та іншого. Отже, причинами аварій є інтенсивність технологічних процесів, висока концентрація виробництва, ресурсоємність і багатовідходність технологій, слабке обладнання очисними утилізаційними пристроями.

Природний ризик пов'язаний з імовірністю проявлення багатьох несприятливих природних явищ.

В обох випадках необхідно урахувати особливості геологічного устрою (властивості надр, наявність чи відсутність порушень та інше), рельєфу (наприклад, посилення ризику забруднення в низовинах), ландшафтів (ступінь їх стійкості до техногенних навантажень). Необхідно також ураховувати сусідство цінних і унікальних природних об'єктів.

В залежності від виду техногенного/природного джерела ризики класифікуються:

• внутрішній ризик (пов’язаний з функціонуванням підприємства) ;
• зовнішній ризик (не пов’язаний з функціонуванням підприємства) ;
• зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить від функціонування підприємства) ;

- людський чинник (ризик, пов’язаний із помилками людини).

2. Окремі види