Благодійні фонди України. Історія виникнення та специфіка діяльності

Останнім часом про меценатство в Україні згадують часто. Цій темі присвячено багато газетних публікацій, наукових статей і навіть монографій. Але, крім пізнавального аспекту, нас цікавить ще й суто прикладний: а чи не можна було б таке модне сьогодні спонсорство на те меценатство обміняти? Ось навіть деякі закони вже ухвалили: “Про благодійництво та благодійницькі організації”, розпорядження Президента “Про сприяння благодійницькій діяльності в Україні” вiд 12 лютого 2000 року. Імена меценатів популяризують у вищих навчальних закладах (наприклад, у Київському університеті імені Тараса Шевченка в 1997-1998 роках запровадили спецкурс “Історія українського меценатства”). Отож, поза сумнівом, імена й справи сучасних благодійників також знатимуть вдячні нащадки. Одне слово, меценатствуйте, люди добрі, на здоров’я – й умови начебто є, і слави вам не бракуватиме[12, c. 9].

І спонсорство (правники його визначають як добровільну безприбуткову матеріальну, фінансову та іншу підтримку фізичними й юридичними особами тих, хто потребує благодійної допомоги, щоб популяризувати тільки своє ім’я, власну торгову марку) на меценатство (добровільна безкорислива матеріальна, фінансова й інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги) аж ніяк не перетвориться.

Отже, український благодійник спонсорує: шоу-бізнес (під знаком розвитку культури), спорт (щоб Україну знали не тільки в зв’язку з Чорнобилем). А не спонсорує: видавничу діяльність, класичну музику, бібліотеки, музеї... Цей список можна продовжити. Таким чином постає дві проблеми: “Як вкладають кошти українські (ви самі розумієте хто) ” і “Куди їх вкладають? ”. Загалом на цi запитання ми вже вiдповiли, сказавши, що замість меценатства відбуваються рекламні акції, а гроші вкладаються тільки в масову поп-культуру.

Основна ціль меценатської діяльності – сприяння відродженню, становленню та розвитку культури та мистецтва в Україні.

Меценатська діяльність спрямовується на такі суспільно-важливі цілі в галузях культури та мистецтва:

1. збереження, становлення та поширення культурних цінностей та культури української нації, національних меншин та корінних народів, що проживають в Україні;
2. сприяння доступу населення до культурних цінностей, художньої, мовної, поетичної, музичної, театральної, кінематографічної, народної, іншої творчості та їх розвитку;
3. сприяння практичній реалізації державних, регіональних, місцевих чи міжнародних програм становлення та розвитку цих галузей;
4. реалізація перспективних культурологічних програм та проведення суспільно-важливих наукових досліджень, які не можуть бути предметом державної чи комерційної таємниці та мають бути оприлюднені одразу після їхнього завершення;
5. сприяння розвитку книговидавничої справи у сфері культури та мистецтва;
6. сприяння збереженню та розвитку культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'ятників історії, культури та археології, які становлять культурно-історичну цінність;
7. сприяння охороні, відновленню та утриманню в належному стані будівель, об'єктів та територій (у тому числі місць поховань), що мають культурне та історичне значення;
8. підтримку, проведення культурно-мистецьких заходів, в тому числі фестивалів, конкурсів, концертів, виставок, конференцій тощо;
9. допомогу музеям та сприяння музейній справі;
10. сприяння бібліотечній справі та бібліотекам;
11. сприяння становленню та розвитку засобів масової інформації, що працюють у цих галузях;
12. пошук та підтримку обдарованої молоді та дітей;
13. підтримку професійної діяльності в галузях культури та мистецтва, а також окремих осіб для створення і реалізації соціально значущих, масштабних творчих проектів;
14. на інші суспільно-важливі цілі в галузях культури та мистецтва[9, c. 172-174].

 

 

Меценати та меценатські організації як суб'єкти меценатської діяльності є фізичними чи юридичними особами, що надають добровільну, безкорисливу матеріальну, фінансову, організаційну та іншу підтримку набувачам меценатської допомоги, з метою розвитку та збереження культурного надбання України.

Набувачі меценатської допомоги як суб'єкти меценатської діяльності – це фізичні особи або неприбуткові установи чи організації, що здійснюють діяльність в галузі культури та мистецтва.

Не можуть бути набувачами меценатської допомоги органи державної влади, органи місцевого самоврядування, політичні партії (блоки), їхні об'єднання, кандидати у депутати, кандидати у Президенти України, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, зареєстровані у порядку, встановленому законом.

Меценатським організаціям та меценатам заборонено здійснювати фінансування чи надання іншої допомоги органам державної влади, органам місцевого самоврядування, політичним партіям (блокам), їхнім об'єднанням, суб'єктам підприємницької діяльності, а також фінансування виборчої агітації чи політичної реклами.

Меценатська діяльність може проводитися у таких формах:

• фінансової допомоги, що надається у формі гранту, субсидії, добровільної пожертви, взяття на себе витрат по повному або частковому утриманню об'єктів, що належать набувачам меценатської допомоги;
• матеріальної допомоги, шляхом безоплатної передачі майна та/або майнових прав, в тому числі цінних паперів, прав інтелектуальної власності, набувачу меценатської допомоги тимчасово, у постійне користування або у власність;
• надання організаційних, консультаційних, експертних та інших послуг;
• волонтерській (безоплатній) праці осіб;
• організації та проведенні меценатських благодійних акцій: вистав, конкурсів, показів, виставок, концертів, олімпіад тощо;
• заснування та надання стипендій, разової фінансової або матеріальної допомоги;
• інших формах, що не суперечать законодавству України[4, c. 12].

Меценатська діяльність може здійснюватися на основі договорів (контрактів), в яких передбачаються конкретні форми та зміст меценатської діяльності, а також в інший спосіб, що не суперечить законодавству України.

Договір (контракт) між меценатом (меценатською організацією) та