Буддизм та питання війни та миру

Тому прибічники морального підходу обстоюють передусім пропаганду вчення буддизму як основну альтернативу пом'якшення міжнародної напруженості і покладають надії тільки на добру волю уряду у боротьбі за встановлення миру на землі. Цей погляд найпослідовніше відображений у документах Всесвітнього братства буддистів, XV Всесвітня конференція якого відбулася в листопаді 1986 р. у Непалі.

Кармічний підхід, незважаючи на його значне поширенню серед буддистів, особливо ченців, як правило, не описуються у популярних журналах, оскільки його прибічники вважають», що поява у пресі кармічних концепцій з проблем війни і миру може викликати конфлікт між представниками різних релігійними завадить консолідації прибічників миру.

Цей підхід породжений вірою у непорушність кармічного закону, який гнітить людей суспільство, нації, держави, все людство, нашу планету і весь Всесвіт (як сума карм живих істот). Такий підхід обґрунтовується посиланнями на дію карми, «закону залежного існування» стадіальну деградацію віри, описану у трактатах Буддхап.

В основі кармічного підходу лежать (виведені з екзегетикш до палійського канону) уявлення про неухильну деградацію людини внаслідок падіння моралі і втрати віри, особливо в результаті розвитку капіталізму і поширення мілітаризму.

Справжня мораль, що формує сприятливу карму, властива людям, як, стали на серединний, або восьмирічний шлях, охоронцем цінностей якого є сангха; Звідси для поліпшення суспільної карм треба сприятливі умови існування буддійської громади, і там, де такі умови є, суспільство виживе під час термоядерної катастрофи. Інший аспект міркувань прибічників кармічного підходу водиться до твердження, що країни, які виробляють різні засоби масового знищення, формують погану карму, і це призведе до взаємного знищення.

Слаборозвинені ж країни ядерна катастрофа якимось чином обмине. Кармічний підхід не обговорюється на буддійських та інших форумах, оскільки це питання Віри. яке не містить і не може містити конструктивних пропозицій.

Буддійська «ахімса» забороняє віруючим завдавати шкоди; живим істотам, тому повинна стати непереборною перешкодокою на шляху до воєнних дій. Проте будь-яка релігія, яка не захищає себе і не поширює свою віру, неминуче зникає. З цього Погляду буддизм не відрізняється від інших вірувань, тут, як і в інших релігіях, існує таке поняття, як війна проти єретиків та (безвірників. Очевидно, що ахімса та війна проти невірних потребують, м'яко кажучи, у незгоді одна з одною.

Буддисти не миролюбні насамперед тому, що будь-яка релігія намагається завоювати прибічників. Це може здійснюватися двома шляхами: коли одна нація насаджує свою релігію іншій шляхом завоювання або коли верхівка даної нації, сприйнявша нову віру, обертає в неї підданих.

Те саме сталося із буддизмом. Тгема насильства замінюється темою жертви заради відданості Богу. Цікавою є спроба засновника династії Суй обґрунтувати ссвої завоювання за допомогою буддизму. Таким чином, ставленню до будь-якої війни є упередженим, незважаючи на те, що у буддистів існує заборона на вбивство.

Вимова завдати шкоди всьому живому, вбивати чужоземців, прибічників інщої віри може стати вчинком заради війни. Тому це не заважає миролюбним монархам, які шанують Будду, кидати народи у хаос війни. Війна проти невірних, єретиків виправдовує будь-яке насильство. За біблейським ученням десь на землі є міфічна країна – заступниця релігії – Шамбала. її цар спрямовує свої війська проти невірних і всі вони, зрештою, будуть знишені.

Заборона на вбивство і заклик до «війни проти невірних» мирно співіснували. «Ахімса» навіть не завжди діє всередині однієї релігії – озброєні буддійські монахи завжди були великою силою.

В Японії XVI ст. і Таїланді у XVIII ст. основною опорою претендентів на престол були саме вони. Звідси заборона на вбивство була дійсною лише для простих людей один щодо одного і до представників влади.

