Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Діяльність органів прокуратури поза сферою кримінальної юстиції за новим законом України «про прокуратуру»

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

разі, якщо законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси, не здійснюють або неналежним чином здійснюють їхній захист.

Не зрозуміло, хто вирішуватиме, «належним» чи «неналежним чином» захищали людину.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Новим Законом не визначено форму звернення прокурора до суду з метою підтвердження підстав для представництва, її вимоги і зміст, порядок направлення до суду, порушення провадження за таким зверненням, особливості його розгляду, винесення судом рішення та його оскарження. У разі відмови судом надати підтвердження підстав для представництва не передбачено можливості її оскарження прокурором, а це є порушенням однієї із конституційних засад судочинства, установлених у ст. 129 Конституції України, щодо забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішень суду.
Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина і його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень.
Однак на законодавчому рівні не закріплено отримання прокурором письмової згоди від громадянина на представництво його інтересів у суді.
Повідомлення відбувається з метою забезпечення оскарження громадянином чи його законним представником або суб’єктом владних повноважень наявності підстав для представництва.
На думку вітчизняних науковців, виникає багато питань стосовно процесуального характеру реалізації цих положень на практиці [15, с. 22]. Зокрема, зміст такого повідомлення, строки оскарження; момент, із настанням якого розпочинатиметься перебіг цих строків; у порядку якого судочинства повинні розглядатися такі скарги; строки розгляду таких скарг; рішення, які можуть бути прийняті за результатами розгляду таких скарг, а також можливість їхнього оскарження.
Згідно з вимогами ч. 6 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження та ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи.
Відповідно до висновків Венеціанської комісії, спроможність представляти інтереси громадян виникає у зв’язку з наданням прокуратурі права на участь у судовому процесі у випадку наявності таких інтересів незалежно від побажань самої особи та її власної спроможності відстоювати свої інтереси самостійно (що є обмеженням права особи на доступ до суду, закріпленого у ст. 6 Європейської конвенції з прав людини), а також звертатися до суду на власний розсуд і оскаржувати будь-які судові рішення стосовно таких інтересів.
У свою чергу, на практиці досить часто виникають випадки, коли справжні причини небажання особи на здійснення представництва її інтересів прокурором зумовлені обставинами, які суперечать закону, зачіпають державні чи суспільні інтереси, порушують права інших громадян [16, с. 22]. У цьому випадку відсутність необхідності отримання прокурором письмової згоди від громадянина на представництво його інтересів у суді буде обґрунтованою.
Варто зазначити, що Законом України «Про прокуратуру» вносяться зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України.
Для представництва інтересів громадянина та держави в адміністративному, цивільному й господарському судах прокурор повинен надати документи, що підтверджують недо- сягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, або органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта владних повноважень на здійснення ним представництва. Невиконання цих вимог є підставою для постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви.
Ст. 24 нового Закону передбачено право прокурора на подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі, що надається прокурору, котрий брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокуророві України, його першому заступникові та заступникам, керівникам регіональних і місцевих прокуратур, першим заступникам і заступникам керівників регіональних прокуратур. У цьому випадку подання письмової згоди не вимагається.
Відповідно до вимог ст. 23 Закону, прокурор, з метою встановлення наявності підстав для свого представництва громадянина або держави в суді, має право на таке: 1) витребову- вати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних і комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України й фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться в цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України й фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення.
Необхідно враховувати міжнародний досвід реформування органів прокуратури.
Зокрема, відповідно до міжнародного досвіду, повноваження в галузі цивільного права, які здійснюються через суд, покладаються на публічних обвинувачів більше ніж у половині держав-учасників, що є державами з правовими системами в межах французької й німецької правової сім’ї, хоча в деяких випадках обов’язки є обмеженими. Наглядові повноваження публічного обвинувача щодо адміністративних органів та інших юридичних осіб є визнаною особливістю прокуратур і тих держав-учасників, які мають такі органи, хоча й не обов’язково. Загалом системи загального права і скандинавська система не включають повноваження поза сферою кримінального права до компетенції служби публічного обвинувачення. Такі обов’язки, які могли б бути поза системою кримінальної юстиції, були покладені на інші спеціалізовані агенції, такі як омбудсмени [6].
У деяких державах-учасниках публічний обвинувач може виступати як основна сторона (заявник, позивач або відповідач) у провадженні, брати участь або приєднуватися до провадження. Публічний обвинувач також може уповноважуватися на представлення інтересів осіб у певних справах і в таких випадках виступати як головний учасник у провадженні. У Франції та деяких інших державах-учасниках право публічного обвинувача виступати головним учасником і «приєднуватися» передбачено законом. В інших державах-учасниках публічному обвинувачеві доводиться просити дозволу суду, щоб приєднатися або втрутитися до провадження [6].
У деяких правових системах служба публічних обвинувачів повинна бути формально повідомленою про провадження за певних визначених обставин. У Франції й Нідерландах, наприклад, це включає також дії стосовно батьківства, піклування над неповнолітніми, правовий захист дорослих, повноваження застосувати психіатричну допомогу без батьківської згоди, а також провадження щодо неплатоспроможності й банкрутства [6].
 
Висновки
 
Підсумовуючи, варто зазначити, що прийняття нового Закону «Про прокуратуру» є вагомим кроком на шляху реформування системи органів прокуратури України, наближення до європейських стандартів. Однак необхідно пам’ятати, що роль прокурорів поза межами кримінальної юстиції має виконуватись із особливою увагою до захисту прав і свобод людини [5].
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
 
  1. Висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо проекту Закону України «Про прокуратуру» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. vemce. coe. mt/webforms/documents/default. aspx? pdffile=CDL-AD (2009) 048-ukr.
  2. Звіт Венеціанської комісії про європейські стандарти щодо незалежності судової системи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //pravo. org. ua/files/zarub_zakon/ zvit_V_2010. pdf.
  3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/995_043.
  4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/995_004.
  5. Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції // Офіційний веб-сайт Центру політико-правових реформ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // pravo. org. ua/files/rec_chodo_publ. PDF.
  6. Рекомендація Rec (2012) 11 Комітету міністрів державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» від 19 вересня 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //pravo. org. ua/files/rec_chodo_publ. PDF.
  7. Конституція України від 28 червня 1996 року N° 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/254к/96-вр.
  8. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-УП // Офіційний вісник України. – 2014. – № 87. – Ст. 2471.
  9. Про Уповноваженого з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року №776/97-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1. – Ст. 5.
  10. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 року № 3460- VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/3460-17.
  11. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-УП [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/1697-18.
  12. Про відновлення дії окремих положень Конституції України: Закон України від 21 лютого 2014 року № 742^її [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/995_043.
  13. Цивільний процесуальний кодексу України: Закон України від 18 березня 2004 року № 1618-ГУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon3. rada. gov. ua/laws/ show/1618-15.
  14. Стефанчук М. Втілення європейських стандартів діяльності прокуратури поза сферою кримінальної юстиції у національному законодавстві України / М. Стефанчук // Вісник прокуратури. – 2015. – № 3 (165). – С. 12-26.
  15. Стефанчук М. Проблеми застосування нового законодавства щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді / М. Стефанчук // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2014. – № 5 (38). – С. 19-26.
  16. Блажівський Є. Функції прокуратури України: відповідність європейським стандартам / Є. Блажівський // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2015. – № 1 (39). – С. 21-28.
 
Фото Капча