Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

У випадках, коли формування діють разом з підрозділами частин цивільного захисту (ЦЗ), спеціальну обробку формувань і населення проводять на пунктах спеціальної обробки (ПСО), що розгортаються частинами ЦЗ.

Залежно від застосування противником СЗУ, а також у випадку аварії на АЕС або на ХНО з різними видами зараження розрізняють наступні види знеза-ражування:

1.Дезактивація.

2.Дегазація.

3.Дезінфекція.

4.Дезінсекція.

5.Дератизація.

Дезактивація – видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь транспортних засобів і техніки, будинків і споруд, території, одягу, взуття і ЗІЗ, а також з води. Проводиться в тих випадках, коли ступінь зараження перевищує припустимі норми (межі). Дезактивація підрозділяється на часткову і повну, про-водиться в основному двома способами – механічним і фізико-хімічним.

Механічний спосіб – видалення РР із заражених поверхонь. Фізико-хімічний спосіб заснований на процесах, що виникають при змиванні РР розчинами різних препаратів.

Для проведення дезактивації використовують воду. Разом з водою засто-совують спеціальні препарати, що підвищують ефективність змивання радіоактив-

199

 

них речовин. Це поверхнево-активні, комплексоутворюючі речовини, кислоти і луги. До перших відносять порошок СФ-2 і препарати ОП-7, ОП-10, до других – фосфати натрію, трилон Б, щавлева і лимонна кислота, солі цих кислот. До одер-жання розчину порошок додають у воду невеликими порціями при постійному перемішуванні. Дезактивацію транспортних засобів і техніки проводять застосу-ванням 0,15%-го розчину СФ-2 у воді (влітку) або аміачної води, що містить20-24% аміаку (взимку). Препарати ОП-7, ОП-10 застосовують як складову частину дезактивуючи розчинів, призначених для дезактивації поверхні будинків, споруд і обладнання.

Дезактивацію транспортних засобів і техніки здійснюють при їхньому за-раженні від 200 мР/год. і більше. Її проводять змиванням струменем води під тиском 2-3 атм. або обробкою дезактивуючими розчинами, протиранням дрантям, змоченим в бензині, гасі, дизельному паливі, а також обробкою газокрапельним потоком.

Дезактивацію будинків і споруд виконують обмиванням водою.

Обмивання починають звичайно з даху і ведуть зверху вниз. Особливо ретельно обмивають вікна, двері, карнизи й нижні поверхи будинку. Для запобігання влу-ченню зараженої води у внутрішні приміщення необхідно закрити двері, вікна, вентиляційні отвори і т. ін.

Дезактивацію внутрішніх і робочих місць проводять обмиванням розчинами або водою, обмітанням віниками і щітками, а також протиранням. Починати дезакти-вацію треба зі стелі. Стелю, стіни, верстати і устаткування протирають вологими ганчірками, підлогу миють теплою водою з милом або 2-3%-ним содовим розчином. У середині приміщення радіоактивне зараженні не повинне перевищувати 90 мР/год.

Дезактивація ділянок території, що мають тверде покриття (асфальт, бітон), може проводитися змивання радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливомиючих машин або змітанням радіоактивних речовин змітально-збиральними машинами.

Ділянки території, що не мають покриття, дезактивують шляхом зрізання зараженого шару ґрунту товщиною 5-10 см шляховими машинами (бульдозерами,

200

 

грейдерами), засипання заражених ділянок території шаром незараженого ґрунту товщиною 8-10 см, переорюванням зараженої території тракторними плугами на глибину до 20 см, влаштуванням настилів для проїздів і проходів зараженою територією, збиранням снігу (зрізують верхній шар снігу товщиною до 20 см) і сколюванням льоду.

Дезактивацію води проводять фільтрацією, перегонкою, а також за допо-могою іонообмінних смол або відстоюванням. Колодязі дезактивують шляхом багаторазового відкачування з них води і видалення ґрунту з дна, а прилягаючу ділянку місцевості в радіусі 15-20 м – шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5-10 см з наступним засипанням ділянки незараженим піском.

Продовольство і харчову сировину дезактивують шляхом обробки або зміни зараженої тари, а незатарені – шляхом зняття зараженого шару. Заражену готову їжу і хліб знищують.

Дегазація – це розкладання отруйних речовин (ОР) до нетоксичних про-дуктів і видалення їх із заражених поверхонь з метою зниження зараженості до припустимих норм. Проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів – приладів, комплектів, поливомиючих машин із застосуванням речовин, що дега-зують, а також води, органічних розчинників, розчинів. Розрізнять повну й часткову дегазацію.

До речовин, що дегазують, відносяться хімічні сполуки, які вступають у реакцію з ОР і перетворюють їх у нетоксичні з’єднання. Розрізнюють речовини, що дегазують, окисно-хлоруючої дії (гіпохлорити, хлорамін) і лужні (їдкі сполуки, сода, аміак, амонійні солі та ін.), які застосовують у вигляді розчинів. Як розчин-ники використовують воду і різні органічні рідини (діхлоретан, трихлоретан, бензин). До перших відносять розчин, що дегазує № 1, який містить 5% розчину гексахлор-аміну або 10% розчину діхлораміну в діхлоретані й призначається до дегазації ОР типу іприт і Ві-газів. До другого відносять розчин, що дегазує № 2, який являє собою водяний розчин, що містить 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку, і призначається для дегазації ОР типу зоман.

Для дегазації як допоміжні речовини використовують порошки СФ-24, а

201

 

при відсутності – порошки пральні, інші мийні засоби у вигляді водних розчинів (влітку) або розчинів в аміачній воді (взимку). Слід пам’ятати, що миючі розчини не знезаражують ОР, а тільки сприяють швидкому