Благодійні фонди України. Історія виникнення та специфіка діяльності

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

так званих «буржуазних» реформ (особливо селянської реформи 1861 року) позитивно позначалося на фінансовому становищі купецьких, підприємницьких династій. Будучи в багатьох випадках вихідцями з нижчих верств суспільства (наприклад, із селян), зумівши розбагатіти власною працею і сформувати певні капітали, вони намагалися через благодійні вкладення у соціальну та культурну сфери набути суспільного престижу і поваги дворянських сімей. На жаль, незважаючи на наявність глибоких соціально-історичних традицій, культура благодійності та меценатства у сучасному українському суспільстві поки ще не набула належного розвитку. Таке ставлення до благодійності не в останню чергу пов’язане з реаліями сьогоднішнього дня. Враховуючи існуючий історичний досвід, слід зазначити, що благодійність ефективно сприяє не тільки становленню і розвиткові науки, культури й освіти, але також і взаємодії особи, суспільства й держави. Сьогодні одну з ключових позицій у здійсненні благодійної та меценатської діяльності відіграють представники так званої бізнес-структури. Але тепер визначальними мотивами прояву благодійності для українських меценатів є не релігійно-етичні, соціальні чи культурні моменти, а лише можливість заявити про себе, підтвердити значимість власної ваги, отримати додаткову рекламу. Тому важливо, щоб у цій справі зазвучала і релігійно-етична, культурна складова, що споконвічно було властиво українському народові[1, c. 28].

МЕЦЕНАТСТВО ТА БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМЦІВ

Зароджується меценатство та благодійна діяльність серед українських підприємців. В Україні поки що небагато заможних і багатих людей, які до того ж хотіли б вкладати гроші у суспільні справи, займатись благодійництвом чи надавати спонсорську допомогу. Законодавство також поки що не сприяє витрачанню коштів на благодійні цілі.

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких основних напрямках:

сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально – економічного становища:
поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальної реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;
надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, в результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків;
сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково – освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;
сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно – культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;
подання допомоги талановитій творчій молоді;
сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико – культурного середовища, пам’яток історії та культури, місць поховання;
подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної структури[5, c. 20-21].

Форми здійснення благодійної діяльності.

Одноразова фінансова, матеріальна та інша допомога.
Систематична фінансова. матеріальна та інша допомога.
Фінансування конкретних цільових програм.
Допомога на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність.
Дарування або дозвіл на безоплатне (пільгове) використання об’єктів власності.
Дозвіл на використання назви, емблеми, символів благодійної організації.
Подання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності.
Прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому утриманню об’єктів благодійництва.
Інші заходи, не заборонені законом.

Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і пожертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), повинні звітувати перед благодійниками та благодійними організаціями про їх використання

Ще однією найпоширенішою категорією стали меценатські організації, що визначили своєю метою підтримку, піклування та допомогу соціально незахищеним верствам населення.

Зареєстровано й кілька меценатських організацій, які ставлять перед собою мету, що не містить жодної соціальної складової, і пов‘язана скоріше з практичними та діловими проектами. Зокрема, кілька новоутворених благодійних організацій заявили про бажання сприяти розвиткові в Україні підприємств паливно-енергетичного комплексу, фондового ринку, фінансової звітності й таке інше.

З 82 благодійних організацій, зареєстрованих Мін’юстом у 2006 році, 50 мають міжнародний статус та 32 – всеукраїнський.

Вітчизняна історія дуже багата на приклади меценатства. Благодійництво було моральним обов’язком чи не кожної заможної людини. До нас дійшли важливі свідчення про традиції добротворення цілих династій українських меценатів – родин Терещенків, Бродських, Ханенків, Харитоненків, Симиренків, Яхненків та інших. За свідченнями сучасників, наприкінці ХІХ – початку ХХ сторіччя у колишній Російській імперії не було іншого міста, де громадське благодійництво було б так розвинуте, як у Києві. Тут діяло близько 100 найрізноманітніших опікунств, комітетів, товариств милосердної спрямованості.

Реалізуючи бажання стати благодійником, маємо розуміти, що краще робити свої внески благодійним організаціям, які добре орієнтуються у проблемах і потребах громади та професійно працюють, інформуючи про свої дії та періодично звітуючись перед благодійниками за використані кошти. Тільки у цьому випадку можемо бути впевненими, що нашими грошима та довірою не будуть зловживати[6, c. 12-15].

Використовуючи досвід країн із розвинутою ринковою економікою, слід розглядати ще одне джерело фінансового забезпечення фінансової сфери – меценатство, спонсорство. Це досить нове явище в економічному житті України, як благодійність. Її можна трактувати як не комерційну (неприбуткову діяльність організацій і окремих осіб), спрямовану на задоволення потреб соціального розвитку. У більш широкому розумінні благодійність визначається як інвестування соціальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Україні служать кошти міжнародних благодійних організацій.

16 вересня 1997 року набув чинності Закон України “Про благодійність і благодійницьку діяльність”, який закріпив основні принципи благодійності, напрямки благодійницької діяльності, форми її здійснення, джерела формування коштів благодійницьких організацій. Згідно з