Благодійні фонди України. Історія виникнення та специфіка діяльності

Недотримання вимог тягне за собою недійсність договору і анулювання податкових чи інших пільг, передбачених чинним законодавством для суб'єктів меценатської діяльності.

Безоплатно переданим майном, послугами в рамках меценатської діяльності вважаються передані на основі договору дарування чи інших цивільно-правових угод, що не передбачають компенсації у будь-якій формі за надані майно чи послугу або повернення наданого майна.

Кожен має право здійснювати меценатську діяльність на території України на основі добровільності та свободи вибору її форм та цілей і з урахуванням обмежень, вказаних у цьому Законі.

Державними органами, органами місцевого самоврядування та їхнім посадовим особам заборонено нав'язувати цілі чи форми здійснення меценатської діяльності. Меценати та меценатські організації добровільно визначаються зі своєю участю в конкретних державних цільових програмах підтримки в галузях культури та мистецтва.

Меценати мають право здійснювати меценатську діяльність безпосередньо або через меценатські організації. Меценати мають право на збереження у таємниці розмірів та/або цілей своєї меценатської діяльності.

В Україні нині зареєстровано 216 благодійних організацій. Їх кошти використовуються на різні соціальні цілі: програми державного значення, виділення стипендій обдарованим дітям для одержання ними освіти, різні спортивні змагання (Олімпійські ігри). Ресурси благодійних організацій в основному спрямовані: на фінансування об’єктів інфраструктури для малозабезпечених прошарків населення[11, c. 154-155].

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, політичні партії, не можуть бути засновниками (засновником) та входити до складу меценатської організації.

Засновник меценатської організації приймає рішення про заснування меценатської організації, затверджує статут меценатської організації, відповідно до статуту формує орган управління організацією, вирішує інші питання, віднесені цим Законом та статутом меценатської організації до його компетенції.

Якщо засновниками меценатської організації є дві чи більше особи, то питання, передбачені у частині третій цієї статті, вирішуються на загальних зборах (з'їзді, конференції) засновників меценатської організації.

У випадку заснування меценатської організації фізичною особою до назви організації може включатися ім'я її засновника.

Меценатська організація створюється з метою реалізації цілей, передбачених статтею четвертою цього Закону. Конкретна організаційно-правова форма меценатських організацій визначається засновниками (засновником).

Членами меценатської організації можуть бути фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів в Україні. Порядок прийому та виключення членів меценатської організації, їхні права та обов'язки визначаються статутом меценатської організації. Членство є індивідуальним і не може бути передано іншій особі. Юридична особа зберігає своє членство у разі її реорганізації.

Державна політика України щодо меценатської діяльності базується на:

• правовому регулюванні меценатської діяльності в Україні з метою створення сприятливих умов для розвитку меценатства;
• визначенні пріоритетних напрямків і розробці спеціальних програм розвитку меценатства в Україні;
• добровільності діяльності меценатів та меценатських організацій;
• моральній та економічній підтримці державою меценатської діяльності через систему податкових та інших засобів заохочення[3, c. 88-89].

 

 

Зараз, особливо коли держава бере на себе деяку долю турботи про це, благодійність стала більше означати надання послуг (створення адвокатського центру, організація заочної освіти, надання допомоги в працевлаштуванні, будівництво житла для малозабезпечених, транспортні послуги і т. д.).

• подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;
• сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням.

Це, наприклад, допомога студентам, заохочення досліджень, популяризація знань шляхом публікацій, семінарів, лекцій і т. д.

Сприяння розвитку науки – це діяльність, спрямована на розвиток науки і поширення наукових знань: проведення наукових досліджень, публікація їх результатів і т. д.

сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості.

Наприклад, це управління театром, заохочення талантів, виробництво фільмів, спонсорство фестивалів, виставок та інше.

• подання допомоги талановитій творчій молоді;
• сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;
• подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;
• сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;
• сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у наданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування.

Створення та експлуатація таких установ та організацій, як лікарні, клініки, будинки престарілих та ін. Також це профілактичні установи, наркологічні центри, банки крові, притулки.

сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.

Стимулювання меценатської діяльності полягає в наданні податкових та інших пільг, що поширюються на меценатів, меценатські організації у відповідності з чинним законодавством України.

Право на податкові та інші пільги меценати, меценатські організації отримують із моменту здійснення меценатської діяльності.

 

 

1. Бойко Є. Благодійництво, меценатство, спонсорство і музичне мистецтво //Диференційне забезпечення керівництва. – 1999. – Вип. 4/6 3666. – C. 28
2. Губський Б. Меценатство повинно бути почесним і... вигідним //День. – 2001. – 31 жовтня. – C. 5
3. Заблоцкий Ю. Легко ли быть меценатом? //Радуга. – 2000. – № 2. – C. 88-94
4. Качан Л. Спонсорство й меценатство – поняття різні //Урядовий кур'єр. – 2006. – 28 грудня. – C. 12
5. Кулішко Т. Відродити українське меценатство //Музика. – 2007. – № 3. – С. 19-22
6. Лелик М. Меценатство і українська культура //Диференційне забезпечення керівництва. – 2006. – Вип. 4/6, 4848. – C. 1-16
7. Національній культурі потрібні меценати: Президент України Віктор Ющенко провів нараду, присвячену питанням розвитку української культури. //Культура і життя. – 2005. – 19 жовтня. – C. 1
8. Свердлова А. Л. Меценатство в России как социальное явление //Социологические исследования. – 1999. – № 7. – C. 134-137
9. Современное меценатство: надежды и реальность //Знамя. – 1999. – № 7. – C. 167-180
10. Тазьмин Ю. Н. Меценатство и благотворительность в России //Социологические исследования. – 2002. – № 2. – C. 92-97.
11. Хобта Л. Ю. Суспільна значущість меценатства, благодійності та спонсорства: світовий контекст //Український історичний журнал. – 2006. – № 2. – C. 154-158
12. Червінський В. Українське меценатство: відродження традицій //Освіта. – 2000. – 14-21 червня. – C. 9.