Діяльність українського вільного університету в Мюнхені на сучасному етапі

Український вектор наукових досліджень в УВУ достатньо потужний. Після відновлення незалежності України, перші докторські дисертації в університеті захистили українці М. Осадчий (1991 р., журналіст і письменник), Т. Салига (письменник, громадський діяч, доктор філософських наук (1993)), Й. Лось (журналіст, доктор політичних наук (1995)), М. Яцимірсь- ка (доктор політичних наук (1999), завідувач кафедри мови ЗМІ у Львівському національному університеті імені Івана Франка) та ін. [7, 11].

Особливе зацікавлення викликає УВУ в іноземних докторантів. Проте, теми докторських робіт обмежуються німецько-українською чи, відповідно, європейсько-українською проблематикою. До уваги беруться також теми, що можуть бути опрацьовані з використанням можливостей університету [4, 2]. Результатом досліджень науковців УВУ стала поява значної кількості публікацій у Наукових збірниках, монографій тощо. На особливу увагу заслуговують насамперед такі видання, як «Променисті сильвети» І. Качуровського (2002), «Мислителі німецького Романтизму» Л. Руд- ницького та О. Фешовця (2003), «Напрямки української культури» І. Мірчука (редакція М. Шафовала, 2003) та ін. [1І, 723]. Серед праць слід виділити ті, що присвячені історії УВУ Насамперед це видання «Universitas Libera Ucrainensis: 1921-2006» (Мюнхен, 2006)

, «Історія Фундації Українського Вільного Університету: 30 років діяльности. 1975-2005 рр. « (Нью- Йорк, 2006). Наприкінці 2011 р. в УВУ вийшов також один з томів «Universitas Libera Ucrainensis: 1921-2011»

, яким підсумовано наукову й освітню діяльність УВУ за 90 років. Презентація книги відбулася 14 березня 2012 р. у Мюнхені [18, 4].

За останні роки в УВУ опубліковано ряд інших наукових праць. Зокрема 2012 р., під егідою УВУ, Наукового товариства ім. Т. Шевченка та Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України видано монографію М. Мозера – «Тарас Шевченко і сучасна українська мова: спроба гідної оцінки» [19]. У 2013 р. вийшли друком матеріали міжнародної наукової конференції «Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи», яка відбулася в УВУ 1-3 липня 2012 р. (спільно з Інститутом історії НАН України), черговий випуск «Наукового збірника УВУ» (гуманітарні науки), матеріали першої студентської наукової конференції УВУ, видання творів Г Сковороди німецькою – «Narziss oder das Gesprach: uber Erkenne Dich Selbst» та ін. [6, 2]. Загалом, УВУ є одним із найбільших науково-дослідних центрів за кордоном, який займається українською проблематикою. Щороку він публікує значну кількість досліджень на українознавчу тематику. Бібліографія академічних видань Українського Вільного Університету українською, німецькою, англійською й іншими мовами налічує понад 600 видань [11, 86].

Завдяки тісним зв’язкам з ВНЗ України, УВУ має змогу спільно з ними проводити наукові дослідження та навчання студентів. У 1990-х рр. – на початку ХХІ ст. налагоджено співпрацю УВУ з низкою вищих навчальних закладів України, зокрема Львівським національним університетом ім. І. Франка (далі – ЛНУ), Києво- Могилянською академією, Українським католицьким університетом у Львові, іншими університетами та багатьма науково-дослідними інститутами НАН України [20, 41]. Вагоме значення для організації науково- освітньої діяльності та фінансування УВУ відіграла Фундація Українського Вільного Університету в Нью- Йорку (Ukrainian Free University Foundation Inc.). Вона була створена 1975 р. у США, з метою пропаганди наукової діяльності цього українського закордонного навчального закладу та надання йому фінансової підтримки [4, 3].

Особливо плідною є наукова співпраця Фундації з ЛНУ Так, 12-14 лютого 1992 р. у Львові відбулася спільна конференція цього закладу і наукових установ України на тему: «Український університет вчора і сьогодні». Під час конференції, П. Ґой – тодішній ректор УВУ (1992-1993 рр.) та голова Фундації УВУ (19772001 рр.) – запропонував створити при ЛНУ бібліотеку та архів української діаспори. Завдяки діяльності Фундації, було зібрано і передано до бібліотеки унікальні видання, чимало архівних матеріалів. З нагоди 10-ї річниці заснування діаспорної бібліотеки ЛНУ, її було перейменовано на «Кабінет літератури української діаспори» та присвоєно ім’я її засновника – П. Ґоя. Схожі проекти реалізовувалися університетськими бібліотеками Києва, Чернівців, Івано-Франківська [1, 2]. За сприяння Фундації, УВУ надавав стипендії науковцям з України, які займалися дослідженнями в галузі історії, літературознавства, політології, економіки, правознавства та філософії. Лише впродовж 1999-2002 рр. в УВУ мали змогу навчатися 113 осіб на магістерських і докторських стипендіальних програмах [9, 2].

Окрім педагогічної та наукової роботи, УВУ займається активною громадською діяльністю. За підтримки Фундації, лише 2012 р. в університеті проведені наступні заходи: відзначення 91-ї річниці УВУ, проведення Шевченківської академії, вечору Віри Вовк, виставки творів народного мистецтва з Чорнобильської зони, академічного вечору, присвяченого 50-й річниці створення Товариства сприяння українській науці, у рамках якого відбулося відкриття фотовиставки «Батьківщина Україна» тощо [6, 3]. Фундація ініціювала та підтримувала й