Біографія Ісаака Мазепи – політичного діяча УНР

У січні 1919 року в Січеславі Мазепу було заочно обрано делегатом Конгресу трудового народу України, робота якого, за оцінками деяких сучасників, не дала жодного результату. Так, наприклад, газета «Народна воля» наступним чином охарактеризувала його діяльність: «Трудовий Конгрес з'їхався, побалакав і роз'їхався, не зробивши абсолютно нічого для того, щоби поліпшити загальний стан життя, в якому перебуває УНР» [7].

Значно більше Ісаак Мазепа зробив для впорядкування внутрішнього життя країни на посаді Міністра внутрішніх справ. У результаті переговорів з Антантою зі складу Директорії був змушений вийти В. Винниченко, подав у відставку і тодішній прем'єр В. Чехівський. Вже 13 лютого своїм наказом Директорія затвердила новий склад Ради Народних Міністрів на чолі з С. Остапенком. Але і ці перестановки не привели до якихось позитивних змін, а радше навпаки, адже уряд без соціалістів висів у повітрі, бо більшість народу була прихильна саме до ідей соціалізму [8]. До того ж на думку Панаса Феденка: «Ті політичні групи, що прийшли до влади в лютому 1919 році, зовсім не мали людей, які могли б вести пропаганду й агітацію в народних масах. То були люди «кабінетні», як новий прем'єр професор Сергій Остапенко». Прийшовши до висновку, що уряд Остапенка не міг нормально функціонувати, 9 квітня, згідно з пропозицією С. Петлюри, в Рівному на Волині було створено соціалістичний уряд УНР на чолі з Борисом Мартосом. В новому уряді І. Мазепі доручили очолити Міністерство внутрішніх справ.

Новий міністр одразу мобілізував людей на боротьбу проти більшовицької пропаганди у тих повітах, що були під владою УНР. Для інформування і підтримки тих верств населення, які раніше ставилися прихильно або пасивно до агресій з Москви, а тепер взялися до зброї проти більшовицького режиму, Мазепа посилав довірених людей. В пропагандистських зверненнях, усних і друкованих, зазначалося, що уряд УНР орієнтується на сили власного народу і не підпише ніяких договорів з іншими державами, які могли б привести в Україну чуже військо.

Внаслідок проведеної навесні реорганізації бойовий дух в армії УНР потроху почав оживати. Здавалося, що УНР пережила найтяжчу пору боротьби, але лихо не оминуло: керівники деяких партій, в першу чергу ЦК УПСС, виступили проти Головного Отамана армії УНР С. Петлюри та проти уряду Б. Мартоса. То був бунт В. Оскілка 29 квітня 1919 р. в Рівному, де тоді перебував уряд УНР. Дії командира північного фронту Оскілка мали досить тяжкі для УНР наслідки, оскільки відкрили більшовикам шлях для наступу. Урядові довелося спішно залишити Рівне і вирушити на захід, адже Мартос, Мазепа, Лівицький та ряд інших членів уряду під час заколоту Оскілка були заарештовані. Та вже на другий день бунт захлинувся: Оскілко втік, оскільки військо перестало йому коритись.

Цей бунт наочно показав діячам УНР, що армія без політичного контролю може стати знаряддям в руках пройдисвітів. Оскільки Мазепа вважав, що армія є знаряддям політики, тому він наполягав на утворенні Державної Інспекції при Армії УНР для інформування війська про політику уряду і для нагляду за командним складом, бо і в армії були «непевні й анархічні елементи». Після того, як уряд отаборився в місті Кам'янці, Міністерство внутрішніх справ розмістилось у будинку колишньої канцелярії губернатора. Мазепа ж поселився в будинку купця Шраєра, син і дочка якого були сіоністами і збиралися емігрувати в Палестину. Перед Мазепою в Кам'янці постало два головних питання:

1. Підготувати українські сили для творення надійного державного апарату. 2. Припинити єврейські погроми.

Уряд УНР надавав державну матеріальну допомогу єврейському населенню, що потерпіло від погромів. Мазепа посилав своїх урядовців зі спеціальними дорученнями в ті райони, в яких велася антисемітська пропаганда. Він навіть викроював час для поїздок на фронт на наради з цих питань з головним отаманом Петлюрою.

У той же час Мазепа уважно стежив за ситуацією на території України, окупованій поляками та російськими арміями – червоною та білою. Гінці з Кам'янця з дорученнями Мазепи постійно перебували на Україні, відвідували Кубань, Кавказ та Великоросію. Для розвідки і боротьби проти ворожих агентів Мазепа підбирав надійних людей. Особливо цінною була служба УНР робітників із Запоріжжя, Донецького басейну та Кривого Рогу, які виконували складні і небезпечні завдання, пов'язані із переходом фронту посланців міністра внутрішніх справ. Федір Дубовий, незмінний секретар організації УСДРП в Катеринославі, здійснював зв'язок уряду УНР із Степовою Україною, окупованою російськими військами. Позаненко, Чухмара, Рибалка, Сторубель, Хижняк, О. Самарець, П. Горбач, І. Верхало, В. Скляр і багато інших національно свідомих членів УСДРП виконували ті чи інші функції в апараті Міністерства внутрішніх справ[9].

У травні 1919 р. уряд зважив на пропозицію І. Мазепи й ухвалив закон про Державну Інспекцію у війську. Головним Державним інспектором був призначений полковник Володимир Кедровський. До кожної частини прикріплявся