У наш час буддизм, попри багато існуючих історичних суперечностей у минулому, залишається символом миролюбства. Відомим є вислів Оги-перу про те, що кінець кінцем людство повинно зробити вибір між ученням буддизму та водневою бомбою.

Соціально-політичний підхід до проблеми війни і миру характерний головним чином для міжнародної буддійської організації «Азіатські буддисти за мир». Завдання цієї організації були сформульовані першим президентом хамбо-ламою С. Гомбоджавою у журналі «Буддисти за мир» за 1968 р. :

забезпечити тісне співробітництво буддистів усього світу для зміцнення миру в Азії і в усьому світі;

пропагувати і здійснювати ідеї миру, справедливості і людської гідності – суть вчення Будди;

захищати і підтримувати національну незалежність і протистояти імперіалізму, колоніалізму і неоколоніалізму;

протистояти агресивним військовим блокам та їх базам в Азії;

сприяти повному роззброєнню та забороні виробництва, випробування, накопичення і використання термоядерної зброї та інших засобів масового знишення;

захищати права людини шляхом ліквідації голоду, злиденності, неосвіченості, расової та соціальної дискримінації, несправедливого економічного порядку і релігійної нетерпимості та сегрегації;

підтримувати співробітництво з іншими миролюбними рухами релігійних та нерелігійних організацій, що мають подібні цілі.

Слід визначити прогресивний вплив багатьох буддійських організацій країн Південної та Південно-Східної Азії, які беруть активну участь у боротьбі за встановлення миру на землі, формування нової політичної свідомості. На міжнародному форумі «За без'ядерний світ, за виживання людства», який відбувся 14- 16 лютого 1987 р. у Москві, президент Шріланкійського буддійського конгресу, віце-президент Азіатської буддійської конференції за мир сказав: «Тут зібралися представники багатьох світових релігій. Я, буддист із Шрі Ланки, передаю вам братерські привітання від Азіатської буддійської конференції за мир. Всесвітньої «Ради Сангха», індійського товариства «Маха Бод-хи».

 

 

Буддизм є особливою релігією світу. По-перше, він своїм корінням проріс у багату на філософські традиції індійську культуру. По-друге, буддизм – це релігія, яка не знає Бога-творця.

Тому, обґрунтовуючи свої релігійні догми, адепти буддизму не апелювали до авторитету Бога-творця, а розвивали філософсько-теоретичне тлумачення релігійної ідеї спасіння. По-третє, в буддизмі існує відповідний категоріальний апарат, який визначає специфіку буддійського світогляду.

Останні десятиліття внесли в діяльність буддійських організацій нову важливу рису: почали створюватися міжнародні об'єднання буддистів, які ставлять перед собою завдання вирішення екологічних проблем» збереження миру.

Першою великою організацією стало Всесвітнє братство буддистів, створене 1950 р. в Коломбо. У 1969 р. буддійські кола Азії створили Азійську буддійську конференцію. Буддисти є активними членами міжнародного церковного руху.

Підхід до проблеми війни і миру, найбільш важливих проблем новітнього часу, яскраво висвічує специфіку буддійського світогляду, оскільки подібна аргументація про спроби досягнення миру і ліквідації воєн властива не тільки буддійським ченцям, а й політичним і суспільним діячам-буддистам.

Філософська та світоглядна сутність буддійського підходу до проблеми побудови міцного миру рівнозначна. Це підкреслення домінанти моральних цінностей над економічними, політичними, ідеологічними программами.

 

 

А. Мень. «История религии» – М., 1994. – 1380с.

А. Н. Кочетов, «Буддизм». – М., Политиздат, 1968. – 176с.

В. І. Лубський. Релігієзнавство: Підручник – К. : Вілбор, 1997. – 480с.

И. А. Крывелев. История религий. Т. 2 – М. : Мысль, 1988. – 361с.

Л. І. Мозговий, О. В. Бучма. та ін.. Релігієзнавство: Навчальний посібник. 2-ге вид. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 264с.

С. А. Бублік. Релігієзнавство: Навчальний посібник. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 496с.

Ю. А. Калінін, Харьковщенко Е. А. Релігієзнавство: Підручник – 6-те вид. – К. : Наукова думка, 2002. – 352с.