Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Діалектика регіоналізації та глобалізації в сфері сучасної вищої освіти

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

з цього приводу, ми звернемось до критики сучасної освітньої ситуації з точки зору споживача та виробника навчальних послуг.

Окрім різноманіття наукових поглядів на феномен глобалізації в освіті, присутня також проблема диференційованої реакції на зустрічні умови в рамках окремих навчальних структур в різних країнах та регіонах. Шведський дослідник проблеми експансії глобалізації в навчання П. Солберг з цього приводу доречно підкреслив: “Освітні системи по-різному реагують на зміни в нових економічних, політичних і культурних порядках світу. Глобалізація вчинила вплив в соціальних реформах національних держав, до яких сектори освіти змушені пристосуватися в нових глобальних умовах, що характеризуються гнучкістю, різноманітністю, посиленням конкуренції і непередбачуваною змінністю. Розуміння впливу глобалізації на викладання і навчання є важливим для будь-якого розробника політики, конструктора реформ та освітнього лідера” [11, с. 67]. Саме тому, глобалістика вищої школи є радикально міжгалузевим поглядом на навчальний процес та його мету, це спроба отримати максимальні чітку картину того що відбувається спрогнозувати можливі наслідки.
Погляд на глобалізацію лише як на гомогенізацію є вагомою проблемою не лише буденного знання, але й політичного. Не існує універсального рецепту успіху в умовах інтеграційної локалізації моделей виробництва та культури. Сучасний світ освітніх послуг базується на бінарному поділі учасників на тих хто експериментує, шукаючи вигоду в гонитві за інновацією, та тих хто пристосовується, сприймаючи інновацію із зовні або як необхідність. “В останні роки, основною метою політики структурної перебудови у сфері освіти був перехід до “глобальних освітніх стандартів”. Це часто робиться шляхом зіставлення цілі системи менш розвинених країн з країнами економічно більш передовими. Нажаль, уряди часто вважають, що є лише один правильний підхід до коректування освіти і що необхідність певних “глобальних освітніх стандартів” є беззаперечною, якщо система будується з розрахунком на міжнародну конкуренцію. Дослідження освітніх реформ та досвід з питань структурної перебудови припускають, що уряди повинні усвідомити, що є більш ніж один спосіб виходу на шлях оздоровлення. Найважливішою умовою для сталого розвитку національної освіти є формування демократично функціонуючих національно-державних реформ, які засновані на принципі розвитку, а не творення” [11, с. 67-68]. Запозичення досвіду іноземних систем освіти має здійснюватися з огляду на те, що освіти не йде до спільного знаменника, а навпаки диференціюється. Крім того, будь-яка екстраполяція моделей навчального управління не повинна входити в конфлікт з метою національної освіти та перш за все має здійснювати з огляду на інтереси громадян.
Останні твердження особливо актуальні для української вищої школи. З цього приводу, відомий український дослідник проблем сучасної освіти, академік В. Кремінь у вступному слові до “Білої Книги національної освіти України” відзначає наступне: “З огляду на процеси консолідації української нації, утвердження української державності в глобалізованому й конкурентному світі зростає роль вітчизняної освіти в запровадженні українського мовлення, без винятку сфери людського життя, формуванні українських громадян як відповідальних патріотів своєї Вітчизни” [2, с. 6]. Низький рівень освіченості можновладців в питанні вагомості коректної гуманітарної політики, призводить до плачевних наслідків, з огляду на теперішній досвід нашої держави. Надзвичайно важливо зробити правильні висновки з ситуації, в якій опинилася наша країна, і перший з них це короткострокові причинному наслідкові зв’язки між рівнем освіти та благополуччям держави.
Ці твердження доводить і глобальний досвід. Освіта є однією з передових галузей сучасного інформаційного капіталізму. Її сутність з часів початку інформатизації суспільства в 60-х зазнала роздвоєння. Голландські вчені С. Маргінсон та М. Ван дер Венде у своїй спільній роботі “Глобалізація та вища освіта” зосереджують свою увагу саме на цьому: “Будучи глибоко зануреною в глобальних трансформаціях, вища освіта сама по собі розділяється на дві сторони – економічну та сторону культурного симбіозу. Вища освіта є помітною в глобальних ринкових відносинах. Вона навчає керівників і технологів глобального бізнесу; здійснює основне зростання студентської мобільності в глобальному масштабі, що сприяє бізнес-дослідженням і діловому зближенню націй; сектор формування економічної політики проходить до часткової глобальну збіжності і університет одним із перших вийшов на глобальний ринок. Крім того, навіть великі економічні зміни відбуваються на культурному аспекті” [8, с. 5]. Антиномія сучасної освіти полягає у необхідності наперед програшного вибору між економічною доцільністю та духовною значимістю. До поки останнє протиріччя істин не буде вирішене, вища освіта буде залишатися на перехідному етапі.
На початку нашого дослідження ми підкреслили значення регіоналізації в сучасному освітньому просторі. Історично та політично склалося, що Україна тяжіє до європейського глобалізаційного регіону, який є одним із домінуючих. Вплив Європи на ринку навчальних послуг настільки високий, що окремі дослідники говорять про європеїзацію національних освітніх систем. Маргінсон та Ван дер Венде вказують на те, що європеїзація має під собою три джерельних походження. “Перше походження [європеїзації] в зростанні міжнародної мобільності людей та ідей; другий в міжнародному співробітництві між країнами ЄС в рамках своїх економічних, соціальних і культурних заходів; і третій набір походжень в яскраво вираженій прихильності до зони європейської вищої освіти” [8, с. 9]. Прикладом європеїзації євразійського регіону є впровадження Лісабонського та Болонського процесів, учасником останнього з яких є і Україна. Болонський процес це в першу чергу адміністративна реформа, тобто реформа урядів, а не університетів, вона покликана збільшити прибутковість галузі та суміжних з нею областей. Слід розуміти, що якість освіти, досягнення якої
Фото Капча