Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Буддизм та питання війни та миру

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
40
Мова: 
Українська
Оцінка: 

не говорячи про те, що монах був зобов' язаний свято дотримуватися п' яти основних моральних заповідей (наприклад, йому пропонувалося уважно слідкувати за тим, щоб п'ючи воду, не проковтнути якусь живу істоту. Для цього монахи завжди носили з собою ситечко).

Крім зусиль щодо власного просвітлення, монахи були зобов' язані займатися місіонерською діяльністю, пропагувати вчення свого учителя. Це вчення зустрічало великий інтерес, але не кожний був здатний стати на шлях відмови від усього мирського. Тому виникла проблема буддистів-мирян, яка була вирішена на основі розробки вчення про два шляхи (напрями) порятунку: хі-наяна тамахаяна.
Хінаяна («мала колісниця») – це вузький шлях до порятунку, який передбачав відносно жорсткий аскетизм. Це інтелектуально складний шлях індивідуального просвітлення та набуття нірвани, яким йшли архати – члени сангхи. Тому «мала колісниця» – це шлях небагатьох, тих, хто віддає себе служінню трьом головним скарбам буддизму – Будді, дхармі (вченню) та сангхі (спільноті монахів). Хінаяну ще називають «південним буддизмом», оскільки вона поширена у країнах, що знаходяться на південь від Індії, – Таїланд, Шрі-Ланка, Камбоджа, Лаос.
Махаяна («велика колісниця») – широкий шлях до порятунку. В махаяні припускалася можливість набуття нірвани й мирянами, які дотримуються обітниці духовного вдосконалення під керівництвом бодхісаттви. Мирянам давався простіший етичний кодекс поведінки, який зводився до дотримання п' яти перших заповідей. Разом з тим, у махаяні набула розвитку культова практика.
Культові практики махаяни пов' язані із вшануванням бодхі-саттв і святих, будд. У країнах буддистської традиції розповсюджені їх скульптурні зображення. Застосовуються жертвоприношення, які зазвичай проводяться у храмах. Буддисти використовують спеціальні молитви (мантри).
Махаяна – це «північний буддизм», оскільки вона набула поширення в країнах, що знаходяться на північний захід від прадержави, – в Кореї, Японії, Непалі, Бірмі.
Але є ще й третій напрям – ваджраяна («бриліантова колісниця»), або тантризм (від лат. хитросплетіння, магія, таємне знання). Ця течія зародилася в Індії у середині І ст. н. е. Її можна охарактеризувати як різновид махаяни, що покрита окультним, містичним та магічним туманом.
Шлях буддизму у країнах Азії починається ще до нової ери. З III ст. до н. е. буддизм з'явився у Центральній Азії (теперішній Таджикистан та Узбекистан), з I ст. н. е. – у Китаї, з II ст. – на півострові Індокитай, з IV ст. – у Кореї, з VI ст. – в Японії, з VII ст. – в Тибеті, з XII ст. – у Монголії. Використовуючи свій головний принцип – не порушувати культурні традиції різних країн та народів і намагатися зрощуватися з ними, – буддизм швидко всюди прижився і, привившись до дерева місцевої культури, дав нові пагони. Наприклад, у Китаї цей процес почався у ст. У VIII-IX ст. там успішно поширювалися вже два суто китайські напрями буддизму – школа чистої землі будди Амітабхи та школа чань. В Японію буддизм проник уже через Китай. Китайські школи тяньтай, хуаянь-цзун, школа чистої землі будди Амітабхи та чань завоювали Японію, ставши школами тендай, ке-гон, амідаїзма та дзен.
Однак і в Китаї буддизм піддавався атакам як ззовні – від іноземних завойовників, так і зсередини – з боку відродженого конфуціанства. Він не був цілком витіснений з цієї країни, як у Індії, але його вплив дуже ослабився. Той самий процес повторився в
Японії, де укорінилася національна релігія – синтоїзм. Поява та утвердження буддизму, як можна бачити на прикладі Китаю, Індії та деяких інших країн, стимулювали відродження місцевих релігійних традицій. Якщо вони, увібравши всі досягнення буддизму, виявлялися досить сильними, то пануванню буддизму приходив кінець.
У кожному регіоні розвивалися своя власна буддистська символіка та буддистські обряди – вшанування святих міст, календарні свята, обряди життєвого циклу, підкріплені місцевими традиціями. Буддизм увійшов у кров і плоть багатьох народів, став частиною їх повсякденного життя. Він змінив місцеві традиції, але й сам зазнав змін. Буддизм сприяв розквіту культури цих країн – архітектури (спорудження храмів, монастирів і ступ), мистецтва (буддистська скульптура й живопис), а також літератури (поезія, що надихається ідеями дзен-буддизму).
З ослабленням впливу великих монастирів, які в епоху розквіту буддистської цивілізації були своєрідними «державами у державі», головну роль у житті буддистів стали відігравати невеликі монастирі та храми. Влада почала активніше втручатися в релігійні справи сангхи. Особлива ситуація склалася в Тибеті, де утворилася теократична держава під керівництвом голови «жовтошапочної» школи гелукпа далай-лами, що був і релігійним, і державним лідером. Лами доносять послання Будди та його зміст учням, тому їх шанують як непогрішимих божеств, віра в яких важливіша за знання буддистських догматів.
Буддизм в Україні репрезентують понад 30 громад, які нараховують близько 500 членів і 10 000 симпатиків. Але буддизм поширюється в Україні переважно в модернізованих формах (дзен-буддизм, нітерен, різні школи тибетського буддизму).
 
Дзен-буддизм як різновид буддизму
 
Дзен-буддизм. один із різновидів буддизму. а останні три десятиліття став предметом широкого зацікавлення у США та Західній Європі. Засновником вважається індійський монах Бод- хідхарма, який ніби прибув у 520 р. до Китаю і заснував там особливу езотиричну. тобто призначену лише для вузького кола, школу буддизму», що отримала назву чань-буддизму.
«Чань» (японське дзенТ»
Фото Капча