Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

Ліквідація наслідків терористичних актів вибухового характеру здійснюється за єдиною схемою ліквідації наслідків НС мирного і воєнного часу. Однак необхідно пам'ятати, що мінно-вибухова травма відноситься до числа найбільш важких видів бойової патології і травм мирного часу.

Для таких поранень характері крайні ступені травматичного шоку, гостра масивна крововтрата. Особливими механізмами її виникнення є великі ушкодження м'яких тканин, кісток, суглобів, часто з повним руйнуванням і навіть відривом одного чи навіть декількох сегментів кінцівок, сполучення ушкоджень органів грудей, живота, голови...

Важливо пам'ятати одне: у деяких випадках людину можна врятувати, якщо допомога буде зроблена негайно.

За даними фізіологічних і лабораторних обстежень восьмисот потерпілих, встановлено, що якщо протягом першої години після одержання мінно-вибухової травми не надати першу допомогу (накласти джут, зупинити кровотечу, увести протишокові препарати), то імовірність смерті збільшується на 80%. Таким чином, надання медичної допомоги є принциповим, життєво необхідним фактором.

 

Питання для засвоєння навчального матеріалу.

1. Особливості сучасного тероризму.

2. Вибух як засіб терору.

3. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.

 

 

У спеціальній літературі можна зустріти таку характеристику небезпеки воєнного часу:

вона (небезпека) плануються, підготовляється і реалізується людиною, його розумом і тому має більш складний і витончений характер, ніж природні і техногенні небезпеки;

у реалізації небезпек воєнного часу менше стихійного і випадкового; зброя застосовується, як правило, у самий невідповідний момент для жертви агресії й у самому уразливому для неї місці;

розвиток засобів ураження завжди випереджає розвиток адекватних засобів захисту; протягом якогось інтервалу часу існує перевага засобів нападу над засобами захисту;

для створення засобів напади завжди використовуються останні наукові досягнення, залучаються кращі наукові сили, краща науково-виробнича база; усе це веде до того, що від деяких засобів нападу практично неможливо знайти засобів і методів захисту; зокрема, це відноситься до ракетно-ядерної зброї;

сучасні і майбутні війни все частіше носять терористичний, антигуманний характер; мирне населення воюючих країн перетворюється в один з об'єктів збройного впливу з метою підриву волі і здатності супротивника чинити опір.

Таким чином, сучасні війни мають характерні особливості, основні з яких наведені у табл. 3.10.

 

Таблиця 3.10 

Характерні риси сучасних війн

 

1.Застосування різних форм і методів бойових дій, у тому числі нетрадиційних

2.Сполучення воєнних дій (проведених відповідно до правил військової науки) з партизанськими і терористичними діями

3.Широке використання кримінальних і інших іррегулярних формувань

4.Швидкоплинність воєнних дій

5.Вибірковість ураження об'єктів

6.Сполучення могутнього вогневого ураження, економічного, політичного, дипломатичного та інформаційно-психологічного впливу

7.Підвищення ролі високочастотних радіокерованих засобів

8.Нанесення точечних ударів по ключових об'єктах

 

Згідно надрукованим матеріалам, щодо розвитку сучасних озброєнь, до засобів ураження, заснованих на нових фізичних принципах, відносяться: лазерна зброя; джерела некогерентного світла; НВЧ зброя; інфразвукова зброя;

засоби радіоактивної боротьби; зброя електромагнітного імпульсу; біотехнологічна зброя; засоби інформаційної боротьби; високочастотна зброя нового покоління; метеорологічна, геофізична зброя; біологічна зброя нового покоління, що включає психотропні засоби; хімічна зброя нового покоління; психотропна зброя; пара психологічні методи впливу на людину.

Катастрофічні наслідки для цивілізації представляє можливість застосування зброї масового ураження. Прийняті за останні роки рішення про скорочення ядерних потенціалів, заборони і знищення хімічної і біологічної зброї, знижують ймовірність їх застосування, але цілком не виключають існуючу загрозу.

Найпотужнішою із зазначених засобів ураження є ядерна зброя.

ЯДЕРНА ЗБРОЯ (застаріле – атомна зброя) – зброя масового ураження вибухової дії, заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється при ланцюгових реакціях ділення важких ядер деяких ізотопів урану (235U, 233U) і плутонію (239Pu) та при термоядерних реакціях синтезу легких ядер – ізотопів водню – дейтерію (2D) і тритію (3T) в більш важкі, наприклад, ядра ізотопів гелію (3He, 4He). Для зазначених реакцій характерно надзвичайно велике виділення енергії на одиницю маси реагуючої речовини – у 20…80 млн. разів більше, ніж при вибусі тротилу – звичайної вибухівки. В результаті дуже швидкого виділення величезної кількості енергії в обмеженому об’ємі відбувається ядерний вибух, який істотно відрізняється від вибуху звичайних боєприпасів як масштабами, так і характером утворення уражаючих факторів.

Ядерна зброя включає різні ядерні боєприпаси (бойові частини ракет і торпед, авіаційні і глибинні бомби, артилерійські снаряди і фугаси, споряджені ядерними зарядами), засоби їх доставки до цілі і системи керування. Іноді в залежності від типу заряду вживають більш вузькі поняття, наприклад, термоядерна зброя, нейтронна зброї і так далі.

Серед сучасних засобів збройної боротьби ядерна зброя займає особливе місце – вона є найбільш ефективним засобом ураження супротивника. Ядерна зброя спроможна наносити великі втрати в живій силі і бойовій техніці, руйнувати спорудження й інші об'єкти, заражати місцевість радіоактивними речовинами, а також надавати людям сильний морально-психологічний вплив і тим самим створювати стороні, що застосовує ядерну зброю, вигідні умови для досягнення перемоги у війні.