Діяльність українського вільного університету в Мюнхені на сучасному етапі

Упродовж усього періоду існування УВУ складним залишалося його матеріальне становище. До середини 90-х років ХХ ст. фінансове забезпечення УВУ було на належному рівні, а університет отримував дотації від урядів ФРН та Баварії, що дозволяло утримувати установу. Завдяки цим субсидіям, УВУ став одним з провідних наукових центрів україністики в Західній Європі. Однак у 1996 р. Федеральний уряд Німеччини припинив фінансування УВУ. Через десять років фінансові кошти перестав виділяти й земельний уряд Баварії. Німецький уряд у Бонні надавав фінансову допомогу УВУ, починаючи з 1945 р., а Німеччина на державному рівні брала на себе зобов’язання утримувати університет за певних умов. Зазначалося, що з моменту проголошення незалежності України, саме остання має перебрати на себе фінансування УВУ [21, 5].

У 1990-2000-х рр. було проведено низку зустрічей та переговорів на всіх рівнях щодо можливості фінансування Українською державою УВУ Неодноразові поїздки керівництва університету в Україну, з метою отримання допомоги виявилися безуспішними. Українські політики пояснювали це тим, що вітчизняне законодавство забороняє напряму фінансувати ті навчальні заклади, які знаходяться поза межами України [3, 3]. Переломним в існуванні УВУ став 2008 р. Саме тоді гостро постало питання самого існування університету. Керівництвом закладу було розглянуто т. зв. «альтернативний план» збереження університету, який включав продаж будинку, де знаходився УВУ, та купівлю дешевшого, більш функціонального приміщення. 15 липня 2008 р. був підписаний контракт про продаж приміщення на Пінценауерштрасе, 15 у Мюнхені. Кошти, вилучені від продажу будівлі УВУ, дали змогу покращити фінансовий стан університету (близько 4, 5 млн. євро пішли на забезпечення фінансового фонду університету). Нині нове приміщення університету знаходиться на Барелліштрасе, 9-а у престижному районі Мюнхена – Німфенбург [22, 9].

Створення власної фінансової бази, дотації Фундації УВУ, а також постійна допомога окремих приватних осіб з ФРН, США, України та інших країн забезпечують діяльність цієї унікальної академічної установи. Сьогодні УВУ має відносно самостійне фінансування і при цьому не отримує грошової допомоги від німецького чи українського урядів. За словами баварського міністра науки і мистецтва В. Гойбіша, сучасна фінансова ситуація з УВУ свідчить про те, що існуванню цього закладу нічого не загрожує [13, 2]. Нові історичні реалії поставили перед університетом нові завдання. У зв’язку з цим, керівництво УВУ вважає за необхідне провести ряд реформ в університеті. Насамперед, необхідно знайти додаткові шляхи фінансування УВУ.

Вдосконалення та реформування потребує також навчальний процес. Актуальним завданням є виведення його на вищий європейський та світовий рівень, розширення співпраці з українськими вищими навчальними закладами тощо. Нині це особливо актуально, адже в різних ВНЗ ЄС відбувається процес закриття славістичних та українознавчих студій [5, 3; 21, 7]. У зв’язку з цим, доречною була б допомога в цій справі Української держави, адже в її інтересах – збереження цієї провідної українознавчої установи в Європі, примноження її традицій.

У 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. Український Вільний Університет відіграв важливу роль в культурній та науково-освітній співпраці між Україною та Німеччиною. На якість та рівень наукових досліджень та педагогічну діяльність університету позитивно вплинула підтримка Фундації УВУ у США. Освітні та наукові зв’язки УВУ з Україною у 1990-2000-х рр. значно розширилися. Новітній етап характеризується інтенсифікацією наукових досліджень в університеті, насамперед у царині українознавства, набуттям фінансової самостійності закладу. Університет знаходиться на етапі реформування діяльності, тому необхідно продовжувати дослідження у цьому напрямі. Адже ґрунтовні дослідження у цій галузі не лише поглиблюють знання з історії УВУ, а й дадуть змогу знайти шляхи вирішення проблем функціонування цієї установи.