Державна служба і державні службовці як суб’єкти адміністративного права

Так, основними обов’язками службовців, згідно чинного законодавства є: «додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі».

При цьому не застосовується відповідальність за матеріальні збитки, які можна віднести на рахунок «нормально-припустимого виробничо-господарського ризику». Ризик вважається виправданим, якщо управлінська операція відповідає сучасним науково-технічним знанням та вчинена у суспільно-корисних цілях, у відповідності з досягнутим науково-технічним рівнем. Орган виконавчої влади (його представник), маючи право на помилку в оцінці ситуації, не має права на явну помилку, що характеризується одночасно її серйозністю та очевидністю. Явна помилка має кваліфікуватися як один з різновидів зловживання владою.

Державний службовець як суб’єкт адміністративних правовідносин, вчасно і точно виконуючи адресовані йому правові акти, має при цьому усвідомлювати, чи є цей акт законним – у разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу, оскільки у разі невиконання цього нестиме відповідальність нарівні з особою, що видала такий акт, як співучасник (стаття 19 Кримінального кодексу України).

Державні службовці мають право знайомитися з деякими відомостями, які складають державну або службову (професійну) таємницю, внаслідок чого на них покладено обов’язок зберігати ці відомості в таємниці. Перелік відомостей, що складають державну таємницю, встановлюється та затверджується у загальнодержавному масштабі, а відомостей, що складають службову таємницю, – окремими державними органами (митна, податкова служби тощо). Встановлено кримінальну відповідальність за розголошення державної таємниці, або втрати документів, що містять державну таємницю, безпідставне засекречування інформації тощо. Відповідальність за розголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю, також передбачено законом.

До комплексу гарантій трудових прав входить нормована тривалість робочого часу, який визначається відповідно до законодавства про працю України. Оплата праці державних службовців здійснюється на підстав Закону України «Про державну службу»: «Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців встановлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю». Передбачено також право працювати за сумісництвом (у тому числі за основним місцем роботи), грошові заохочення: «за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. За особливі трудові заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань».

Звільнення з посади може мати місце у випадках, передбачених Розділом VI «Припинення державної служби» Закону України «Про державну службу», на основі загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України. Також, державна служба припиняється у разі:

порушення умов реалізації права на державну службу;

недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог;

досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби;

відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії;

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;

відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги;

неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

На державних службовців поширюються певні обмеження пов’язані з специфікою їх діяльності, зокрема, стаття 16 Закону України «Про державну службу» містить такі обмеження, пов'язані з проходженням державної служби: Державний службовець не має права:

займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників, крім випадків, передбачених чинним законодавством, або бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, де він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики) ;

сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди у грошовому чи іншому вигляді, послуг, пільг;

самостійно або через представника входити до складу керівних органів підприємств, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;

приймати подарунки чи послуги від фізичних або юридичних осіб у зв'язку із своєю службовою діяльністю.

Законодавство, забороняючи керівникам, заступникам керівників державних підприємств і установ, їх структурних підрозділів, службовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю, не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій або чеків, які вкладено до інвестиційного фонду. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, які перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України. Вони не мають права використовувати