Державне регулювання страхової діяльності

• звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про підприємництво».

Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

Крім спеціального органу державного контролю, постановою КМУ в 1996 р. було створено Експерту Раду з питань страхування при КМУ.

Функціонування Експертної ради дозволяє розглядати питання та вирішувати проблеми страхування вже на стадії розробки законів, а не після їх прийняття, тобто реально впливати на захист інтересів страховиків та інших суб'єктів страхового ринку.

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюють також органи законодавчої,

виконавчої та судової влади.

У зв'язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють

безпосереднього керівництва страховою діяльністю. До їхньої компетенції входить створення правового

середовища для страхового ринку шляхом прийняття та видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері страхування.

До таких органів входять: КМУ, МФУ.

До системи органів регулювання входять ще: НБУ, який здійснює валютне регулювання, ДПА України – податкове регулювання, Антимонопольний комітет – антидемпінгове та антимонопольне регулювання, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва – регуляторну політику, Фонд державного майна України - управління частками державного майна, Господарський суд – розгляд спірних питань у. страхуванні.

Відповідно до Закону України «Про страхування» (2001 р.) інститутами – регуляторами, що здійснюють інституційно-правове регулювання на страховому ринку визнані ЛСОУ, МТСБУ, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

 

 

Ліцензування страхової діяльності є одним з головних методів регулювання процесу формування страхового ринку. Призначення ліцензування – перевірка підготовленості страхової компанії до проведення страхової діяльності

Ліцензування страхової діяльності здійснюється відповідно до ст. 8 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та постанови КМУ від 14. 11. 2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» на підставі Ліцензійних умов проведення страхової діяльності, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і МФУ від 16. 07. 2001 р. № 98/343 (далі Ліцензійні умови).

Ліцензування страхової діяльності здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, видаючи ліцензію на проведення конкретних видів страхування та перестрахування, передбачених ст. 4 Закону України «Про страхування».

Установчі документи (статут та установчий договір) повинні містити ті види діяльності, якими дозволено займатися страховику. Для одержання ліцензії страховик подає до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України заяву, до якої додаються відповідні документи. Заява подається за встановленою формою, в якій повинні бути вказані: найменування страховика (перестраховика)  (повне та скорочене, якщо таке є) ; юридична адреса (місцезнаходження) ; форма та види страхової діяльності, щодо яких подані документи на ліцензування; місце здійснення страхової діяльності; розмір сплаченого статутного фонду; поточний рахунок, найменування та юридична адреса банку (банків), у якому (у яких) відкриті рахунки страховика.

Необхідні документи для одержання ліцензії:

копії установчих документів та колія свідоцтва про реєстрацію довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю правила (умови) страхування економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Термін розгляду ліцензійної справи – 30 днів з часу одержання усіх передбачених документів.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії може бути: невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Суперечки щодо відмови у видачі або відкликанні ліцензії вирішуються у судовому порядку.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Для здійснення діяльності страховими брокерами їм необхідно мати сертифікат на таку діяльність, який видається згідно з «Інструкцією про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру брокерів та регулювання їх діяльності» від 16 лютого 2000 р. Допустити страхову компанію на ринок, видати їй ліцензію – цим контрольне вичерпується. Поточна діяльність страхової компанії контролюється на підставі звітності.

Перевірку дотримання вимог щодо публікації балансу, контроль за правильністю відображення даних у звітності здійснюють представники державних органів шляхом різного роду перевірок страхових організацій за такими напрямами:

комплексні перевірки страхових компаній;

перевірки філій страхових компаній;

камеральні перевірки діяльності страховиків на підставі поданих балансових та інших звітів;

перевірки іншими контролюючими органами.

Перевірки можуть здійснюватися планово й позапланово – якщо необхідно – при наявності порушення законодавства з боку страхової компанії. Особлива увага сьогодні приділяється контролю за: платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками; розміщенням страхових резервів; розробкою нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; реалізацією Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року. Однією з головних умов належного виконання страховиком прийнятих на себе зобов'язань є фінансова надійність страховика. Чинниками, які забезпечують фінансову надійність страховиків є:

розмір власних коштів страховика;

правильно розраховані тарифні ставки;

збалансований страховий портфель;

величина страхових резервів, адекватна сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;

розміщення страхових резервів;

перестрахування.

Загальні положення забезпечення платоспроможності страховиків наведено в розділі III ЗУ «Про страхування»

Відповідно до ст. 30 основними умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:

наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, крім страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1, 5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування, крім страхування життя.

У разі створення страховика або збільшення зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Також забороняється використовувати для формування статутного фонду страховика векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, у позику, під заставу і вносити нематеріальні активи.

Стосовно товариств із додатковою відповідальністю Закон лише вказує на необхідність створення ними статутного фонду, проте ніяк не визначає його розмір. 

Страховики можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації, з урахуванням особливостей щодо забезпечення правонаступництва щодо укладених договорів страхування, встановлених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ст. 19 Закону України «Про господарські товариства»).

При ліквідації страховика він виключається з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Може бути здійснено реорганізацію страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення). Згідно ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» реорганізація (ліквідація) страхових організацій здійснюється з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, зокрема, Законів України «Про страхування» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у єдиний.