Деякі проблеми кваліфікації діяльності учасників злочинних формувань

Одна з особливостей організованої групи полягає в тому, що її члени повинні заздалегідь домовитися про вчинення одного чи кількох злочинів. Попередня узгодженість дій передбачає, що між учасниками організованої групи досягається суб’єктивна та об’єктивна єдність спрямованості спільної діяльності, котра, як правило, виникає після неодноразового вчинення злочинів. У разі коли вчиненню одного злочину передує тривале готування, не є виключеною можливість утворення організованої групи [1, с. 339].

В організованій групі повинен бути загальний план спільної злочинної діяльності, відомий усім учасникам злочинного формування. Законом не передбачено обов’язку для учасників організованої групи мати інформацію про спільний злочин, яка б давала можливість охарактеризувати основні ознаки його складу. Члени організованої групи можуть, приміром, не знати всіх фактичних обставин вчинення злочину: його часу, місця, способу, точної кількості учасників тощо. Відомості про злочин можуть бути обмежені загальними даними про його вчинення. Достатньо того, щоб співучасники взагалі знали про плани злочинної діяльності організованої групи [4, с. 507-508].

Слід відзначити, що в радянський період деякі дослідники пропонували схожий підхід до визначення відповідальною особу, котра є членом злочинного об’єднання, за вчинення злочинів, які охоплювалися планом такого злочинного формування [5, с. 91-94; 2, с. 115]. Так, А. Н. Трайнін

стверджував, що за участі в злочинному співтоваристві член співтовариства може не знати багатьох конкретних фактів та осіб, але все одно повинен нести за їх дії відповідальність, як умисно діючий співучасник [5, с. 93]. Об’єднує членів співтовариства, продовжує автор, не взаємне знання один одного і не взаємна обізнаність щодо дій кожного, а «служіння» одній меті [5, с. 94]. Між тим, такий підхід не отримав широкої підтримки серед радянських юристів і піддавався критиці [6, с. 348].

Вчинення злочину в складі організованої групи розглядається в деяких кримінально-правових нормах Особливої частини України як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака. Ряд кримінально-правових норм сформульовано так, що само створення організованої групи для вчинення певного злочину, або сприяння діяльності такої групи, є ознакою основного складу злочину (статті 255, 257, 258-3, 258-5, 260, 392 й інші статті КК України). Так, наприклад, у ст. 392 КК України передбачено відповідальність за організацію з метою тероризування в установах виконання покарання засуджених або нападу на адміністрацію організованої групи, або активну участь у такій групі. Організація з цією метою організованої групи являє собою діяльність засудженої особи, яка втягує у вчинення одного або кількох злочинів нових учасників (виконавців (співвиконав- ців), підбурювачів, посібників і організаторів) та об’єднує їх зусилля для досягнення спільної мети – тероризування в установах виконання покарань засуджених, або напад на адміністрацію установи. До таких дій слід віднести, наприклад, узгодження організатором цілей і майбутніх спільних діянь із учасниками злочинного формування; взаємодію між співучасниками; забезпечення координації та злагодженості їх дій із реалізації цілей щодо тероризування в установах виконання покарань засуджених або нападу на адміністрацію установи; розроблення структури групи, системи управління, комплектування, вербовки людей, призначення «керівників» та ін. [1, с. 341].

Організатор створеної ним організованої групи з метою тероризування в установах виконання покарань засуджених або нападу на адміністрацію установи повинен нести відповідальність за всі злочини, вчинені її членами, незалежно від того, брав він сам участь у вчиненні цих злочинів чи ні. У разі, якщо окремі члени організованої групи вчинять суспільно небезпечне діяння, яке не входило до планів діяльності групи, відповідальність за такий злочин настане тільки для безпосередніх його виконавців. Зазначений підхід до кваліфікаціїдіянь організатора відображено в ч. 1 ст. 30 КК України, відповідно до якої організатор організованої групи підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою, якщо вони охоплювалися його умислом. Якщо дії, які дезорганізують роботу установ виконання покарань, вчинить член злочинної організації або банди, то його дії потребуватимуть кваліфікації за сукупністю ст. ст. 392 та 255 КК України або ст. ст. 392 та 257 КК України [1, с. 342]. Активна участь у такій групі являє собою активну діяльність особи щодо управління організованою групою; розподілу й перерозподілу функціональних обов’язків між її учасниками; установлення правил поведінки всередині об’єднання; розроблення планів скоєння тероризування засуджених або нападу на представників адміністрації; керування їх здійсненням; усунення перешкод для сприяння їх вчиненню; організації контролю над діяльністю учасників групи; підтримання матеріальної частини