Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Державна служба і державні службовці як суб’єкти адміністративного права

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
20
Мова: 
Українська
Оцінка: 

своє службове становище з корисливою метою у власних інтересах чи інтересах інших осіб.

Відповідно до посад, рівня професійної кваліфікації, а також результатів праці державним службовцям присвоюються ранги (для дипломатичних, митних працівників), чини (для слідчо-прокурорських працівників), звання (для військово службовців, працівників МВС).
Деякі категорії працівників, що залучаються на нештатних засадах до функцій державної служби (наприклад, до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності), перебувають під захистом держави, яка гарантує зарахування до загального трудового стажу часу співробітництва, поширення передбачених законом пільг у разі настання інвалідності або смерті тощо.
Особливе право службовців витікає зі специфіки службових функціональних обов’язків. Йдеться про право на захист безпеки, гідності при його здійсненні. Адже державний службовець діє від імені та за дорученням держави, оскільки посада, яку він займає, – частка компетенції органу держави. Покликана виконувати вимоги закону, забезпечувати вимоги закону, забезпечувати правопоядок, службова особа, має відповідно охоронятися від посягань на її фізичну безпеку і людську гідність (беззахисність службовця варто розцінювати як прояв слабкості самої держави).
Про захищеність службовця, йдеться і в Законі України «Про підприємництво», який гарантує від втручання власника в оперативно-управлінську діяльність керівника підприємства. Відповідно до Кримінального Кодексу України переслідуються опір представникові влади, його образа при виконанні ним службових повноважень, погроза або насильство, об’єктом якого є службова особа, так само, як і посягання на життя, заподіяння тілесних ушкоджень, умисне знищення або пошкодження майна службової особи. Є також правопорушеннями, що тягнуть адміністративну відповідальність: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі представника влади, публічні заклики до непокори, поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори тощо. Спеціальним законом України передбачено систему особливих заходів щодо захисту життя, здоров’я, житла, майна працівників суду та правоохоронних органів, їх близьких родичів, у зв’язку з їх службовою діяльністю.
 
2.3 Адміністративна відповідальність за службові правопорушення
 
Поняття адміністративно-службового правопорушення (проступку) властиве й такому видові відповідальності як адміністративна відповідальність.
Особливості підстав адміністративної відповідальністі службових осіб у тому, що вони несуть таку за порушення встановлених загальнообов’язкових правил своїми власними діями, у тому числі неправомірними вказівками, виконуючи які, підпорядковані їм службовці, інші працівники порушують встановлені правила. Службові особи можуть нести адміністративну відповідальність і за невживання заходів щодо забезпечення виконання правил іншими особами, якщо забезпечення їх дотримання входить до кола службових повноважень цих службових осіб.
Отже, йдеться про проступки, скоєні з власної вини та з вини «службової». В останньому випадку може наставати й подвійна відповідальність – адміністративна та дисциплінарна, адміністративна й цивільна – за одне й те саме діяння.
Припустимо є субтитутна відповідальність окремих категорій державних службовців, а саме військовослужбовців та прирівнених до них осіб, батьків та ін.
Адміністративні стягнення накладаються не начальством винних осіб, а спеціальними органами колегіально чи одноособово їх представниками.
Не є суб’єктами адміністративних правопорушень ті працівники державних органів, об’днаь громадян, приватних структур, які виконують суто професійні або технічні обов’язки (службовці функціональні, основний склад).
Відповідальність за шкоду, заподіяну службовою особою у галузі виконавчо-розпорядчої діяльності, полягає в обов’язковому відшкодуванні збитків державними органами, від імені, за дарученням котрих службова особа вчиняє службові дії. Цей обов’язок державного органу випливає з того, що підбір, професійна підготовка кадрів, наділення службової особи часткою компетенції органу (владне повноваження), функції контролю за її діями, матеріальне стимулювання та ін. Має здійснюватися цим органом, чим і пояснюється обв’язок відповідальності за дії свого представника.
За шкоду, спричинену діями службовців, що не є службовими особами, державний орган відповідальності не несе, а збитки стягуються потерпілою фізичною чи юридичною особою у загальному порядку.
Службовими дями, які слід кваліфікувати як неправильні (неправомірні, незаконні) і якими завдано шкоди, є:
невиконання службових обов’язків (або неналежне їх виконання) ;
виконання таких обов’язків неналежним чином (помилкові рішення) ;
перевищення службових повноважень;
зловживання такими повноваженнями.
Збитки при цьому мають бути реальні та прямі.
Реальний збиток – збиток, що вже народився, існує або може статися у майбутньому. Прямий, індивідуальний збиток має зачіпати одну особу або певну групу осіб, але не весь колектив. Збиток має завдаватися юридично регламентованим та захищеним відносинам (не відшкодовується, наприклад, збиток, завданий нелегалам-підприємцям). Збиток повинен мати оцінене грошове вираження. Збиток, що завданий репутації, естетичному виглядові, як і моральні страждання, фізичний біль також може мати грошове вираження.
Відповідальність за шкоду, завдану службовою особою, що діє в галузі управління, державний орган несе лише у разі, коли такі дії є діями службового характеру, до того ж входять до функцій цього службовця, неналежне (неправильне) виконання яких призвело до шкоди.
Шкода ж, яка завдана службовою особою навіть і в робочий час, але не в звєязку з виконанням службових обов’язків, відшкодовується не органом, а безпосередньо винною особою.
Державний орган не відповідає також за так звані «особисті акти» тих, хто їх вчинив: ці дії супроводжують службовий акт, але від нього можуть бути відокремлені, оскільки службова особа, яка має бути стороннім виконавцем державної волі, проявляє себе як людина із своїми особистими симпатіями, антипатіями, емоціями, пристрастями, громадською позицією. Вони виникають під час виконання службових обов’язків, але сторонні щодо них, звідси наслідки службової дії можуть нести на собі відтінок злості, шовінізму тощо.
Державний орган, який відшкодував збитки потерпілій особі, вправі звернутися до суду з регресним позовом до службової особи, що винна у заподіянні шкоди. Конкретні обсяги регресних вимог визначаються у нормах трудового законодавства.
Звільняються від юридичної відповідальності службовці органів державного управління, які заподіяли шкоду правам, свободам людини, інтересам держави під час здійснення службових повноважень, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або професійного ризику. Це. Наприклад, працівники оперативних підрозділів МВС, СБУ, Прикордонних військ.
 
Список використаних джерел:
 
Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні. – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 1999.
Желюк Т. А. Державна служба / навч. пос. – К. : Професіонал, 2005.
Закон України «Про державну службу» / Закони України. Т. 6. – К., 1996.
Ківалов С. В., Біла Л. Р. Державна служба в Україні: Підручник. – Одеса: Юридична література, 2003.
Коваль Л. В. Адміністративне право. – К. : Вентурі, 1996.
Чепенович В. П. Державна служба: теорія і практика/навч. пос. – К. : Видавничий дім “Ін-Юре”, 2003.
Фото Капча