Діяльність інституту податних інспекторів у Наддніпрянській Україні (1885-1917 рр.) : Дожовтнева історіографія

 

 

Стаття присвячена дослідженню історіографії створення та функціонування інституту податних інспекторів в Наддніпрянській Україні наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. Дана наукова проблема була предметом дослідження багатьох тогочасних науковців та практиків, які залишили корпус різнопланових за проблематикою й шириною висвітлювання аспектів, формою і жанром праць.

Зроблено висновок про те, що незважаючи на наявність даних історіографічних джерел, особливо спадщини практичних працівників тогочасних фіскальних установ, ця проблема потребує подальшого глибокого розгляду, особливо щодо проблем соціалізації податківців, їхніх політичних уподобань, етнічної приналежності, а особливо діяльності російських фіскальних інститутів в Україні в період Першої світової війни.

Ключові слова: історіографія, податні інспектори, фіскальні органи, оподаткування, податкова політика, Наддніпрянська Україна.

Інститут податних інспекторів, як відомо, було створено відповідно до закону від 30 квітня 1885 р. За задумом законодавця, податний інспектор був виконавчим органом казенних палат, завідував певною податною дільницею. У 1897 р. вводиться інститут помічників інспекторів, яких закріплювали за найбільш складними дільницями. Для координації діяльності податківців та пошуку найбільш раціональних шляхів реалізації їх посадових обов’язків з урахуванням регіональних особливостей, керівництвом казенних палат проводилися з’їзди податних інспекторів у губерніях. На з’їзди виносилися найважливіші питання податкової політики та економічного розвитку регіону, зокрема селянське. З початком Першої світової війни діяльність податкових інспекторів ускладнилася, на них стали покладатися не властиві їм функції з мобілізації для потреб армії автомобілів і мотоциклів приватних і юридичних осіб, членство у міському присутствію з надання допомоги родинам військовослужбовців, визначали цінність конфіскованої у австрійських і німецьких підданих авто- і мототехніки та ін. А у 1916 р. після введення державного прибуткового податку навіть було збільшено кількість податкових дільниць і податних інспекторів.

Проблеми дожовтневої історіографії податкової політики на українських теренах наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. знайшли певне висвітлення у науковій літературі, зокрема в працях Віктора Жвалюка , Олександра Головка , Василя Орлика  та ін. На сьогодні як у вітчизняній так і в зарубіжній історичній науці немає спеціального історіографічного дослідження з проблем становлення та розвитку інституту податних інспекторів, який був одним із вагомих складових імперської системи російських органів податкового контролю в Наддніпрянській Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Наукові пошуки в галузі податкової політики Росії в українських землях, зокрема, проблем функціонування імперських фіскальних органів на території Наддніпрянської України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. засвідчують, що ця проблематика знайшла певне висвітлення у тогочасній науковій літературі. Перш за все вона є предметом дослідження багатьох тогочасних науковців та практиків, які залишили корпус різнопланових за проблематикою й шириною висвітлювання аспектів, формою і жанром праць.

Аналізуючи проблеми діяльності фіскальних інститутів, не можна залишити поза увагою творчий доробок професора Івана Озерова, котрий у своїх працях приділяв значну увагу й питанням організації податкового контролю в Російській імперії . Особливу увагу формуванню органів контролю за стягненням податкових платежів до бюджету, зокрема податкових органів, було приділено у праці І. Озерова «Основи фінансової науки» . Розглядаючи еволюцію системи оподаткування, автор підводить до того, що у процесі удосконалення механізму стягнення податків у держави неминуче виникає потреба у створені спеціального податкового органу, на який би покладався ряд функцій по реалізації державної податкової політики. Саме на стадії розвинутої форми стягнення податків установлюється тенденція зближення держави до платників податків, «в цей час зазвичай у державі створюються спеціальні органи для стягнення»  податків. Автором розглянуто увесь шлях розвитку інституту податних інспекторів від його створення 1885 року до 1909 року. Учений показав і роль податківців Наддніпрянської України у цьому складному процесі становлення даної фіскальної інституції, зазначаючи, що податні інспектори, вперше в імперії, у 1890 році, були залучені херсонським губернатором до безпосередньої участі як у зборі податей, так і для перевірки ведення обліку волосними та сільськими товариствами, зібравши таким чином відомості щодо платоспроможності населення регіону. Даний експеримент, як указує автор, виявився досить успішним, отримав схвалення імператора Олександра ІІІ, а міністр внутрішніх справ, у підпорядкуванні якого знаходилися цивільні губернатори, у травні 1892 року визнав необхідність наслідування діяльності херсонського губернатора . Особлива увага приділена Іваном Озеровим підсумкам фінансової реформи 1899 року, яка перш за все стосувалася удосконаленню інституту спеціальних збирачів податей – податним інспекторам. Саме цією реформою було розширено функції і повноваження податних інспекторів, визначено функції помічників податних інспекторів, а поліцію було відсторонено від нагляду за стягненням податків. Крім того було чітко визначено підконтрольність податних інспекторів «что руководство, непосредственный надзор и ревизия делопроизводства податных инспекторов и их помощников принадлежат в каждой губернии управляю щему казённой палатой «. Окремо зазначено, що «для поднятия престижа податных инспекторов: для этого признано необходимым, чтобы в случае упущений и неправильных действий дознание на месте производил сам управляющий казённой палатой или его помощник» . У цілому автором було дано високу оцінку діяльності податних інспекторів «оценивая по достоинству полезную деятельность института податных инспекторов» , відзначено дієвість та ефективність їхніх з’їздів з метою обміну досвідом в оподаткуванні. Зауважено, що на утримання податних інспекторів у 1909 році було виділено 1. 578. 400 руб., на утримання помічників